Публікації за тегом: Поезії

Після  Купала  припинялись  молодіжні  розваги  і  гуляння,  наступала  велика  і  відповідальна  пора  в  житті  хлібороба  —  жнива.  Жниварський  пісенний  цикл  є  своєрідним  апофеозом землеробської  праці  селянина-трударя.  За  своїм  походженням  він такий  же  давній,  як  і  праця  хлібороба.

Окрему  групу календарно-обрядових пісень складають  русальні пісні.  Їх  співали  на  русальному  тижні  під  час  так  званих  «зелених  свят».  В  язичеські  часи це  було  свято  закінчення  весни  і  початку  літа. Закінчувався  русальний  тиждень  «проводами  русалок»,  що  в  деяких  місцевостях  України  мали  назву  «розигри»,  або  «мавчин  Великдень».

Читайте в цьому підрозділі вірші Ліни Костенко, Михайла Стельмаха, Петра Короля, Олени Журливої, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Лідії Компанієць, Володимира Сосюри, Валентина Бичка, Анатолія Камінчука, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Анатолія Качана, Миколи Вороного, Марії Познанської, Олександра Олеся, Всеволода Біленка, Наталі Забіли, Олександра Олеся, Наталі Карпенко, Тетяни Строкач, Іванни Савицької, Юлії Хандожинської, Тетяни Винник, Марійки Підгірянки, Олени Пчілки, Станіслава Шушкевича, Марії Пономаренко, Анатолія Костецького, Сергія Губерначука, Олени Лози, Тетяни Прокоф'євої, Марії Дем'янюк та інших українських авторів.

 

"...Доля вділила всього: не скупа й не безслізна
Путь пролягає по тернях тобі й небесах
Мусиш триматись. Ти — жінка, і значить: залізна.
Значить, стожильна.
                                  Нам в дітях
                                                      народ колисать..."

(Світлана Йовенко)

 

 

"Зозуля кує намистечко", "Зозуля кує "черевички"", "Зозуля маслечко колотить", "Сорока рано-вранці скрекоче..." – вірші-верлібри Василя Голобородька з циклу "Українська міфопоезія".

Андрій Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті — Максим Рильський, Павло Тичина, Євген Маланюк, Богдан Ігор Антонич, Василь Стус, — постать Андрія Малишка не блякне, вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Читайте наступні чумацькі пісні та матеріал про них: "Ой у полі край дороги", "Ой у полі да криниченька", "Гей, ішли наші чумаки в дорогу", "Задумали чумаки в дорогу", "Гей, запряжем ми, братці", "Весна красна наступає, із стріх вода капле", "А в городі буркун-зілля", "Ой поїхав чумак у дорогу", "Ой за гаєм зелененьким", "Ой милі сусідоньки", "Ой зажурився соколонько", "Зацвіла калина у лузі да попустила квіти", "Та повій, вітре буйнесенький", "Зозуленька сивесенька", "Ой з-за гори з-за крутої сонечко сідає", "Через греблю вода рине", "Стояла сосоночка напротів сонечка", "Ой у полі могила", "Ой загули чорні галенята", "Ой мамцю, хлопці їдуть", "Ой гук, мати, гук!", "Сидить Цимбал да під вербою", "Да чумаченьки запили, загуляли", "Ой високо сонечко зіходить", "Ой хто дома та господарює", "Гей, з-за гори та із-за кручі", "Ой із-за гори та із-за кручі", "Із-за гори, із-за кручі риплять вози йдучи", "Ой у полі край дороги", "Жовте листя опадає, падає додолу", "Ой горе тій чайці, горе тій небозі", "Їхали чумаки та із України", "Ой воли ж мої, сиві та й рябії", "Воли ж мої половії!", "Ой у полі керниця", "Їхав чумак та у Крим за сіллю", "Ой робить сірома, ой робить сіромаха", "Ой косить хазяїн зелену дуброву", "Ой з-за Дону з-за ріки", "Хто не пив води та дунайської", "Ой хто в Криму не бував", "Ой закувала сиза зозуленька, сидя на тичині", "Та йдуть воли дорогою", "Да котилося да ясне сонце", "Зажурилися вражі вороженьки", "Ой пішов чумак у дорогу", "Вилетів пугач на могилу", "Ой помер чумак та й в чужій стороні", "Було літо, було літо", "Ой ходив чумак сім рік по Дону", "Ой ходив чумак, та ходив бурлак", "Ой ревнули воли", "Ой чумаче, чумаче".

Павло Платонович Чубинський — відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився на хуторі поблизу Борисполя. Павло Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський.

Гімн "Ще не вмерла України і слава, і воля", створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.   (Марія Загайкевич)

 

 

"Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!"

(Ліна Костенко)

У цьому розділі розміщаємо вірші про різні рослини: про квіти, дерева, городину, тощо. Читайте вірші про рослини від Михайла Стельмаха, Катерини Перелісної, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Уляни Кравченко, Анатолія Костецького, Сергія Губерначука, Надії Кир'ян, Галини Мирослави, Галини Римар, Ксенії Бондаренко та іншіх українських поетів та потес.

 

 

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу – Акт проголошення незалежності України. За цей Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На карті, світу постала нова самостійна держава – Україна, яку потім визнали всі країни світу.

 

У цій збірочці віршів про осінь читайте такі поезії: "Здивовані квіти" (Ліна Костенко), "Ниточка" (Надія Кир'ян), "Осінь" (Юрій Клен), "Вересень", "Жовтень" , "Осінь"(Тамара Коломієць), "Осінь" (Яків Щоголів), "Гай без листя, поле голе" (Сергій Єсенін), "Осінь" (Платон Воронько), "Осінні пастелі" (Василь Василашко), "Осінь" (Валентин Бичко), "Холодно, холодно" (Олена Журлива), "Осінь" (Марія Хоросницька).

"Пригоди Галки Димарівни" Софії Майданської - віршована казка про пригоди кмітливої галки – мешканки одного з чернівецьких димарів.

До збірки дитячих віршиків Софії Майданської увійшли: "Їде мишка на машині", "Лопушок-реп'яшок", "Курчата", "Пісенька Івася", "Казочка", "Пісенька-суперечка", "Колисанка".

Софія Василівна Майданська – поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач. Лауреат літературних премій "Благовіст" (1997) та ім. Олеся Гончара (1998); має нагороди ім. Лесі та Петра Ковалевих (1997, США). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки письменників України з 1979 року. Вірші Софії Майданської перекладено англійською, білоруською, болгарською, латиською, литовською, польською, португальською, російською, румунською, шведською мовами.

"Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?.."

(Тарас Шевченко)

 

"Володимирко поволі
Тихо-мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив..."

(Олександр Олесь)

Вірші Василя Стуса зі збірки "Веселий цвинтар": "Над осіннім озером", "Вертеп", "Мені здається, що живу не я", "Порідшала земна тужава твердь", "Порідшала земна тужава твердь", "Біля метро "Хрещатик", "Посадити деревце", "Їх було двоє — прибиральниця і двірник", "Тато молиться Богу", "На Лисій горі догоряє багаття нічне", "Відлюбилося. Відвірилося. Відпраглося...", "Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті", "Попереду нарешті порожнеча", "Вони сидять за столом", "Так явно світ тобі належать став", "Ця п'єса почалася вже давно", "Змагай, знеможений життям", "Мов жертва щирості — життя", "У тридцять літ ти тільки народився", "Людина флюгер. Так. Людина флюгер", "Вмирас пізно чоловік, а родиться дочасно," "Вертання", "Молочною рікою довго плив", "Рятуючись од сумнівів", "Як страшно відкриватися добру", "Напередодні свята", "Утрачені останні сподівання", "У Прохорівці — сни, мов ріки", "Чоловік підійшов до меморіуму", "То все не так. Бо ти не ти", "Вечірній сон. І спогади. І дощ", "Цей біль — як алкоголь агоній", "У цьому полі, синьому, як льон", "Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?", "Вдасться чи ні...", "Раз на тиждень вони викопуються з землі", "Один лиш час і має совість", "Надворі дощ? — я запитав", "День величався і пишався", "Досить крові, — продекламував кат", "Сто дзеркал спрямовано на мене", "Я блукав містом своєї юності", "Націлений у небо обеліск", "В мені уже народжується Бог", "Зазираю в завтра — тьма і тьмуща".

"Любов як самозречення легка", "Ти прийшла ясновида", "Щоб я не знеміг од щастя", "В понеділок зустрівся з дівчиною", "Гарноброва, пожежностанна", "В.П. ("І не те, щоб жити — більше")", "Не любити тебе — не можна", "Вимріяна і близька донині", "Ти освідчувалась очима", "Тільки тобою білий святиться світ", "Вимріяна і жива донині", "Коли б ти знала, як ми є удвох" — вірші Василя Стуса про любов.