|
Михайло Стельмах
ЗАБУДЬКО
Дуже зранку, на світанку,
Шпарить котик на рибалку.
Котик миттю всівсь на грудку
Закидає в річку вудку.
До полудня просидів,
А нічого не зловив,
Бо забувся на гачок
Наживити черв'ячок.
* * *
ЧЕРЕПАХА
Кіт побачив черепаху,
Черепаху-костомаху,
Та й говорить: — От невдаха!
Зверху миска,
Знизу миска,
А між ними черепаха.
Де взялось на тебе лихо?
Черепаха каже тихо:
— Ще давно колись мій дід
В косаря украв обід.
Той обід у двох мисках
Над лугами смачно пах.
Дід підважив першу миску,
В другу вліз, мов у колиску,
І кисіль до смерку їв,
А кисіль миски зліпив.
Так з'явилась черепаха,
Черепаха-костомаха.
І ти, коте, не кради,
Не минеш тоді біди.
* * *
ЧИМ ВЕДМЕДЮ ПОСОБИТИ?
У діброві при долині,
Де біжить-дзвенить струмок,
Посадив ведмідь малину
І для себе, й для діток.
Взяв ведмідь відро із хати
Та й чалапає в струмок:
Взявсь малину поливати
І для себе, й для діток.
А вода біжить з відерця,
Витікає прямо вмить.
Ухопивсь ведмідь за серце —
І не знає, що робить.
Підкажіть скоріше, діти,
Чим ведмедю пособити?
* * *
ЧЕРЕЗ ЛУГ, ЧЕРЕЗ ГОРБОК
(За народними мотивами)
Через луг, через горбок
На ланок іде цапок.
Спіє гречка на ланку —
Серце радує цапку.
Гречку викосив цапок,
Склав з дітками у стіжок.
Молотив і так і сяк
І поніс зерно в вітряк.
Намолов муки цапок
Повний кадуб і мішок.
А цапиха із муки
Випікає пиріжки.
Хвалять свіжі пиріжки
Цап, цапиха і дітки.
* * *
БУРУНДУКОВА СІМ'Я
В густоліссі коло гатки
Бурундук будує хатку.
Цілий день його сокира
Веселить птахів і звіра,
Цілий день, цілий день
Тільки й чути — «дзень!» та «дзень!»
А малі бурундучата
Із борів несуть до тата
І грибочки, і горіхи...
А стара бурундучиха
Ці грибочки цілі дні
На широкім сушить пні.
Не убогу й не багату
Бурундук поставив хату,
Засадив навкруг садочок,
А тепер синів і дочок
В теплій хаті — не в норі —
Посадив за букварі.
Вчаться діти — аж до зірки,
Вчаться тільки на п'ятірки!
* * *
ЗАЙЦЕВА КАПУСТА
Посадить задумав заєць
Моркву і капусту,
Щоб не густо, щоб не пусто
Виросла капуста.
З грядки заєць викидав
Камні і коріння,
Бо коріння і каміння
Виглушать насіння.
І насіння, і розсаду
Садить заєць-тато,
А малята-зайченята
Стали помагати:
Прямо з броду носять воду
Поливать капусту,
Щоб не густо, щоб не пусто
Виросла капуста.
Як вродив врожай у зайця —
Не збереш із грядки!
Заєць з хатки йде на кладку
Зве зайців на грядку.
Сірі зайці прибігали
І капусту білу
Через силу в три неділі
В хату позносили.
І лежить у хаті густо
Зайцева капуста.
* * *
ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
* * *
ЇЖАК І ЛИС
З їжака сміявся лис:
— В тебе чуб не так поріс,
Це не чуб — якийсь клубок
Чи то голок, чи шпильок.
В перукарню б ти побіг —
Там шпильки б свої постриг
Чи гребінчика б придбав —
Чуб по моді причесав.
Тільки це промовив лис,
А до нього змій підліз.
З жахом лис подавсь назад,
Та повзе на лиса гад.
Лис до пня скоріше — верть,
Та повзе за лисом смерть.
Коли враз клубок шпильок
Підкотився під пеньок,
Покотився до змії
І шпильками вбив її.
Бачить лис: це не клубок,
А завзятий їжачок!
Їжачку вклонився лис,
Лапку з вдячністю потис
Та й од радості аж плаче:
— Не стрижи шпильки, їжаче!
* * *
ЧОГО ЛИС НЕЗДУЖАЄ?
(За народними мотивами)
Ой у лісі калюжа є.
А чого лис нездужає?
У калюжі-мочить губи,
А на сонці гріє шубу.
Шуба в лиса притерта,
Губи в лиса подерті,
А усе за курятину,
А усе за гусятину,
Та усе за поросята
Доведеться пропадати...
Ой у лісі калюжа є,
А чого лис нездужає?
* * *
ТРУДЯГА
Як надворі потепліло,
Заєць шубу скинув білу,
Одягнувсь у свиту сіру,
Взяв лопату, взяв сокиру,
Взяв з розсадою торбину
Та й подався на долину
Й коло лісу, коло саду
Заходивсь садить розсаду
Посадив наш заєць густо
Не що-небудь, а капусту,
Трохи перцю й огірки.
А тепер коло ріки
Струже клепку на діжки
І складає
Так, як знає,
Діжечку
До діжечки
На капусту
Й сироїжечки,
Бочечку
До бочечки
На грибочки
Й огірочки,
Щоб зайчиха і зайчата
Мали взимку що жувати
Та сусідів в гості звати.
* * *
ЇЖАЧОК І ГРИБОК
Під березу їжачок
Наносив сінця стіжок.
Хоч і знає їжачок,
Що під сіном спить грибок.
От прокинувся грибок.
А на нім лежить стіжок.
— Ой їжаче, їжачок,
Забери кудись стіжок!..
Не послухався їжак:
— Проживеш ти, грибе, й так!
І розсердився грибок,
Вперся в землю — і стіжок
Розлетівся, наче пух.
Їжаку забило дух.
Сів і хлипає їжак:
— Я ж не знав, що буде так!..
* * *
БОРСУК
Біля гатки, коло хатки
Засадив борсук дві грядки
І світанням на зорі
Завалився спать в норі.
Спав борсук два дні й дві ночі,
Аж запухли в нього очі,
Потім встав, ум'яв пиріг,
Позіхнув і... знову ліг.
Коло гатки, де дві грядки,
Бачить заєць непорядки:
Не полив посів борсук,
Заєць в нору — тук-тук-тук!
— Уставай скоріш, земляче,
Без води посів твій плаче!
— Зараз, взую чобітки —
За відро — і до ріки!..
Встав борсук, розправив плечі
І — не в двері, а до печі:
З'їв картоплю, з'їв кисіль,
Позіхнув — і у постіль...
Кажуть, горе тим грядкам,
Що попали борсукам!
* * *
ЗАЄЦЬ І РАК
Вранці заєць біля дуба
Одягнувся в білу шубу,
Одягнувся, оглянувся,
В довгі вуса посміхнувся:
— Гарна шуба, шуба гожа
І на полюс з нею можна,
Тільки жаль — чобіт нема
А надворі вже зима...—
Обізвався дятел з клена:
— Є знайомий рак у мене,
По твоєму він заказу
Зшиє чоботи відразу.—
Не ловив наш заєць гав,
А побіг мерщій на став.
Всівся заєць на колоду
Та й гукає прямо в воду:
— Вилізь, раче, із води,—
Вируч зайця із біди,—
Зший новенькі чобітки,
Щоб дзвеніли підківки,
Щоб і шпори дзеленчали,
Злого лиса відганяли
Із води вилазить рак
Та й говорить зайцю так:
— Раки взимку спочивають
І замовлень не приймають.
От згадав би влітку нас,
Зшили б чоботи ураз
Чи із хрому, чи юхтові,—
Бігай, зайче, у обнові,
Бережи своє здоров'я.
Заєць тихо у одвіт:
— Влітку тепло й без чобіт,
Влітку завжди забуваю,
Що прийде зима до гаю.
— Думать треба,— каже рак,
А тепер ходи вже так.
До побачення, привіт...
Заєць досі без чобіт.
|
прекрасний невмирущий поет