Публікації за тегом: Вірші

"Старезні сосни гомонять із вітром,
Доволі недосяжні, граціозні.
Утаємничена земля ця і повітря,
Відчути все лише душею можна.
Сплять лицарі: письменники, поети,
Митці, міністри, вчені і селяни.
Їх не везли сюди кабріолети,
А вантажівки... до одної ями..."

(Марія Яновська)

 

Загадки Леоніда Глібова написані акровіршами. Це загадки особливі. Щоб їх відгадати, треба прочитати перші літери кожного рядка загадки згори вниз. В цій статті пропонуються до уваги такі акровірші: "Що за птиця?". "Хто вона?", "Хто баба?", "Хто доня?", "Хто сестра і брат?", "Хто розмовляє?", "Хто хвастає?".

 

"Лише народилася вільна держава,
Та вже вороги точать гострі мечі,
І кинуто клич :
— Всі ставайте у лави!
Зі сходу криваві ідуть палачі.
Куди ж це ви, хлопчики юні безвусі.
В студентськім загоні лиш триста осіб.
— На захист свободи ставати ми мусим.
За покликом серці до бою усі!"

(Марія Яновська)

 

""Вже давно відгриміли бої 
Та окопи травою покриті
Тільки думи мої, 
Тільки серце моє
У широких степах
Де солдати убиті.
Я сюди приходжу по весні 
Низько голову вдячно схиляю,
Вічна шана, героям загиблим в війні 
Я люблю вас усіх й пам’ятаю."
(Валентина Харченко)

 

"Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно  вишні  чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх..."

(Марія Яновська)

 

 

Вірші Андрія Лінника: "Щоденник нарокат",  "Проста арифметика", "Чому вода солона", "Запізніла скарга", "Хто у кого списав", "Біля плити", "Екзамен на моряка", "Заспокоїв", "Чому не їв", "Покуштував", "Пожалів одежі".

Уляна Кравченко (Юлія Юліївна Шнайдер) (1860 — 1947 рр.)  відома українському читачеві своїми поезіями для молоді. Виколисана природою рідного Миколаєва, поетеса передала у своїх віршах все те найцінніше, що подарувало їй дитинство: любов до людей, до рідного краю, природи, добрих справ.

"Навесні каштани відцвітають,
Кожен рік скидають білий цвіт,
Я забути хочу все, але тривоги,
В пам’ять спогади несуть із давніх літ."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

 

"Сьогодні, в цей чистий світанок,
У розквіт нової весни,
Згадаємо ми ветеранів,
І тих, хто з війни не прийшли..."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

 

"Люба-друба-карапуз 
З’їла у баби гарбуз. 
Два на два помножить, 
Три на два — не може."

(народна дражнилка)

 

 

 

"Антін-веретін,
Де ідо, там пряде,
А як сяде, то у торбу
Все починки кладе."

(народна дражнилка)

 

 

 

"Здається, байка просто бреше, 
А справді ясну правду чеше. 
Нікого в світі не мине. 
Читайте, згадуйте мене."

(Леонід Глібов)

 

 

 

 

Поезії Наталки Позняк про маму: "Мамина молитва", "Колись давно, в далекому дитинстві".

"Навчіть мене молитись, мамо,
Не за себе - за цілий світ.
Не словом - Вашими піснями,
Що Ви плекали стільки літ."

(Наталка Позняк)

Короткі віршики-забавлянки від Лідії Коломієць, Валентини Каменчук, Павла Тичини, Вадима Пепи, Дмитра Головка, Юлії Каспарової, Наталі Полулях, Ірини Котлярської-Фесюк, Галини Мирослави.

"Як умру, то поховайте нене на могилі
Серед степу широкого на Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі
Було видно, було чути, як реве ревучий."                                                            

(Тарас Шевченко)

"Хто  то,  хлопче,  був  Тарас?
—  Це  поет  бездольних  мас,
Це  співець  і  наш  Кобзар,
В  серці  мав  любови  жар."

(Уляна Кравченко)

"А  та  наша  слава
Не  вмре  не  загине,
Наш  Тарас  Шевченко  -
Сонце  України."

(Уляна Кравченко)

Колискова пісня "Ой ходить сон коло вікон" у виконанні Квітки Цісик, колискова пісенька "Сонько-Дрімко" (з "Вечірньої казки"), "Люлі-люлі, мій синочку", "Спи маленький козачок", "Колискова для Марії" – пісенька-мультик для малят – та велика добірка колискових від українських авторів.

«Немає часу на поразку...»  ( Ліна Костенко)

Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

 

 

Казка Василя Симоненка у віршованій гумористичній формі утверджує оптимістичний, життєрадісний світогляд, силу дружби та взаємодопомоги. «Плачем горю не поможеш», — говорить народна мудрість, тому треба навчитися керувати своїми емоціями, завжди сподіватися на краще.