Ліна Костенко
СИНИЧКИ НА СНІГУ
Синиці голодом намлілись —
така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,—
так батьківщини ж там нема.
За матеріалами: "Ми живемо на Україні". Вірші. Київ, "Веселка", 1987.
* * *
Микола Воробйов
СКОРО СНІГ
«Скоро сніг, скоро сніг»,—
у дзвіночки синиці дзвонять.
А грибам ще не хочеться снігу,
та що поробиш, у вербове дупло
перебиратися треба.
«Тут і так тісно»,—
слимаки обзиваються.
Але посунулись
і світлячка
на середину
стелі
примостили.
* * *
Олександр Олесь
ЯЛИНКА
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати.
Я — сюди, а він — туди...
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
Порубаєте ліси —
Ніде буде і сховатись.
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці».
Страшно стало... «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, —
Я не буду більш ніколи!»
Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
За матеріалами: "Подарунки Святого Миколая". Спеціальний зимовий випуск журналу "Соняшник" №10-12, 1993. Редактор-упорядник Леся Вороніна. Художники: Колісник Ольга, Харченко Олена. Київ, "Україна", 1993.
* * *
Петро Сингаївський
ВСЕ НАВКОЛО НІБИ В САМОЦВІТАХ
Все навколо ніби в самоцвітах.
Може, то й для мене зокрема
Білі-білі рушники на вітах
У саду розвішала зима?
І зоря ранкова злотом чистим
Рушники ті дивно вишива.
Навіть вітер ходить урочисто
Так, щоб не хитались дерева.
За матеріалами: Хорошковська О. II., Воскресенська Н. О., Воскресенська К. О. Літературне читання. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів. Підручник для 4 класу. Київ, Видавництво «Освіта», 2015, стор. 98.
* * *
Микола Вінграновський
КІТ, ЗИМА І ВЕСНА
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива:
Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
Бо я чорний,— каже кіт,
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна.
За матеріалами: Вінграновський Микола. "Мак". Вірші. Київ, "Веселка", 1973.
* * *
Ірина Жиленко
СНІГ
Це був час, коли сніг колискову співав ліхтарям.
Це був час привітань, подарунків і телеграм.
Це був час, коли спали ведмеді у сніжних заметах
І казки бубоніли опівночі гноми в буфетах.
Це був час, коли сніг голубів, рум'янів і дзвенів,
продавались ялинки, і свічі, і м'ятні гостинці.
Це був час, коли десь, за снігами, світилось мені
негасиме вікно золотого мойого дитинства.
І трояндами пахли сніги.
І рожеві були.
І фіалками пахли сніги.
І блакитні були.
І рум'яні, веселі,
такі дорогі-дорогі,
у ласкавих постельках
синочки і доні росли.
А над ними — смички голубі
цвіркунів-музикантів,
а ще вище — схвильований бій
новорічних курантів.
І усе тут — для них, для малих —
від землі до небес:
мир, дарунки, і сніг,
і торбина веселих чудес.
За матеріалами: Ірина Жиленко. "Казки буфетного гнома". Вірші та казки. Художники: Коваль Ніна, Коваль Олександр. Видавництво «Веселка», 1985 рік, стор.3.
* * *
Василь Діденко
ЗИМА
Сніжинки, сніжинки, сніжинки
Розсипала всюди зима.
І жодної в літо стежинки
Від нашої хати нема.
* * *
Максим Рильський
БІЛІ МУХИ
Білі мухи налетіли —
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
— Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! —
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху.
Щоб спіймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.
* * *
Дмитро Павличко
НІЧНИЙ ГІСТЬ
Хтось постукав уночі.
Швидко я знайшла ключі,
Відчинила, і до хати
Зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,
Каже: «Заночуй мене,
Бо надворі завірюха
І мороз хапа за вуха!»
Батьків я взяла кожух,
Вкрила зайця з ніг до вух
І гадала, що гульвісу
Вранці одведу до лісу.
Встала рано, та дарма —
Зайченяти вже нема.
Чи запізно я збудилась,
Чи зайча мені приснилось?
Павло Усенко
ПОЗЕМИЦЯ
Ой у полі та й поземиця
По стерні стелилась низько...
Бігла-гналася метелиця
За стрибайчиком-зайчиськом!
Не здогнала та й спинилася,
Бо, як гналась, притомилася.
* * *
Анатолій Камінчук
ВЖЕ ТЕПЛА НЕМА
Заховавсь під травку
Сонний павучок,
Вибіг на галявку
Зайчик-білячок,
Дивиться: ой леле!
Вже тепла нема.
Білий килим стеле
По землі зима.
* * *
Спиридон Черкасенко
ЗИМА І ВЕСНА
— Насуплю я брови,— говорить зима,—
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся,— весна відмовля,—
І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
За матеріалами: "Малятко". Збірка творів з журналу "Малятко". Упорядник Світлана Єфименко. Київ, "Веселка", 1988.
Олена Журлива
ЗИМА
Білі сніжинки —
Срібні пушинки
Вкрили подвір'я і сад
Хуга лютнева—
Змерзли дерева,
В білім уборі стоять.
Хочеш гуляти?
Визирни з хати,
Діда Мороза не бійся,
Буде охота —
Йди за ворота,
На ковзанах розігрійся.
Хай завірюха
Щоки і вуха
Білим сніжком холодить.
В далеч помчишся —
Не оглядишся,
Як і весня прилетить.
За матеріалами: Журлива Олена. "У нашої Наталі". Збірка віршиків для малят. Художник О. Крилова. Видавництво «Веселка», 1969.
* * *
Ірина Жиленко
ЗИМОВИЙ ВІРШ
Сонце вже похиле й смутнувате.
Вже донизу сонечко росте.
Вже йому не треба нахилятись,
щоб у щічки цілувать дітей.
Облетіли клени і каштани.
А сніжок у хмарі забаривсь.
Де ти, сніг? Давно позамітали
двірники бульвари і двори.
Полягали спати водограї.
Спить калюжка і малий струмок.
Вже не можна пити воду з крана
і не можна їсти ескімо.
В синьому морозному світанні
розгорілись теплі вікна шкіл.
Мама з шафи валянці дістала
і зимові теплі кожушки.
А синок одягся й засмутився,
що зробився кожушок малий.
«Він, мабуть, навмисне вкоротився.
Він, мабуть, не хоче бути мій.
Він такий зробився невеличкий,
щоб втекти від мене до сестрички...»
А коли до школи йшов хлопчина,
перший сніг зустрів він.
І сказав: — Здрастуй, сніг!
Який ти молодчина, що прийшов.
Я так тебе чекав!
Дзеленчали дзвоники у школах,
радісно горіли ліхтарі.
І такий був теплий, загадковий,
новорічний настрій у вітрин.
* * *
Ірина Жиленко
ВЕЧІР ГНОМІВ
Тишком-нишком, чапи-чапи,
в капелюхах, як гриби,
гноми шастають ногами,—
чапи-чапи,— сніг рипить...
Йдуть вони один за одним,
невдоволено сопуть,
сварять зорі, сніг, погоду,
і котів, і довгу путь.
Дуже добрий то народик.
Просто в них така вже мода:
Добре вихований гном
мусить буть буркотуном.
Звісно, їм таки не з медом.
Ніч. Коти. Ще й мерзнуть вуха.
Червоніють між заметів
чудернацькі капелюхи.
У торбинках гноми ті
носять сонне конфетті.
Лиш сипнуть в шибки віконні —
дітям сняться сни казкові.
В них носи — смішні, червоні,
і хода у них чудна.
Але ти не смійся, доню,
як побачиш їх з вікна.
То для них — страшна образа.
Пробурмочуть: — Що за смішки!.
І, розсерджені, одразу
перетворяться на шишки.
Тишком-нишком,
тишком-нишком...
* * *
Ірина Жиленко
З ДОБРИМ РАНКОМ!
Донечко, з добрим ранком!
Глянь за вікно, маленька.
Котик на нашім ґанку
з чорного став біленький.
Сніг йому в очі диха,
котик кумедно чмиха.
Вуха сховавши в іній,
диба трамвайчик синій.
З неба летять троянди —
щічки дітей квітчають.
Мама прасує банти,
поки співає чайник.
Тато вмиває доню.
Доня сміється: — Тату!
Треба купити поні —
в саночки запрягати.
Сонце прийшло до ґанку,
котику в очі диха...
Донечко, з добрим ранком!
Донечко, з першим снігом!
За матеріалами: Ірина Жиленко. "Вуличка мого дитинства". Художник Наталія Левчишина. Київ, видавництво «Веселка», 1979.
Більше віршів про зиму на нашому сайті:
Читайте вірші для дітей про зиму від Лесі Українки, Марійки Підгірянки, Катерини Перелісної, Лесі Храпливої-Щур, Костянтини Малицької, Анатолія Камінчука, Олекси Кобця, Івана Неходи, Євгена Гуцала, Валентини Каменчук, Дмитра Головка, Анатолія Качана, Леоніда Глібова, Володимира Лучука, Тамари Коломієць, Тетяни Скабард, Володимира Коломійця, Ліни Костенко, Максима Рильського, Василя Діденка, Павла Усенка, Дмитра Павличка, Михайла Литвинця, Оксани Сенатович, Анатолія Качана, Валентини Козак, Надії Кир'ян,Лідії Компанієць, Василя Симоненка, Вадима Скомаровського, Павла Тичини, Спиридона Черкасенка, Андрія М'ястківського, Миколи Вінградовського, Михайла Стельмаха, Василя Шаройка, Грицька Бойка, Миколи Сингаївського та Ірини Жиленко.