Вірші про літо

Марія Чайківчанка

Прощай, квітучий май!

Прощай, замріяний квітучий май!
Прощай, красуне весно, юна дівице!
Ти зеленолистом розмаїла тихий рай,
увінчала у білосніжну фату молодицю.

Воскресла рідна земля від зимового сну... 
Святий дух дав сили, промінь сонечка, тепла,
зорав, ріллю... посіяв зерно у ниву золоту,
і в надії, зростає паросток у буйні жита.

До старого гніздечка прилетів лелека, 
білокрилим крилом розвіяв сизі хмари, 
довгі коси розпустила струнка смерека...
І лебідь шукає лебідку, щоб злітати у парі.

Маленька ластівка в'є гніздечко у стрісі,
від щастя, радіє пахощам розмаю в саду —
відкрито двері в Діброву, чути зозулю у лісі,
скупались, запашні духмяні трави після дощу.

Зранку зійшла кольорова райдуга над селом, 
прикрасила золотою короною блакитні небеса
поцілунком губ, приголубила милу квітку чолом,
у романтичний казковий вечір запрошує зоря.

Прощай, замріяний квітучий май!
Прощай, красуне весно юна дівице!
Я іду, в смарагдове літо, у зелений гай...
до тебе, повернусь крізь зими — як птиця.

* * *

Наталія Кузьмічова

Гайда у літо!

Гайда у літо, у веселе літо!
Усе навкруг буяє і цвіте!
Гайда у літо, сонечком зігріте,
Таке воно чудове й золоте!

У полі-килим з маків і ромашок,
Волошки випромінюють блакить,
А аромат від дзвоників і кашок
Чарує душу, манить і п’янить.

Вже перше сіно запашне в покосах,
Поля готують щедрий урожай.
І заплітають верби довгі коси…
Цвіте й радіє наш коханий край.

Сплітає літо квіти у віночки,
В гаях зелених пісня солов’я,
Вдягла земля виши́вану сорочку,
У синім небі сонечко сія.

Стоїть черешня, ягідки-намисто,
Смакує всім — і людям, і птаха́м,
Суниця з грядки, гордо і врочисто,
Аж проситься у ротик дітлахам.

Квітує все, в дворах і на городах,
Цвіте картопля, ружа край вікна,
Зацвів жасмин, мов долі нагорода,
Цвіте черемха, пишна і хмільна.

Буяє різнотрав’я веселко́во,
Трави́нки, квіти дихають, дзвенять.
Така краса і рай земний навколо…
Метелики барвисті шелестять…

Гайда у літо, у чарі́вну казку,
В купальську ніч у зорянім вінку!
Стартує літо, нам дарує ласку,
Свою любов і пісеньку дзвінку.

* * *

Ганна Верес-Демиденко

Надворі червень...

Надворі червень. Дні давно вже довгі.
Земля таріллю під тепло лягає.
Високе небо, тихе і бездонне.
Жита у полі вітер колихає.

Буріють перші у садку порічки,
Радіють сонцю вишні й абрикоси.
У яблук, груш порозовіли щічки.
Дощу розсада все частіше просить.

Гаряче сонце в обіймах заграви
За ліс тікає, щоби відпочити.
Ще комарі на скрипочках не грають,
Бажають день ще трохи доточити.

Коли ж у трави ляжуть щедрі роси,
І цвіркуни стривожать синій вечір,
Пташина пару до гнізда запросить,
Щоб колискову заспівать малечі.

М’ячем поволі місяць випливає,
Щоби небесні подолати милі,
Йому і зорям соловей співає.
Мурахи сплять, бо дуже вже втомились.

Люблю червневі дні я й ночі теплі,
Коли краса навколо і розмаї,
Коли вода у річечці отерпла,
Й здається, дива кращого немає.

* * *

Іван Низовий

От і літо...

От і літо. Розмаїто
Україна зацвіла.
Найсолодше носить мито
Знов до вулика бджола.

Знову красить річку Красну
Жовто-лілійний вінок.
Обживає нірку власну
Самостійний хом’ячок.

В сяйві сонячного німбу
Жайвір пробує крило,
А поету Твердохлібу
Сниться батьківське село.

В око вживлений кришталик
(Слава Богу) розрізня,
Де і що: ось, бачу, равлик
Здоганя в степу коня.

Ближчим став далекий обрій,
За яким — на край землі...
Я живу в країні добрій,
Хоч політики в ній злі.
(2008 р.)

* * *

Федор Лавриненко

Літо

(зі збірки "У вирій щастя")

Літо, тепло, трави, квіти,
Загубивсь струмок між трав.
Череду до ставу пити
З односельців хтось пригнав.

Небо чисте, синє-синє,
Сонце в червні палить скронь.
Сохне, пахне чаєм сіно.
І пісок, немов вогонь.

А вода в ставку прозора,
Тепла, наче хто нагрів,
Ось лелека там, — нескоро,
За поживою побрів.

В лісі квіти, ваблять очі
Білі плаття у берез.
Тихо листям щось шепочуть
Зачаровують до сліз.

Літо, тепло, трави, квіти...
Відпочить сів серед трав.
В цьому раї гарно жити,
Хоч не легко, — безліч справ. 

* * *

Ірина Іваненко (Онищенко)

Сонце сипле проміння ласкаве

Сонце сипле проміння ласкаве
На стежину, що з трав - степову.
А дівчисько маленьке, цікаве
Роглядає мандрівку нову.

Ось деревця і трави шовкові,
Маленький старий пеньок.
Розлітаються дзвони ранкові
Плететься гарненький вінок.

І тримають малі рученята
Степові різнобарвні квітки.
Захотілось багато нарвати,
Та розсипались квіти з руки.

* * *

Леся Гук

Серед літа між зелені трави...

(зі збірки "Перлини душі")

Серед літа між зелені трави
Наче раптом випав білий сніг.
То не сніг - із серцем золотавим
Квіточка схилилася до ніг.

Скроплена дощем, росою вмита
Розпускає пелюсточки зранку,
Літо їй плете віночок з жита,
Вітерець голубить до світанку.

Жайворон піснями звеселяє
Мовчазну красу в зеленім храмі.
Про любов вона розповідає -
Осипає землю пелюстками.

Гарна, ніжна і така тендітна
Розкошує у зелених травах
Біла панна, то ромашка-квітка -
Польова красуня величава!

За матеріалами: www.facebook.com/

* * *

Тетяна Строкач

СЕРПЕНЬ

Серпень заглядає у віконце.
— Липню, залиши краплинки сонця!
Накупався в ньому ти доволі.
Дарував садам, і лісу, й полю.

Жнивував із сонечком яскравим,
Квітував у лузі різнобарвнім,
Засмагав на теплому пісочку,
Одягав всім соняхам віночки.

Буду й я із сонечком дружити!
Щастя й радість дарувати дітям.
Почастую яблучком смачненьким,
Заспіваю пісню веселеньку!

Брате-Липню! Не сумуй дощами.
Швидкоплинний час відчинить браму,
Й знову, й знов твоя пора настане,
Ми любить тебе не перестанем!

...Квітне Літо.  Дні спішать за днями,
Відлітають разом із вітрами.
Серпень у чеканні на порозі,
Липень вдаль крокує по дорозі.