Публікації за тегом: Поезії

"Зевес моргнув, як кріль усами,
Олимп, мов листик, затрусивсь;
Мигнула блискавка з громами,
Олимпський потрух взворушивсь."
(Іван Котляревський)

Поема Івана Котляревського «Енеїда» - твір просвітительського реалізму, пройнятий справжнім гуманізмом. Усі свої симпатії в ній Іван Котляревський віддає людині праці. З гордістю говорить автор про героїчне минуле народу. Тут і згадки про жорстоку боротьбу з татарською ордою, про Сагайдачного, про битву «під Бендер’ю», про знамениту Полтавську баталію 1709 року, і про народного героя Максима Залізняка. Оспівуючи патріотизм народу, возвеличуючи героїчні національні традиції, Іван Котляревський не раз закликає співвітчизників до виконання високого громадського обов’язку - до захисту рідної Вітчизни.

 

Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки широко він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і прогресивності мистецтва органічно втілені в художніх творах І. П. Котляревського, якому судилося започаткувати нову добу в українському письменстві. Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет у 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

 

"Чорно-біла доля, чорно-біла...
Чорнобилем доля побігла.
Бігла навіжена і не спитала:
«А на кого ж мати зосталась?»"

(Валентина Козак)

 

 

 

 

Жартівливі віршики Василя Шаройка про дітей: "Виправити плутанину",  "Те, що хотів", "Кого любить?", "Не перескочив", "Помічниці", "Що літає?",  "Щире побажання", "Жменька маленька", "Грицькова дуда", "Зрозуміло", "Не обривав", "Де сонечко ховається", "Міський онук", "Щоб не втік", "Випадок на автовокзалі", "Моя сестра", "Схожа на сестричку", "Пила", "Шкідники та охоронці", "Дуже хочеться узнати", "Знає", "Зрозуміло", "Хто старший", "Віршик про Лідку, голку і нитку", "Буде половинка", "В переповненім трамваї", "Оля матері гука", "Не перескочив", "Знає", "На долину біг бичок", Підказала", "Кицька помилилась", "Про Петрика та манну кашу".

Смішні віршики про тварин та птахів від Василя Шаройка: "Бурундук", "Гірські стрекалі", "Як врятували горобця".

 

 

 

 

"Як врятували горобця", "На долину біг бичок (за М. Наволочкінни)", "Гірські стрекалі", "Що за пташка?", "Бурундук", "Про курочку та півника", "Зайчик (за В. Гардзеєм)", "Художниця", Загадки - дитячі віршики Василя Шаройка, що увійшли до збірочки "Як врятували горобця". 

 

Веселі віршики про школу та школярів від Василя Шаройка: "Дозволив", "На уроці мови", " Виправити плутанину", "Про Маринку", "Скільки треба "Н"",  "Довгі пошуки", "Шкідники та охоронці", "Де поділися Карпати", "Хитрий щоденник", "Жива граматика", "Зумів", "Про дива", "Кмітливі діти", "Лопотуха Мила", "Не залишили", "Лічилочка", "З чого двійка", "Навчилась", "Десь повипадали", "Тут справа ось у чім", "В чім різниця", "Заспокоїв", "Відповів", "Чим же гризти?", "Справжня причина", "З вини погоди", "На іспиті", "Перейшов", "Те, що хотів". 

Іван Величковський — український поет, перекладач, теоретик віршування, найяскравіший  представник  українського  бароко  в  поезії, автор двох рукописних книг  «Зегар  з  полузегарком»  і  «Млеко  од  овці  пастиру  належноє».

 

 

 

 

"Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине..."

(Тарас Шевченко)

"Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела .."

(Тарас Шевченко)

"Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли..."

(Тарас Шевченко)

"Була колись шляхетчина,
Вельможная пані;
Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,
З німотою... Було колись..."

(Тарас Шевченко)

"Яремо! герш-ту, хамів сину?
Піди кобилу приведи,
Подай патинки господині
Та принеси мені води,
Вимети хату, внеси дрова,
Посип індикам, гусям дай,
Піди до льоху, до корови,
Та швидше, хаме!.. Постривай!.."

(Тарас Шевченко)

"Одчиняй, проклятий жиде!
Бо будеш битий... одчиняй!
Ламайте двері, пики вийде
Старий..."

(Тарас Шевченко)

"У гаю, гаю
Вітру немає;
Місяць високо,
Зіроньки сяють.
Вийди, серденько,
Я виглядаю;
Хоч на годину,
Моя рибчино!.."
(Тарас Шевченко)

"Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн..."

(Тарас Шевченко)

"Ще день Украйну катували
Ляхи скажені; ще один,
Один, останній, сумували
І Україна, і Чигрин..."

(Тарас Шевченко)

"Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!.."
(Тарас Шевченко)

"Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися,
У будинках мліла..."

(Тарас Шевченко)