Публікації за тегом: Вірші

"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть..."

(Тарас Шевченко)

 

 

 

 

"Село! І серце одпочине...
Село на нашій Україні −
Неначе писанка: село
Зеленим гаєм поросло..."

(Тарас Шевченко)

У збірці "Малий Кобзар" Тараса Шевченка читайте вірші (зміст за абеткою):

"Був собі дід та баба", 
"В неволі тяжко", 
"Вечір",
"Давно те діялось! Ще в школі", 
"До Основ’яненка", 
"Доля", 
"Думи мої, думи мої!", 
"Зa сонцем хмаронька пливе",
"Заповіт", 
"Заросли шляхи тернами", 
"Зацвіла в долині червона калина", 
"І золотої й дорогої", 
"І небо невмите, і заспані хвилі", 
"Іван Підкова", 
"Ішов кобзарь до Київа", 
"Маркові Вовчкові", 
"Мені однаково, чи буду", 
"Мені тринадцятий минало", 
"Ми вкупочці колись росли", 
"Ми восени таки похожі", 
"Н. Маркевичу", 
"На Великдень, на соломі", 
"Над Дніпровою сагою", 
"Не додому вночі йдучи", 
"Не молилася за мене", 
"Ой, умер старий батько", 
"Ой, я одна", 
"Перебендя", 
"Питала зозулі", 
"Реве та стогне Дніпр широкий", 
"Світає, край неба палає", 
"Село",
"Сестрі", 
"Сон", 
"Тече вода з-під явора", 
"Тополя", 
"Три шляхи", 
"Тяжко-важко в світі жити", 
"У нашім раї, на землі", 
"Учітеся, брати мої!", 
"Човен". 

 

Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
 

Добірка гарних українських народних щедрівок для дітей. У збірці Ви знайдете найбільш відомі та легкі для вивчення щедрівки для дітей молодшого шкільного віку: "Щедрик-ведрик", "А в цім домку, як у вінку", "Ластівочка прилетіла", "Ой вийди, дядьку, щось тобі Бог дав", "Пане, пане господарю!".

Збірка українських народних колядок для дітей та дбайливих батьків: "Ой, хто, хто Миколая любить", "Засівна", "Христос родився, Бог воплотився", "Ой, над Вифлеємом", "Бігла теличка із березнячка", "Колядин, колядин", "Коляд, коляд, колядниця", "Ой в ліску, в ліску листя на грабі", "Колядую-дую", "Пан господар, уставай з постелі", "Волик рогатий", "Ой коляда, колядиця", "Під дубиною під зеленою".

"Без журби та й у здоров'ї
Жити дай Вам, Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе ..."

(Уляна Кравченко)

Серед творів поетеси можна нарахувати шість збірок поезії. У пізніший період творчості Уляна Кравченко писала переважно для дітей і юнацтва. З цих віршів зібрані її останні чотири збірки. Довгий час, близько двадцяти п'яти років, поетеса публікувала твори для дітей у журналі «Дзвінок».

Леонід Глібов народився у українському селі Веселий Поділ на Полтавщині. Змалку мав добру душу і чутливе серце. Захоплювався книгами, і сам почав писати: поезії, казки, байки.

Вірші Віктора Насипаного, поета і гумориста: "Ідея", "Все  просто", "Найбільше любить", "Творчий", "Талант", "Свійська птиця", "Додумалась", "Дивіться!", "Причина", "Задачка" та багато інших.

 

 

 

Жартівливі вірші Віктора насипаного про дітей: "Петрик і килимок", "Будь мудрішим!", "Вдався в татка", "Черевики або сюрприз", "Щоб було в кишені", "Батьку скажу", "Тепле місце", "Ясна річ", "Збулася мрія", " На око", "Чи корова сита?", "Про мозок", "Добра дитина", "Не смикав", "Кенгуру", "То все мама", "Гарне ім'я", "Половина", " Не те", "Більше" та багато інших.

 

Вірші-гуморески Віктора Насипаного для дітей: "Наполовину гумор", "Висновок", "Майже вгадала", "Що всередині?", "Не там", "Досить", "Добрі ліки", "Більше".   

 

 

 

Віктор Насипаний – відомий тернопільский поет і гуморист, твори якого давно припали до душі дітям і дорослим.

 

 

 

 

 

"Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає."

(Тарас Шевченко)

"Ой, пригода, пригодочка, 
Прилинула колядочка, 
Щебетала на всі броди: 
Гей, сходися, рідний роде!.."

(Марійка Підгірянка)

"Цієї  ночі  птах  кричав
У  небо  відлетіле.
Цієї  ночі  сніг  упав  -
На  чорне  впало  біле."

(Микола Вінградовський)

"Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця...
Ні, такої ще зими
Не стрічали ми."
(Павло Тичина)

"Ці слова не звучать голосніше,
Лиш уява на мить ожива.
І для мене таки найстрашніше —
Скам’яніла від болю трава.
Все життя проходити по лезу
І межу в небуття перейти…
Скам’яніла від горя береза
Шле до вас на могили листи..."

(Надія Кир’ян)

"Гусей краплинки в небі, наче ртуть,
І з ними наш Телесик відлітає.
А хмарка хмарку весело питає,
Куди вони Телесика несуть.
Гелгочуть гуси, що про це не слід,
Бо це, мовляв, військова таємниця…
Як весла на воді, лишають птиці
Червоний лапок нерозмитий слід..."

(Надія Кир'ян)

"Довго шукаю — вірю — знайду,
Там, де стоять на сторожі тополі
Чисту криницю у чистому полі,
Чисту криницю у білім саду.
Роки минають.
Снів не міняють.
Де не поїду, де не піду,
Все мені сниться
Чиста криниця
В місячнім сяйві у білім саду..."

(Надія Кир'ян)