Марія Яновська. Добірка віршів "Сонячне літо"


Марія Яновська. Сонячне літо. Добірка віршів про літо.

 

 

           Марія Яновська

              Сонячне літо

(зі збірки поезій "Голос голубки")

Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси.
Червоний мак красується у житі,
Над ставом верби розплітають коси.
Малих пташок притихло стоголосся .
В гніздечках їсти просять пташенята.
Пшеничний лан зазеленів колоссям.
Вчить жайворон своїх дітей  співати.
Лиш стрибунці сюрчать в траві уволю.
— Ку-ку! Ку-ку! — зозуля лік збиває.
Ген море льону голубіє в полі,
І вітерець легенький повіває.
Червневі дні у сонячних загравах.
Радіють діти :  " Біжимо до річки!"
Запахло медом у духмяних травах,
Все довший день, стає коротша нічка.


* * *


Дощ у горах

(зі збірки поезій "Голос голубки")

Над горами синіми впала імла,
Січе дрібен дощ від учора.
Сховалися люди, маленька бджола,
Настирливі краплі прозорі!
Зігрітися хочу. Шукаю тепла.
Дрова тріскотять у каміні.
Радію, що все-таки вихід знайшла.
Жарини вогню — не проміння.
Похмурій погоді не раді усі.
Дощ вишні зриває, малину.
Ми босі ловили в долоні дощі,
Колись, як були ще малими.
Над синіми горами дощик шумить,
Наш Прут несе води бурхливо.
Як вигляне сонце — бджола забринить,
А я усміхнуся щасливо.


* * *


Квітковий рай

Ой, сідає сонечко
Ген за виднокрай,
За моїм віконечком 
Є квітковий рай.
Чорнобривці весело 
Поставали в ряд,
Пахне матіолою
Вечоровий сад.
Білі гладіолуси
В мареві жоржин.
Я не налюбуюся
Пишним цвітом тим.
Ароматом, свіжістю 
Наповняє сад,
Захмелію ніжністю 
Від п’янких троянд.
Ой, сідає сонечко
Ген за виднокрай,
За моїм віконечком 
Є квітковий рай.

 

* * *


Життєдайний дощ

Під ранок дощ, громи  і блискавиці.
Прокинулась, на радощах не спиться.
Шумить надворі благодатна злива,
Тепер заснути просто неможливо.
Воскресло від води все на городі,
Сприйняли дощ, як щедру нагороду.
Земля напилась досхочу водиці,
Лиш сіно змокло  ген на косовиці.
Вмивають личка-пелюстки троянди.
Дощу краплини, наче діаманти.
Гортензія розкрила парасольку,
Під музику дощу танцює польку.
Як пахне липа! Пишні чорнобривці
Шепочуться. Вони такі щасливці!
Лілеї у короні білосніжній.
Які вони чудесні, милі, ніжні!
Заграло сонце в травах і калюжах.
Рожеві мальви очка стиха мружать.
Усе навколо дощиком умилось.
А я й забула, що вночі наснилось. 

 

* * *


Дві райдуги

Всміхнулись гори, дощиком умиті,
В потоках задзвеніли водограї.
У вишині, над містом, у блакиті
Так сонцесяйно райдуги заграли.
Яка краса! В смарагдах все довкола.
Умились вишні у садах, черешні.
Ромашки із дзвіночками говорять:
— Заждалися дощу! Прийшов, нарешті!
Втомилися  від спраги і чекання.
Цей життєдайний дощ — велика сила.
Залишив нам дарунок на прощання —
Дві райдуги, мов золоті вітрила.
Водоспад  Дівочі Сльози
Біжить ріка поміж високі скелі,
Притока Пруту — Жонка — краплі срібні.
Бурхливі води, чисті — для форелі
І для людей цілющі, необхідні.
Дівочі сльози впали у притоку,
По каменях збігають водограєм.
Давним-давно було. Минули роки.
Земний куточок видається раєм.
Легенди зберегли кремезні буки,
Ховають таємниці темні звори.
Симфонія води — мажорні звуки.
Іскриться ... виграє... Співають гори.

 

* * *


Серпнева листівка

Веселе  сонечко заграє
На струнах променів ясних,
Злетить мелодія над плаєм,
Що бачить світанкові сни.
Лягли тумани на долину,
В росі берізоньки, трава.
Мчить літо швидко, без упину
І сипле чари з рукава.
Далеко в горах заблукало,
Не вміє стежечку знайти.
Сміється сонечко лукаво,
Сплело віночок золотий.
Там арніки пахучі квіти,
Ген  під смерічкою гриби.
Виблискує, теплом зігріта,
Чорниця,  лиш її знайди.
По камінцях стрибало літо.
В струмочку дзвінко дзюркотить.
Злетіло над землею вітром,
Над полем опинилось вмить.
Пройшлося росами, стернею,
Крилом змахнуло в небесах,
Пішло відлуння над землею
В рясних, окрилених садах.
Скотилася синенька сливка,
Жовтіє грушка на гіллі.
Прислала осінь нам листівку:
"Приходить серпень та Іллі". 

 

 

Марія Яновська. Сонячне літо. Добірка віршів про літо.

Поезії надіслані автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Марія Яновська. Поезії
Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Автор 5-х поетичних збірок:  «Квіти любові», «Не забувай, «Голос голубки» (видавництво «Лілія») та « Стежина до щастя» (видавництво «Час Змін. Інформ»), «Мереживо долі». Член літературної студії «Бистрінь» імені Н. Чира. Співпрацює з композитором Миколою Ведмедерею. На її тексти написано 40 пісень.
 
 
 
Вірші про літо
 
Читайте віршики про літо від  Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Наталі Ткаченко, Михайла Стельмаха, Анатолія Камінчука, Марії Пригари, Лесі Храпливої-Щур, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Анатолія Качана, Галини Кирпи, Наталі Карпенко, Лани Виноградової та інших українських авторів.

 


Останні коментарі до сторінки
«Марія Яновська. Добірка віршів "Сонячне літо"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми