Марійка Підгірянка
ГРАЙ, БДЖІЛКО
(збірка віршів для дітей)
Завантажити текст віршів зі збірки Марійки Підгірянки "Грай, бджілко" (txt.zip)
Справжнє прізвище авторки цієї книжечки — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська. Вона народилася у 1881 ропі в селі Білі Ослави, тепер Івано-Франківської області, — у підгірському карпатському краю. Тому-то її літературне прізвище її — Марійка Підгірянка.
Більша частина її життя припала на той час, коли західноукраїнські землі були поневолені цісарською Австрією та панською Польщею. Марійка Підгірянка боролася за поліпшення життя простих людей. Понад сорок років вона вчила дітей бідних гуцулів, для дітей вона писала вірші. Ця невеличка книжечка присвячена дітям, яких поетеса палко любила до кінця свого життя.
Марійка Підгірянка
ГРАЙ, БДЖІЛКО!
Грай, бджілко, грай!
В полі, в лісі, на леваді
Усі квіти тобі раді.
Увесь рідний край!
Грай, бджілко, грай!
Цвітуть рясно садки наші.
Сік медовий в кожній чаші —
Тільки збирай!
Грай, бджілко, грай!
Межи зіллям, межи квіттям
Пісню тиху брини дітям,
Усіх звеселяй!
* * *
КУ-КУ, КУ-КУ!
Край лісу, на полянці,
На свіжому дубку
Кує зозуля вранці:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку!
Внизу біжить струмочок
По жовтому піску.
І здалека всім чути:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку!
Червонії сунички
Видніють на горбку,
І чути аж до ночі:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку.
* * *
ЮРЧИК І КІЗОНЬКА
Біжить біла кізонька,
Шовкова берізонька,
Рівнесенькі ніжки,
Тонесенькі ріжки,
Біжить кізка: туп, туп.
— Тут є Юрчик, тут, тут.
Як він мене попасе,
Конюшинки принесе,
Буде мати молочко
Мій маленький Юрочко.
* * *
ЗАЙЧИКИ НА СТІНІ
Бігають зайчики на стіні,
Усі в ясненькому убранні.
Вушками помахують,
Лапками потакують:
— Ой аби нам весноньки діждати,
Підемо в лісочок гуляти,
Підемо скакати полями,
А діти гурточком за нами.
Так, так, так.
* * *
ГОСТІ СИНИЦІ
— Синичко-сестричко,
Звідки гості мала?
— Соловей був з лугів,
Чорна галка з лісів,
А горобчик, добрий хлопчик,
З зелених садів.
— Синичко-сестричко,
Що їм їсти дала?
— Соловей їв мушки.
Чорна галка черв'ячки,
А горобчик, добрий хлопчик,
Самі кришечки.
— Синичко-сестричко,
Що їм пити дала?
— Соловей пив медок.
Галка сік з ягідок,
А горобчик, добрий хлопчик,
Лиш росу з квіток.
— Синичко-сестричко,
А як гості дякували?
— Чорна галка крякала,
Соловей заспівав,
А горобчик, добрий хлопчик.
Лиш зацвірінчав.
* * *
ТА ОЛЕНКА, ТА МАЛЕНЬКА
Та Оленка, та маленька
Танцювала веселенька,
Танцювала безустанку,
Як світило сонце зранку.
Та Оленка, та маленька
Танцювала веселенька,
Танцювала і в тій порі,
Коли сонце грало вгорі.
Лягло сонце за горами,
А Оленка біля мами,
Та Оленка, та маленька,
Що гуляла веселенька.
* * *
ПРИЙШЛА ОСІНЬ
Прийшла осінь люба, мила,
Дітям на потіху
Груші всі позолотила
У годину тиху.
Ще червону фарбу мала
Осінь-мальовничка,
Яблучка помалювала
На обидва личка.
Як на сливи позирала.
Знала, шо робити:
Усі сливи завивала
В сині оксамити.
І куди лиш не ходила
У годину тиху.
Весь садочок прикрасила
Дітям на потіху.
* * *
ПРИ ДОРОЗІ
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте.
Вітер хмари в даль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте.
Вітер в даль його несе.
На поля і на шосе.
* * *
МАТИ
Хто тебе так широ любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Мати.
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.
Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.
* * *
ДІТИ Й ПТАШЕНЯТА
По доріжках, по стежках
Біло, срібно, тихо так.
Біло так, тихо так
По доріжках, по стежках.
Тільки пташка:
— Цвірінь!
Хлоп'яточку, зернит кинь!
Ой, цвірінь, ой, цвірінь!
Дівчатоньку, хлібця кинь!
За матеріалами: Марійка Підгірянка. "Грай, бджілко". Збірка віршів. Художник Караффа-Корбут. Київ, видавництво «Веселка», 1978. 20 с.
Більше віршів Марійки Підгірянки на нашому сайті:
Марійка Підгірянка... під таким лагідним літературним псевдонімом, що звучить у чомусь по-дитячому і водночас з мелодійною поетичністю, увійшла до храму красного письменства жінка-гуцулка, Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська, - справді народна вчителька...