Публікації за тегом: Поезії

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Увесь поетичний світ природи, праці та пісні письменник виніс із дитинства завдяки матері. Саме вона посіяла в дитячу душу любов до всього живого. Із ніжністю він згадував і батька, Панаса Дем'яновича, який носив його, босоногого, до школи на руках, бо через бідність родина не мала можливості придбати чоботи... Про шкільні роки письменника читаємо у повісті «Гуси-лебеді летять», у якій він розповів про найяскравіші сторінки свого дитинства...

"Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди-поляни
Оселились і жили..."

(Олександр Олесь)

"Ліс густий, дрімучий, темний,
Споконвічний ліс росте,
Не проб'ється навіть сонце
Крізь гілля його густе..."

(Олександр Олесь)

 

 

 

Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною. Поет не полишав надії повернутися на Батьківщину і вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою. Читайте поезії Олександра Олеся зі збірки "Княжа Україна", а також – дві ілюстровані "Абетки", вірші "Все навколо зеленіє", "Степ", "Згадую: так я в дитинстві любив...", добірку інтимної лірики поета "Чари ночі", добірку поезій "З журбою радість обнялась" та драматичні твори – казку-п'єсу "Микита Кожум’яка" та етюд на 3 картини "По дорозі в Казку".

 

"Женися, не женися
За владою й грошима,
Та смерть - не зупинити
Вона стиска плечима...
Тихо підійде,
На вушко ніжно прошепоче:
"Ходім, вже час!"" (Оксана Аннич)

"Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак..."

(Іван Котляревський)

" Еней, попливши синім морем,
На Карфагену оглядавсь;
Боровсь з своїм, сердега, горем,
Слізьми, бідняжка, обливавсь.
Хоть од Дидони плив поспішно.."

(Іван Котляревський)

"Про Сагайдачного співали,
Либонь співали і про С і ч,
Як в пікінери набирали,
Як мандровав козак всю ніч;
Полтавську славили Шведчину,
І неня як свою дитину
З двора провадила в поход.."

(Іван Котляревський)

"Пливуть — аж вітри забурчали
І закрутили не шутя,
Завили різно, засвистали,
Нема Енеєві пуття!..."

(Іван Котляревський)

"Біда не по дерев'ях ходить,
І хто її не скоштував?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав!"
(Іван Котляревський)

"Зевес моргнув, як кріль усами,
Олимп, мов листик, затрусивсь;
Мигнула блискавка з громами,
Олимпський потрух взворушивсь."
(Іван Котляревський)

Поема Івана Котляревського «Енеїда» - твір просвітительського реалізму, пройнятий справжнім гуманізмом. Усі свої симпатії в ній Іван Котляревський віддає людині праці. З гордістю говорить автор про героїчне минуле народу. Тут і згадки про жорстоку боротьбу з татарською ордою, про Сагайдачного, про битву «під Бендер’ю», про знамениту Полтавську баталію 1709 року, і про народного героя Максима Залізняка. Оспівуючи патріотизм народу, возвеличуючи героїчні національні традиції, Іван Котляревський не раз закликає співвітчизників до виконання високого громадського обов’язку - до захисту рідної Вітчизни.

 

Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки широко він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і прогресивності мистецтва органічно втілені в художніх творах І. П. Котляревського, якому судилося започаткувати нову добу в українському письменстві. Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет у 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

 

"Чорно-біла доля, чорно-біла...
Чорнобилем доля побігла.
Бігла навіжена і не спитала:
«А на кого ж мати зосталась?»"

(Валентина Козак)

 

 

 

 

Жартівливі віршики Василя Шаройка про дітей: "Виправити плутанину",  "Те, що хотів", "Кого любить?", "Не перескочив", "Помічниці", "Що літає?",  "Щире побажання", "Жменька маленька", "Грицькова дуда", "Зрозуміло", "Не обривав", "Де сонечко ховається", "Міський онук", "Щоб не втік", "Випадок на автовокзалі", "Моя сестра", "Схожа на сестричку", "Пила", "Шкідники та охоронці", "Дуже хочеться узнати", "Знає", "Зрозуміло", "Хто старший", "Віршик про Лідку, голку і нитку", "Буде половинка", "В переповненім трамваї", "Оля матері гука", "Не перескочив", "Знає", "На долину біг бичок", Підказала", "Кицька помилилась", "Про Петрика та манну кашу".

Смішні віршики про тварин та птахів від Василя Шаройка: "Бурундук", "Гірські стрекалі", "Як врятували горобця".

 

 

 

 

"Як врятували горобця", "На долину біг бичок (за М. Наволочкінни)", "Гірські стрекалі", "Що за пташка?", "Бурундук", "Про курочку та півника", "Зайчик (за В. Гардзеєм)", "Художниця", Загадки - дитячі віршики Василя Шаройка, що увійшли до збірочки "Як врятували горобця". 

 

Веселі віршики про школу та школярів від Василя Шаройка: "Дозволив", "На уроці мови", " Виправити плутанину", "Про Маринку", "Скільки треба "Н"",  "Довгі пошуки", "Шкідники та охоронці", "Де поділися Карпати", "Хитрий щоденник", "Жива граматика", "Зумів", "Про дива", "Кмітливі діти", "Лопотуха Мила", "Не залишили", "Лічилочка", "З чого двійка", "Навчилась", "Десь повипадали", "Тут справа ось у чім", "В чім різниця", "Заспокоїв", "Відповів", "Чим же гризти?", "Справжня причина", "З вини погоди", "На іспиті", "Перейшов", "Те, що хотів". 

Іван Величковський — український поет, перекладач, теоретик віршування, найяскравіший  представник  українського  бароко  в  поезії, автор двох рукописних книг  «Зегар  з  полузегарком»  і  «Млеко  од  овці  пастиру  належноє».

 

 

 

 

"Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине..."

(Тарас Шевченко)