Анатолій Камінчук, короткі віршики про літо

Анатолій Камінчук

БДЖІЛКА ВЕСЕЛО ЛІТАЄ

Бджілка весело літає,
Квіткам вічка розтуляє.
Каже: — Квіти, годі спати,
Я прийшла медок збирати!

* * *

КРИНИЦЯ

За селом криницю
Викопав дідусь.
Там  шумить  пшениця,
Колос хилить вус.

Люди з поля йдуть,
Перепочивають.
Там водицю п'ють,
Дідуся згадають.

* * *

БДЖІЛКИ ЛЕТЯТЬ

Бджілки летять,
Золоті відеречка
У поле несуть.
А з поля летять —
У золотих відеречках
Медок несуть.

* * *

РІЧКА ЗДВИЖ

Синя   річко   Здвиж,
Ти куди біжиш? —
Річка   Здвиж   сміється,
Між полями в'ється.
— Шлях мій через поле
Аж у Чорне море!

* * *

СВІТЛЯЧОК

Спить метелик-біланець,
Спить   зелений   стрибунець,
Спить ромашка і кульбабка,
Під листком заснула жабка.
А маленький світлячок
Не лягає на бочок:
Він засвічує ліхтарик
І чита собі букварик.

* * *

РОЗКАЖЕ НАМ, КОЛОСЕ

— Колосочку, колосе
Мудра голова.
Розкажи нам, колосе,
Чи скоро жнива? —
Колос усміхається
В полі, за селом,
До землі схиляється
Наливним зерном.
Вітерець ланами
Тихо повіва.
Вже не за горами
Золоті жнива.

* * *

ДЗВОНИКИ

Глянь: відвозять коники
Літечко від нас.
Дзвонять в лузі дзвоники:
— Вже до школи час! —
Зупиню я коників,
Вийду на росу
І найкращих дзвоників
В школу принесу.

* * *

КОЛОСОК ПРОСНУВСЯ

Вітерець гойднувся
Між зелених віт.
Колосок проснувся
І сказав: — Привіт! —
Жайвір усміхнувся,
Мовив: — Добрий день!
Бачу, ти проснувся
Від моїх пісень.
Бачу, повен сили,
Чую дужий дзвін.
Колосочку милий,
Мій тобі уклін!

За матеріалами: Анатолій Камінчук. "Дятлик школу відкриває". Художник Ковальчук Вікторія. Видавництво «Веселка», 1989 рік.

 Більше віршів про літо на нашому сайті:

Читайте віршики про літо від  Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Наталі Ткаченко, Михайла Стельмаха, Анатолія Камінчука, Марії Пригари, Лесі Храпливої-Щур, Наталки Поклад.

 

 

 

 

 

 

Більше віршів для дітей від Анатолія Камінчука:

Анатолій Камінчук, вірші для дітей (ілюстровані збірки, читати та завантажити)

"... Тоді ще не було ні телевізора, ні домашнього кіно, а були в мене кольорові олівці, які мама подарувала на день народження. І я взявся до малювання. Хотілося побачене диво за вікном перенести на папір. І застрибали, як живі, зайчики та білочки, повиростали химери-дивовижі,    захурделила    сніговиця, заграла у переливах сонця райдуга-веселиця. Не зчувся, як і день минув. Повернулася мама з роботи. Похвалила за малювання. А тоді мені  забажалося ще й віршики до малюнків зробити. Не пам'ятаю, які вони були, ті віршики. Та головне — ті рядочки сподобалися мамі, і вона мене знову похвалила. Мабуть, саме відтоді я й почав римувати, тобто писати вірші. Отой радісний і святковий стан душі бережу в собі, коли беруся за перо, коли мережу рядки, коли пишуться вірші для Вас, малята. (Анатолій Камінчук)