Пісні зимового циклу: колядки та щедрівки (літературний опис та тексти)


КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ - ПІСНІ ЗИМОВОГО ЦИКЛУ

Літературний опис колядок та щедрівок (критика)

Окремий  цикл  величальних  пісень,  приурочених  до  зимових  свят, складають  колядки  та  щедрівки  -  аграрно-магічні  пісні  святкового  обходу  дворів.  Серед  календарно-обрядових  пісень  вони  відзначаються  жанровою  своєрідністю,  урочисто  піднесеним  тоном,  емоційно-романтичним  забарвленням.
У  науці  не  раз  порушувалося  питання  про  походження  свят  і  пісень  зимового  календарного  циклу.  На  думку  вчених,  після  запровадження  Петром  Першим  у  1700  році  нового  календаря  на  християнське  свято  різдва  було  перенесено  частину  весняних  обрядів,  а  саме величальні  обходи  дворів,  які  раніше  відбувалися  на  початку  нового) трудового  року  (за  березневим  літочисленням).  Доказ  цьому  —  наявність  у  колядках  та  щедрівках  весняних  мотивів:  приліт  птахів, оранка  землі  і  засів,  образи  розквітаючої  природи.  Термін  колядки дослідники  розглядають  як  синонім  до  українського  щедрівка,  що походить  від  новорічного  «щедрого  вечора».
Колядки  виконувались  під  час  різдва.  Молоді  люди,  переважно хлопці,  збирались  «дружиною»,  вибирали  ватага  —  «березу»,  запрошували  музики  і  обходили  всі  хати  села  з  піснями  і  величаннями  господарів,  за  що  одержували  подарунки.  Разом  із  співом  колядок  відбувалися  і  народні  ігрища  та  вистави  —  «Коза»,  «Плуг»,  «Зірка».
Щедрівки  співали  перед  Новим  роком  дівчата  і  діти  під  вікнами односельчан.  Між  колядками  і  щедрівками  немає  значної  текстової різниці,  хіба  що  щедрівки  часто  мають  типовий  рефрен:  «Щедрий вечір,  добрий  вечір».  В  західних  областях  України  на  Новий  рік хлопці  водили  «Маланку».
Основний  зміст  зимових  обрядових  пісень  полягає  в  пророкуванні хорошого  майбутнього  врожаю.  У  плині  віків  первісна  аграрно-магічна функція  стала  художньо  реалізовуватись  у  величальних  мотивах. Тематично  колядки  розрізняються  залежно  від  того,  кому  вони  адресуються:     є  величання  господарю,  парубку,  господині,  дівчині.
В  основі  величань  лежать  побутові  інтереси  землероба,  його  турботи та  мрії,  що  складають  внутрішній  зв’язок  колядок  і  щедрівок  з  дійсністю  і  обумовлюють  самобутність  їх  тематики.  Колядки  господарю в  основному  зосереджені  навколо  праці  хлібороба.  Він  оспівується як  багатий  хазяїн,  що  проживає  у  білокам’яній  світлиці  в  повному достатку:  на  столі  у  нього  «калачі  з  ярої  пшениці»,  на  ньому  «шуба люба»,  на  поясі  «кадиточка»,  повна  грошей.  Величання  поєднувалося з  магічним  заклинанням  врожаю  через  побажапня  того,  без  чого неможливе  життя  землероба:  здоров’я,  добробуту,  гаразду  в  сім’ї, худоби,  що  множиться  з  року  в  рік,  гарного  збіжжя.  Ці  побажання гіперболізували  реально  можливий  достаток,  бо  саме  цьому  надавалась  у  давнину  владна  магічно-заклинальна  сила.  Хліборобська  праця змальовувалась  шанобливо  й  любовно,  що  перегукується  з  величальними  обжинковими  піснями.
Деякі  новорічні  обряди  безпосередньо  відтворювали  хліборобську працю:  на  Маланку  хлопці  вносили  в  хату  плуг  і  показували  ніби орють  ниву  і  сіють  зерно,  що  також  пророкувало  добрий  врожай.
Особливо  яскраво  виступає  аграрно-магічна  основа  в  обрядових  діях, що  супроводжували  зимові  свята.  Водіппя  кози,  ведмедя,  тура,  ряджеиня  в  маски  і  перевдягання  має  прадавню  тотемічну  основу  і свідчить  про  глибоку  архаїчність  обряду.
Уславляючи  господаря,  оспівували  всю  його  щасливу  родину.
Ця  тема  глибше  розкривається  у  колядках  господині  і  пов’язана  лише з  колом  її  домашніх  інтересів:  вона  хазяйнує,  ростить  дітей,  доглядає  чоловіка  тощо.  Життя  її  в  хаті  чоловіка  змальовується  радісним і  щасливим,  а  сама  вона:

 По  двору  ходить,  як  сонце  сходить,
 А  в  хату  ввійде  —  як  зоря  зійде,
 А  заговорить,  як  дзвін  задзвонить,
 Як  засміється,  сад-виноград  в’ється,
 Як  зажартує  —  коня  дарує.

 
Тематично  різноманітні  колядки  звернені  до  парубка.  У  них  він постає  славним  богатирем,  сміливим  воїном,  вправним  мисливцем, хазяйновитим  господарем.  Колядки  парубкові  багаті  на  історичні  ремінісценції.  Хлопець  змальовується  не  тільки  славним  воїном,  але і шанобливим  сином,  вірним  і  ніжним  коханим.  Його  дівчина  виступає  найкращою  з  усіх  —  царівною  або  королівною,  а  сам  він  в  втіленням  краси  і  мужності;
Колядки  дівчині  в  основному  описують  її  красу,  працьовитість  і почуття  любові  до  судженого.  Бажаючи  їй  здоров’я  і  щасливої  пари, оспівують  її  розум,  вроду,  хазяйновитість.
У  колядках  не  реальний,  а  ідеалізований  образ  подається  через стороннє  сприймання -  це  типовий  епічний  прийом.  Величальна функція  колядок  і  щедрівок  передбачає  їх  мовну  й  образну  палітру: широке  використання  порівнянь,  протиставлень  та  образних  й  художніх  паралелізмів.  Так,  хазяїн  уявляється  як  «ясен  місяць»,  що  «житейко  віє»,  його  дружина  —  «красне  сонце»,  що  «хлібойко  пече»,  дочки  -  «дрібні  зірки»,  що  «золото  прядуть».
 Композиція  колядки  досить  проста:  заспів,  власне  колядка,  поколядь  (закінчення)  та  приспів.  З  часом  поколядь  почала  відриватися від  колядок  і  вживатися  як  самостійне  привітання  - «віншування».
 «Засівалки»  або  «посипалки»  виконувались  дітьми  ранком  нового року.  Ці  коротенькі  магічно-заклинальні  промовляння  супроводжувались  посипанням  двору  хазяїна  зерном,  яке  він  зберігав  до  сівби:

 Сію,  вію,  посіваю,
 З  Новим  роком  поздоровляю!
 Щоб  було  у  вас  в  стіжку,
 В  мішку,
 І  в  коморі,
 І  в  оборі,
 В  ложці,  в  мисці
 І  в  колисці.

За матеріалами: Календарно-обрядові пісні. Київ, Видавництво  художньої  літератури «Дніпро», 1987. Упорядкування, вступна  стаття  та  примітки О. Ю. Чебанюк. Гравюри Василя  Перевальського та  Анатолія  Павленка, стор. 17 -20.

 

 

-----------------------------------------

 

Щедрівки для дітей

Щедрівки для дітейУ цьому розділі читайте добірку чудових народних українських щедрівок для дітей та авторські щедрівки від знаних українських поетів.

 

 

 

 

 

Колядки для дітей

вірші для дітей, вірші про зиму, колядкиУ розділі знайдете збірочку народних українських колядок та колядки, написані поетами.


Збірка колядок і щедрівок для дітей, пісні зимового циклуУ збірочку увійшли наступні щедрівки та колядки: "Щедрик, щедрик, щедрівочка", "Добрий вечір тобі, пане господарю", "Щедрівка" ("Понад річкою понад бистрою"), "Щедрик-ведрик", "Ой сивая тая зозуленька", "Нова радість стала", "Коляд, коляд, колядниця", "Коляди, коляди", "Діва Марія церкву строїла", "Ой там за горою".

Добрий вечір тобі, пане господарю, збірка щедрівок, пісні зимового циклу"Добрий вечір тобі, пане господарю", "Добрий вечір, щедрий вечір", "Щедрий вечір".

Нова радість настала, збірка колядок для дітей"Нова радість стала", "А Пречиста Діва по світу ходила", "Бог предвічний", "Бог ся рождає", "В Вифлеємі днесь Марія", "В Вифлеємі новина", "Вітай, Ісусе", "Во Вифлеємі нині новина", "Возвеселімся всі купно нині", "Вселенная, веселися!", "Дивная новина: Нині Діва Сипа", "Землю Юдейську", "На небі зірка", "Небо і земля нині торжествують", "По всьому світу стала новина", "Свята ніч", "Спи, Ісусе, спи".


Останні коментарі до сторінки
«Пісні зимового циклу: колядки та щедрівки (літературний опис та тексти)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми