Інтимна лірика Платона Воронька: "Мені приснилась та білява", "Ходімо, кохана, у ліс", "Дівоча пісня", "Щастя", "І чого тікати", "Давня пісня", "Я не шукав кохання", "Стара мелодія", "Вірність", "В хуртовину", "Пісня Галини", "Є почуття такі прозорі".
"Вір не вір..." – добірка співомовок Степана Руданського зі шкільної програми (читати та слухати)
Співомовки Степана Руданського: "Вір не вір, а не кажи: "Брешеш"", "Гуменний", "Добре торгувалось", "Циган з хроном", "Циган на толоці", "Запорожці у короля", "Пан та Іван в дорозі", "Вовки".
"Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати..."(Степан Руданський)
"Приїхали запорожці,
Короля вітають,
Король просить їх сідати,
Козаки сідають..."Співомовки - це дотепні, динамічні, сюжетні твори з використанням різноманітних засобів гумору та сатири і побудовані на якомусь народному анекдоті, приказці чи казковому мотиві. Цей жанр гумору придумав Степан Руданський. "Запорожці у короля" - одна з таких співомовок.
"Ізійшлися пан з Іваном,
По світі мандрують…
Разом їдять, розмовляють.
Разом і ночують… "
Гумористична співомовка Степана Руданського "Пан та Іван в дорозі" розповідає про те, як кмітливий бідняк перемудрив зажерливого пана.
Степан Руданський. Співомовки з ілюстраціями. "Переслів'я" ("Вір не вір, а не кажи: «Брешеш»")
"Народився я на світ,
Як їдного рання
Моя ненька забагла
Шпаків на снідання..."З лукавою усмішкою розповідає український поет Степан Руданський про дивовижні пригоди свого героя — простого сільського хлопчини. Важко жилося селянам за царату, проте вони не втрачали життєрадісності. Боролися проти гнобителів, а часто просто сміялися зі своїх злиднів. «Вдариш об землю лихом, журбою!» — співається в одній українській народній пісні. Так б’є об землю лихом, журбою і Степан Руданський у своїх «Переслів’ях».
Дитячі приказки (байки) Степана Руданського "Старий вовк", "Лев і циган", "Ворона і лис", "Старий пес", "Польський і руський кіт".
Творчість Степана Руданського в історії української літератури посідає важливе місце. Увійшовши в літературу в середині п’ятдесятих років, у тяжку добу духовного безгоміння, яке настало після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства, арешту й заслання Шевченка, Руданський прокладав у ній нові стежки. Його поезія була оригінальним явищем в українській літературі шевченківського періоду.
Дитячі віршики Галини Малик з ілюстраціями: "Капелюх", "Запросини", "Неділя та будень", "Веселий сніг", "Я морозу не боюсь", "Ізянські лозарі", "Неслухняний дощик", "Капітан", "Аптека", "Пілот", "Боягуз", "Бах і Бух", "У Карпатах", "Ходить чутка", "Ой!", "Дивний звір", "Медальйон і бульйон", "Троку-Фроку-Брик", "Королівство Ану", "Уявляєш?".
Вірші, присвячені Героям Крут
Героям Крут присвятили свої поезії: Уляна Кравченко, Євген Маланюк, Олександр Олесь, Михайло Зельман (Лісовий), Демид Бурко, Григорій Булах, Богдан-Ігор Антонич, Микола Верес, Андрій Гарасевич, Святослав Гординський, Богдан Бора, Михайло Дяченко, Роман Завадович, Петро Кізко, Олекса Кобець, Алла Коссовська-Давиденко, Ярема Купчинський, Михайло Лавренко, Надія Лан, Микола Лебединський, Андрій Легіт, Олекса Стефанович, Микола Луків, Олесь Бабій, Іван Гнатюк, Дажбожич, Юрій Клен, Степан Литвин, Вероніка Михалевич, Павло Тичина, Богдан Стельмах, Олексій Шевченко, Олекса Ющенко, Леся Храплива-Щур, Галина Потупляк, Марія Яновська, Сергій Губерначук, Дмитро Куренівець, Йосип Струцюк, Інелла Огнєва.
"Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить..."
(Олександр Олесь)
"Гаї шумлять", "Блакить мою душу обвіяла", "Не бував ти у наших краях!" — поезії Павла Тичини про красу рідного краю.
8 січня 1935 року на Полтавщині народився поет-шістесятник, журналіст і громадський діяч Василь Симоненко. Народився у складний час, коли за чуйне серце й тверду громадянську позицію можна було "загриміти" до в'язниці, або й взагалі бути знищеним. Сьогодні, коли Україна ХХІ століття знову поринає у страшні реалії безпідставних ув'язнень патріотів, багато хто проводить паралелі з кривавим комуністичним катком, під який потрапив і Василь Симоненко...
У збірці "Росте хлоп'я, мов кущ малини" вміщено вірші Богдана-Ігоря Антонича, видатного українського поета, який жив і творив на початку ХХ-го століття у Львові: "Весна", "На кичерах сивасті трави", "Ранній вітер", "Ярмарок", "На шляху", "Антонич був хрущем", "Захід", "Неситий крук над мостом крякав", "Зелений ясень, серп і коні", "Назустріч", "Об хмару хмара", "Клени", "Весна — неначе карусель", "Село", "Зима", "Я розумію вас". Дивовижний талант поета допоможе маленьким читачам полюбити рідне слово та зрозуміти природу нашого краю.
Через офіційну заборону Богдан-Ігор Антонич ширше знаний лише з середини 1960-х. Він справив значний вплив на сучасну українську поезію: філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і язичницької символіки; прозові твори; переклади; статті літературно-критичного і теоретико-літературного характерів.
Ігор Римарук, поезії
"Світлина", "Різдво", "Століття - в зачарованому колі" (Івану Драчеві), "Здається, так було одвіку" (Тарасові Федюку), "Вже не стачить старих підошов", "У небесних полях чорнокрилий тюльпан", "А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх", "Ця стерня не коле", "Чорна чаша наповнена вщерть", "Від’їзд", " Нічні голоси" (Василеві Герасим'юку), "Ксерокопія" (Ірині), "Уривок із поеми" - поезії Ігоря Римарука, представлені у цій статті.
Поезії для дітей від Володимира Підпалого про тваринний світ: "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Німенітниця", "Зозуля", "Лічилка", "Гуси".
Віршики Володимира Підпалого для малят: "Лічилка", "Зозуля", "Гуси", "Казочка про сонце", "Лісове джерельце", "Весна", "Дзвоники", "Липень", "Літо", "Суниці", "Передзим'я", "Зимовий бір", "Морозний вечір", "Снігурі", "Зайчик", "Пес", "Кожух", "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Нісенітниця", "Чередник", "Скоромовка", "Загадка", "Гарбуз", "Казочка про телятко", "Кінь".
"Коли мене питають: «Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?» —
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки..."(Володимир Підпалий)
Вірш Володимира Підпалого "Запросини"
"У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці..." (Володимир Підпалий)