Публікації за тегом: Поезії

Вірші про писанку, що написали відомі українські поети: Леся Храплива-Щур, Катерина Перелісна, Світлана Кузьменко, Леонід Полтава, Ніна Мудрик-Мриц, Володимир Таран, Леонід Глібов, Дмитро Чередниченко, Степан Жупанін, Олександр Олесь, Марійка Підгірянка, Анатолій Камінчук, Віктор Терен, Іванна Савицька, Яна Яковенко, Юлія Хандожинська, Роман Завадович, Тетяна Винник, Анатолій Крат, Наталя Карпенко.

Вірші Ліни Костенко: «Спинюся я і довго буду слухать»,  «Дзвенять у відрах крижані кружальця», «Усе моє, все зветься Україна», «Я прощаюся з рідним краєм».

В цей день закохані відзначають своє свято - День святого Валентина. За легендами, Валентин був епіскопом, що допомагав закоханим - таємно їх вінчав. А коли за це його було заарештовано, він потрапив у тюрму і там закохався у сліпу дочку свого наглядача. Дівчину зцілило кохання Валентина, але сам він загинув, залишивши перед стратою прощальну листівку. У своєму останньому посланні він написав дівчині про своє кохання і підписався: "Твій Валентин".

​1 лютого 1897-го, у містечку Новоархангельськ (сьогодні – Кіровоградська область) народився Євген Маланюк, письменник, публіцист, культуролог, літературний критик. У час Української революції служив в Армії УНР. «Євген Маланюк – письменник, який був «завжди – проти течій», який вів «когорти» своїх віршів «в обличчя творчих катастроф». Його ненавиділа і боялася радянська влада. Він не мав легких стосунків із середовищем української діаспори в Америці. Повернувшись своїми книжками в Україну від початку незалежності, Маланюк став непримиренно критичним нашим сучасником, – пише культуролог Оксана Пахльовська у передмові до видання із циклу «Бронебійна публіцистика» – «Євген Маланюк «Малоросійство. Нариси з історії нашої культури».

 "Під чужим небом", "Стилет чи стилос? — не збагнув...", "Лист", "Шевченко", "Земна Мадонна", "Сни", "Романс", "Ми за життя горіли в пеклі...", "Серпень", "Вчора" - поезії Євгена Маланюка з різних збірок.

"На життєвім плетиві доріг
Вас чекають успіхів причали.
Не забудьте, друзі, той поріг,
Звідкіля ви шлях свій починали."
(Іван Дробний)

 

 

 

 

 

"Від  Донецька  до  Криму  та  Львова
Розпростерлась  моя  сторона.  
Знають  в  світі  красиве  це  слово  –  
Україною  зветься  вона. 
Там,  де  простір  безкрайнього  поля,  
Від  сівби  і  до  самих  до  жнив,  
З  колоском  колихається  доля  
Козака,  що  раніше  тут  жив..."
(Геннадій Деснянський) 

"Послухайте, вельмишановні, а ви читаєте книги та літературні журнали? А, може, навіть, і перечитуєте?! Якщо так, то це ж добре. Бо це справа, певна річ, варта уваги. Бо відразу ж знаходиш і вірші, і окремі рядки, прочитавши які хочеться зупинитися і замислитися...​" (Володимир Даник)

 

 

 

 

 

 

 

"З журбою радість обнялась", "Чари ночі", "Ах, скільки струн в душі дзвенить!", "Хтось ударив без жалю по серцю моїм", "Пташко! Будь рада теплу і весні", "Слова утіхи", "Її душа — як чайка над водою", "Коли весна рожева прилетить", "Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні", "Втіха", "Затремтіли струни у душі моїй", "Я закоханий... Люблю!", "Квітки любові розцвітають", "Одну я любив за веселість", "Не жди пісень і слів признання", "Люблю", "Затремтіли струни у душі моїй", "Любов", "Затремтіли струни у душі моїй" - такі вірші увійшли до цієї добірки інтимної лірики славетного українського поета Олександра Олеся.

Вірші поета Григорія Фальковича викликають усмішки, смішки́, сміх та регіт. Він — людина з яскравим почуттям гумору.  
Тож і наша розмова вийшла жартівлива.
— Чи варто забороняти якісь книжки?
— Варто забороняти найкращі книжки, щоб діти захотіли порушити заборону, добралися до них і прочитали.
— Як відрізнити гарну книжку від поганої ще до того, як її прочитаєш?
— Пильненько придивитися до тих знайомих, кому книжка подобається, а кому — ні. Якщо певну книжку уподобала гарна людина —  то варто спробувати почитати…

"З дитинства мене оточувало дуже багато книжок, бо мої батьки мали гарну бібліотеку. Кілька полиць були тільки моїми — з найкращими дитячими книжками, які тоді лишень можна було знайти й придбати. Мені так подобалося читати, що я собі мріяла й про якусь таку професію. Сиди собі, читай! Але ж ви знаєте, що мрії збуваються. Тепер я і пишу книжки, і видаю, і, звичайно ж, читаю! І це справжня насолода!" (Мар’яна Савка)

 

 

 

 

Вірші Анатолія Качана зі збірки "За нашим садом грає море", що зачаровують своєю образністю, ліризмом та мелодійністю: "Гойдалка біля Дунаю", "Рідні береги", "Після бурі", "Білі ночі в Одесі", "Райські дні", "До синього моря", "Дорога на Південь", "Туманний ранок", "Морський Туман", "Козак з казоК", "Козацький степ", "Мобільна розмова", "Сад над морем".

 

 

 

 

 

Михайло Григорів - український поет та перекладач, він є представником Київської школи поезії. Навчався у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ та головним редактором газети "Вісник Чорнобиля". Автор поетичних збірок "Вези мене, конику", "Спорудження храму", "Сади Марії". Перекладач з латвійської мови. Народився Михайло Григорів 1947 року, а помер 2016-го, тому промовляє зараз до нас лише своєю поезією.

«Безкінечний танок», «Бенкет для бездомків», «Босий коник», «Гойдання», «Де той дощ», «До осіннього дисточка», «Зорепад», «Квітчастий вірш», «Колискова», «Королювання», «Кущ чи дерево», «Маленький хвощик і великий хвощ», «Моднющі котики і моднющі киці», «Нехай послуха дядько грім», «Одне сонце», «Осінь», «Оце ще й так бува», «Паж весни», «Пасу метелики», «Півень», «Пізній пейзаж», «Прозора ніч», «Раптом зацвіла калина», «Сіре все», «Скільки», «Таке не повторяється», «Учора й сьогодні», «Це могло б бути», «Цієї ночі», «Ще літо», «Я хочу», «Як весна усіх будила» - такі дитячі поезії Галини Кирпи представлені у цій збірочці.

 

"Нова радість стала, яка не бувала.
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. 
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився."

"Добрий вечір тобі,

пане господарю!

Радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!"

 

"Ой сивая та і зозуленька, 
Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людям на здоров'я 
І Усі сади та і облітала 
Щедрий вечір..."

"Різдво", "Під Різдво", "На Святий вечір", "В різдвяну ніч 1915-го", "Ользі Кобилянській", "Горять свічки...", "Сон казка", "Білий ранок, морозець іскристий" - вірші до свята Різдва Христового від українського поета Богдана Лепкого. 

"Де сонечко ховається", "Не обривав", "Зрозуміло", "Є в нашої квочки", "Грицькова дуда", "Жменька маленька", "Щире побажання", "А самі прибили", "Наша баба снігова" - вірші Василя Шаройка, що увійшли до збірки "Де сонечко ховається".

 

 

 

 

Дитячі вірші Анатолія Качана, які увійшли до збірки "Листи з осіннього саду":

"Автограф на згадку", 
"Бджолиний рій", "Білі ночі в Одесі", 
"В зими є ягідка одна" (загадка), 
"В’ється стежка", "Відлига", 
"Вечір у степу" (безконечник), 
"Вийшла річка з берегів" (безконечник), 
"Гроза в Карпатах", 
"Дзвонить осінь школярам", 
"Дивні квіти розпустились" (загадка), 
"Дивувалися ліси", 

"До Сходу Сонця", 
"За піщаною косою", 

"Завиває завірюха", 
"Зелений Шум", 
"Зима щедрує по дворах", 
"Зимові яблука" (загадка-недомовка), 
"Квітка Сонця" (загадка), 
"Ластівка над Лиманом", 
"Летюча квітка" (загадка-безконечниця), 
"Летять із гірки санки",   "Листи із саду ", 
"Маятник дитинства" (безконечник), "Мете метелиця" (спогад про літо), 
"Мобільна розмова", "Море грає", "Морське ім’я", 
"Одеський мериді@н" (розіграш), "Осіння борозна", "Охололи води", 
"Пе-ре-віз-ник" (безконечник), 
"Пісенька про півника" (за народними мотивами), 
"Після бурі", "Пісня джерела", "Покровитель мореплавців", 
"Походеньки лиса", "Приморська осінь", 
"Проводи зими", "Прощання на причалі", 
"Райський сад", "Райські дні", 
"Рідні береги", "Річка сховалась", "Розливається Дунай", 
"Світов@ п@вутин@" (загадка), "Сині очі лугів", 
"Співучий сад" (Безконечник), "Степова дорога", 
"Степова криниця", "Степова царівна", "Степовий вітряк", 
"Телеграма", "Теплий край", 
"У долині журавель", 
"Хвилювалось море", 
"Шумить у мушлі море" (спогад про Крим), 
"Ще море тепле", "Щедра зима".