Пісні літнього циклу: русальні пісні (з книги "Календарно-обрядові пісні")

У РЖІ НА МЕЖІ

У ржі на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок сорочки:
— Ви дівочки, подружки,
Да дайте мені сорочки,
Хоча худенькую, да аби біленькую,
Хоч не біленькую, да тоненькую!

* * *

ОЙ БІЖИТЬ, БІЖИТЬ МАЛА ДІВЧИНА
 
Ой  біжить,  біжить  мала  дівчина,
А  за  нею  да  русалочка:
—  Та  послухай  мене,  красна  панночко,
Загадаю  тобі  три  загадочки,
Як  угадаєш  —  до  батька  пущу,
Не  угадаєш  —  до  себе  возьму:
Ой  що  росте  без  кореня,
А  що  біжить  без  повода,
А  що  цвіте  да  без  цвіту?
—  Камінь  росте  без  коріння,
Вода  біжить  без  повода,
Папороть  цвіте  без  цвіту.—
Панночка  загадочок  не  вгадала,—
Русалочка  панночку  залоскотала.

* * *

ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКИ ДО БОРУ
 
 Проведу  я  русалочки  до  бору,
Сама  вернуся  додому,
 Стану  в  бору  смовдею.
 Там  буде  їхать  свекор  мій,
Він  же  мене  не  познае,
 Стане  мене  питати:
 —  Ой  смовде,  смовде  товстая,
Була  в  мене  невістка  такая!
 Проведу  я  русалочки  до  бору,
Сама  вернуся  додому,
 Стану  в  бору  смовдею.
 Там  буде  їхать  тато  мій.
 Він  мене  не  познає,
 Стане  мене  питати:
 —  Ой  смовде,  смовде  тонкая,
Була  в  мене  донька  такая!

* * *

 ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКИ ДО БОРУ
 
 Проведу  я  русалочки  до  бору,
 Сама  вернуся  додому!
 Он  коли  ж  ми  русалочки  проводили,
 Щоб  до  нас  часто  не  ходили,
 Да  нашого  житечка  не  ламали;
 Бо  наше  житечко  в  колосочку,
 А  нашії  дівочки  у  віночку.

* * * 
 
 
 ПРОВЕДУ Я РУСАЛОНЬКУ ДО  БОРУ

 Проведу  я  русалоньку  до  бору,
 А  й  сама  вернуся  додому.
 Ми  свою  русалоньку  проводили,
 Гіркою  осикою  заломили.

* * * 
 
 
 ПРОВОДИЛИ  РУСАЛОЧКИ, ПРОВОДИЛИ
 
 Проводили  русалочки,  проводили,
 Щоб  вони  до  нас  не  ходили,
 Да  нашого  житечка  не  ломили,
 Да  наших  дівочок  не  ловили.
 Перед  ворітьми  долина,
 А  в  той  долині  калина.
 Ой  там  Ганночка  гуляла,
 Жемчуг-намисто  обірвала.
 Ой  туди  їхав  нелюбий,
 Став  з  коника  злізати,
 Жемчуг-намисто  збирати.
 —  Не  ссідай,  нелюбий,  з  коника,
 Не  з  тобою  гуляла,
 Намисто  порвала.
 Ой  туди  їхав  миленький,
 Став  з  коника  злізати,
 Намиста  збирати.
 —  Збирай,  миленький,
 З  тобою  я  гуляла,
 Дорогі  намиста  порвала.

* * *

 ЗАВ’Ю  ВІНКИ  ТА  НА  СВЯТКИ
 
 Зав’ю  вінки  та  на  святки,
 На  всі  святки,  на  празднички.
 В бору  сосна  колихалася,
 Дочка  батька  дожидалася.
 —  Ой  батечку,  голубчику,
 Прибудь  ко  мні  хоть  на  літо!
 В  мене  в  тині  перед  воротями
 Сине  море  розливається.
 Усі  пани  ізбігалися,
 Сьому  диву  дивувалися.

* * * 
 
 
 ОЙ  ВИГЛЯНИ,  СРІБНИЙ  МІСЯЦЮ
 
 Ой  вигляни,  срібний  місяцю,
 Із-за  хмароньки,
 Бо  повинна  вийти  з  води
 Сестра  русалонька.
 Розпрощалась  вона  з  світом,
 Моя  мила,
 А  сьогодні  повинна  вийти,
 Бо  зелена  неділя.

* * * 
 
 
 СИДІЛА  РУСАЛКА
 
Сиділа  русалка
На  кривій  березі,
Просила  русалка
У  жіночок  наміток,
У  дівочок  сорочок:
—  Жіночки-подружки,
Дайте  мні  намітку!
Хоть  вона  худенька,
Да  аби  біленька.

 * * *

ОЙ  ТИ,  ДІВКО-СЕМИЛІТКО

 Ой  ти,  дівко-семилітко,
Одгадаєш  сім  загадок:
Отгадаєш  —  моя  будеш,
Не  д’гадаєш  —  чужа  будеш:
А  що  грає  —  голос  має?
 А  що  плаче  —  сліз  не  має?
 А  що  біжить  без  пригону?
 А  що  світить  в  ясну  пору?
 А  що  в’ється  круг  деревця?
 А  що  горить  без  полум’я,
 А  що  росте  без  кореня?
 —  Хіба  би  я  не  дівчина,
 Щоб  я  того  не  д’гадала:
Скрипка  грає  —  голос  має,
Сокіл  плаче  —  сліз  не  має.,
Вода  біжить  без  пригону,
Місяць  світить  в  ясну  пору,
А  хміль  в’ється  круг  деревця,
Сонце  горить  без  полум’я,
Камінь  росте  без  кореня.

 

* * *

 
 ДРОБУШКА
 
Гра  «в  дробушки» пов’язувалась  з  уявою  про  русалок, які  люблять  крутитися  і  танцювати.
Гра  полягає  в  тому,  що  двоє  дівчат, ставши  напроти, зчіпляються  протягненими  вперед  руками  і, зіставивши  докупи  ноги, швидко  крутяться,  примовляючи:
 
 Дріб,  дріб,  солі  дріб;
 На  камені  бочка.
 Петрова  дочка  —
 Не  робітничка.
 Вигнала  бичка
 За  ворітечка:
 
 —  Пасись,  пасись,  бичку,
 Поки  спряду  мичку!
 Бичок  не  пасеться,
 Мичка  не  прядеться.
 Став  бичок  пастись,
 Стала  мичка  прястись.
 
 Потім  розкручуються  в  протилежний  бік, примовляючи:
 
Дробу,  дробу,  дробушечки,
Наївшися  петрушечки.
Гиля,  гиля  до  води,
Наївшися  лободи!

* * *

 НЕ  МИЙ  НОГИ  ОБ  НОГУ
 
 Пісня  пов’язана  з  повір’ям, що  русалки  у  вигляді  маленьких  дітей скачуть  одно  проти  одного  угору та  ручками  плещуть  і  співають:
 
 Не  мий  ноги  об  ногу,
 Не  сій  муки  над  діжу;
 Ух,  ух,
 Солом’яний  дух,  дух!
 Мене  мати  уродила,
 Нехрещене  положила.

* * * 
 
 
  ЯКБИ  МЕНІ  НЕ  ЧАСНИК
 
 На  зелепі  свята  ставлять  на  вікно  м’яту, гіолин,  любисток,  на  підвіконня  кладуть  часник, щоб  не  влізла  в  вікно  русалка.
 Є  таке  повір’я,  що  русалки  співають:
 
 Якби  мені  не  часник,
 Полин  та  холодна  м’ята,
 Тут  би  була  тобі  хата.

* * * 
 
 
 НА  СВЯТІЙ  НЕДІЛІ
 
 На  святій  неділі,
 На  білій  березі,
 Ей  рано,  рано,
 На  білій  березі
 Сиділа  русалка
 Да  питала  літа.
 Ей  рано,  рано,
 Да  питала  літа:
 —  Чи  бувало  літо,
 Чи  ще  не  бувало?
 Ей  рано,  рано,
 Чи  ще  не  бувало?
 Ой  я,  молодая,
 Літа  не  вгадала.
 Ей  рано,  рано,
 Літа  не  вгадала.
 Мене,  молодую,
 Горечко  приспіло,
 Ей  рано,  рано,
 Горечко  приспіло.
 Горечко  приспіло,
 Гулять  не  пустило.
 Ей  рано,  рано,
 Гулять  не  пустило.
 
 

* * * 
 
 
 РАНО,  РАНО  ЗІЙДУ  Я  НА  ГОРУ
 
 Рано,  рано  зійду  я  на  гору
 Да  вдарю  в  долоні.
 Рано,  рано!
 Щоб  долоні  щеміли,
 Щоб  перстні  дзвеніли!
 У  мене  долоні  отецькії,
 У  мене  перстні  молодецькії.
 Се  ж  мені  отець  покупив,
 Щоб  мене  молодець  полюбив!
 Зійду  я  на  гору,
 Гляну  я  на  гору.
 Рано,  рано!
 Аж  красочки  грають.
 Не  грайте,  красочки,
 Не  грайте,  зв’яньте!
 Рано,  рано!
 Мені  в  батька  не  жити,
 Мені  віночків  не  вити!
 Що  й  один  була  звила,
 Й  того  не  знала.
 Повісила,  ізсушила,
 Та  батенька  розжалила.
 Приведу  я  русалочку  до  бору,
 А  сама  вернуся  додому.
 Рано,  рано!
 
 
 * * *

 
 ПОРОХ, ПОРОХ  ПО  ДОРОЗІ
 
 Порох,  порох  по  дорозі,
 Гомін,  гомін  по  дуброві.
 Ой  брат  сестру  зарубать  хоче,
 —  Не  рубай  мене  у  суботоньку,
 Зарубай  мене  у  неділоньку,
 Положи  мене  край  доріженьки,
 Обвий  мене  барвіночком,
 Барвіночком,  васильками.
 Молодчики  ідуть,
 Василечки  рвуть
 І  мене  спом’януть:
 —  Ой  там  лежить  Іванова  сестра
 Да  й  зарубана.
 Дівочки  ідуть  і  барвіночок  рвуть
 І  мене  спом’януть.
 

* * *
 
 
 ПОДОЛЕШНИЧОК МОЙ  ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ
 
 —  Подолешничок  мой  зелененький,
Ой  луги  ж  мої  всі  зеленії!
 Ой  коли  ж  ти  зрос,  коли  зелен  став?
 —  Ой  ізрос  же  я  дробним  дощиком,
А  я  зелен  став  красним  соняйком.
 —  Ой  ти,  дівочка,  ой  ти,  красная!
Ти  коли  зросла,  коли  виросла?
 —  Що  росла  ж  то  я  в  свого  таточка,
Я  кохалася  в  родной  мамочки.
 Ой  луги  ж  мої  всі  зеленії!

* * * 
 
 
 ПРИЛЕТІЛА  ЗОЗУЛЕНЬКА З  ТЕМНОГО  ЛІСОЧКУ

 Прилетіла  зозуленька  з  темного  лісочку,
 Сіла,  пала,  закувала  в  зеленім  садочку.
 Ой  як  вийшла  Марусенька  в  єї  запитала:
 —  Скаяш  мені,  зозуленько,  довго  буду  в  батька?
 —  Будеш,  мила  Марусенько,  сей  день  до  вечора.
 —  Бодай  же  ти,  зозуленько,  сім  літ  не  кувала,
 Що  ти  мені  молоденькій  правди  не  сказала.
 

* * *
 
 
 ОЙ  ВЕРБО,  ВЕРБО  ЗЕЛЕНА
 
 Ой  вербо,  вербо  зелена,
 Спустила  гіллячко  у  гору
 Зеленим  листом  додолу.
 На  зелену  діброву.
 А  соловейко  гніздо  в’є,
 Сива  зозуля  переб’є.
 Та  йшла  дівчина  горою,
 Кликала  хлопчика  з  собою.
 —  Та  йди,  хлопчичко,  зо  мною,
 Зберемо  золото  з  тобою
 Та  на  золоту  гілочку,
 На  шовкову  ниточку.
 Золота  гілочка  зігнеться,
 Шовкова  ниточка  порветься.
 Дівчині  гуляння  минеться.
 
 

* * *
 
 
 І  ГРАЛА  ЗІРОНЬКА,  ІГРАЛА
 
 —  Іграла  зіронька,  іграла,
 З  ким  ти,  дівочка,  гуляла?
 І  гуляла?
 —  З  тобою,  хлопчичок,  з  тобою,
 І  з  тобою,
 Під  зеленою  вербою,
 І  вербою.
 Над  холодною  водою,
 І  водою,
 Під  колючою  грушею,
 І  грушею,
 З  тобою,  хлопчик,  з  душею,
 І  з  душею.
 Не  кажи,  хлопчик,  не  кажи,
 І  не  кажи,
 Що  я  гуляла  з  тобою,
 І  з  тобою.
 —  Не  буду,  дівочко,  не  буду,
І  не  буду.
 Я  ще  до  світу  забуду,
 І  забуду.
 

* * *
 
 
 БУЛА  В  МАМОЧКИ
 
 Була  в  мамочки
 Й  одна  донечка,
 Й  одна  донечка  —
 Одиниченька.
 Да  пришло  ік  їй
 Да  троє  сватів:
 Первії  свати  —
 Із  Туреччини,
 Другії  свати  —
 Із  Німеччини,
 Третії  свати  —
 Із  свого  села.
 За  первих  сватів
 Татко  не  оддав,
 За  других  сватів
 Матка  не  дала,
 За  третіх  сватів
 Сама  не  пішла.
 Прййшла  смерточка  —
 Сама  забрала,
 Не  питаючись,
 Не  сватаючись.
 —  Ой  де,  донечко,
 Наряди  дівать?
 —  Й  а  спідничками
 Пеньочки  вбирать.
 Маністечками
 Коника  вгнуздати,
 А  стрічечками
 Коника  ввожжати.

* * * 
 
 
 ОЙ  РИКНУЛА  КОРОБОЧКА,  З  ЧЕРЕДИ  ЙДУЧИ
 
 Ой  рикнула  коровочка,  з  череди  йдучи,
 Іскучилась  да  дівочка,  хлопчика  ждучи:
 —  Ой  не  рикай,  коровочка,  ще  й  напасешся,
 Ой  не  скучай,  та  дівочка,  ще  й  набачишся.
 —  Коли  б  же  я  напаслася,  то  б  і  не  рикала.
 —  Коли  б  же  я  набачилась,  то  б  і  не  скучала.
 
 
* * * 

 
 ЗАКОТИЛОСЬ  ДА  СОНЕЙКО ЗА  ЗЕЛЕНИЙ  ГАЙ
 
 Закотилось  да  совейко  за  зелений  гай,
 А  вже  ж  нашей  да  Настечки  ніхто  не  займай!
 Не  вмивавшись,  не  втиравшись  на  поле  пішла,
 Не  доходя  до  постаті  повалилася
 Да  по  свому  миленькому  зажурилася.

* * * 
 
 
 НЕ  ЛАМАЙТЕ  КАЛИНОЧКИ  В  ЛУЗІ — ВОНА  ЗЕЛЕНАЯ
 
 Не  ламайте  калиночки  в  лузі  —  вона  зеленая,
 Не  давайте  да  дівочки  в  люди  —  вона  молодая.
 Що  не  вміє  ділечка  робити  —  свекору  годити.
 Свекору  старому,  хлопцю  молодому.
 Ізламали  калиночку  в  лузі,  хоч  і  зеленая,
 Ой  оддали  та  дівочку  в  люди,  хоч  і  молодая;
 Ізуміла  ділечко  робити,  свекору  годити,
 Свекору  старому,  хлопцю  молодому.
 

* * *
 
 
 ОЙ  ХОДИЛА  ТА  БРОНУНЯ  ПО  ПОЛЮ
 
 Ой  ходила  та  Броиуня  по  полю,
 Вибирала  пшениченьку  з  кукілю.
 Ой  їхав  же  той  Петруньо,  шапку  зняв:
 —  Боже  тобі,  ти  Бронуню,  помагай,
 Буде  з  цеї  пшениченьки  коровай.
 Буде  з  цеї  пшениченьки  насіння,
 Сподівайся,  Бронуню,  весілля.
 Будуть  з  цеї  пшениченьки  колоски,
 Сподівайся,  Бронуню,  колиски.
 
 
 * * *

 
 ОЙ  ТАМ  У  ЛІСІ  КАЛИНА
 
 Ой  там  у  лісі  калина,
 Під  калиною  дівчина.
 Там  косу  русу  чесала,
 Там  біле  личко  вмивала.
 Ой  ти,  личенько  біленьке,
 Кому  ж  ти  будеш  миленьке?
 Чи  ратайку,—  дай  боже!
 Чи  лінтяйку,—  крий  боже!
 Бо  ратайко  працює,
 А  лінтяйко  балує.
 Бо  ратайко  в  полі  є,
 А  лінтяйко  в  корчмі  п’є.
 
 

* * *

 
 СТОЯЛА  МАРИНКА  НА  МЕЖІ
 
 Стояла  Маринка  на  межі,
 Зрадувалось  серденько  в  дорозі.
 Да  стояла  Маринка  на  межі,
 Червонії  черевички  на  нозі.
 —  Носи,  носи,  Маринко,  не  скидай,
 Білих  своїх  ніжечок  не  покаляй.
 Носи,  носи,  Маринко,  не  скидай,
 Мене  молодого  не  забувай.
 
 

* * *

 
 
 СТАРЕНЬКИЙ  ДЯДЬКО ПО  ГОРОДУ  ХОДЕ
 
 Старенький  дядько  по  городу  ходе,
 Конопельки  й  сіє;
 А  молода  молодка  да  за  ним  услід  ходила,
 Вона  услід  ходила,  голубів  манила:
 —  Гулі,  гулі,  голуби,  ви  летіте  сюди  —
 На  старого  коноплі,
 Щоб  мені,  молодій,  конопель  не  брать
 І  білих  рук  не  драть,—
 На  чужії  діти,  на  падчеринята.
 
 

* * *
 
 
 СИДИТЬ  ЗАЙЧИК  ПІД  ЛИПКОЮ
 
 Сидить  зайчик  під  липкою
Очки  тре:
 —  Похваляється  пан  староста
Бить  мене.
 Да  чи  я  ж  йому  доріженьку
Перебіг,
 Чи  я  йому  кониченька
У  нудив,
 Чи  я  йому  красну  дівку
Погудив?
 Перебіг  йому  доріженьку
Сірий  вовк,
 У  нудили  йому  кониченька
Жеребці,
 Погудили  красну  дівку
Молодці.

 * * *

В  САДУ  ВИШЕНЬКА РОЗВИВАЄТЬСЯ
 
 В  саду  вишенька  розвивається,
 Хія-лелю,  розвивається*(1)
 Іван  дочкою  набивається:
 —  Дам  коровочку-круторожечку,
 Дам  же  дочечку-кривоножечку,
 Дам  же  кішечку  кучерявеньку,
 Дам  же  донечку  шепелявеньку,
 Дам  тобі  три  вози  сіна,
 Дам  люльку,  і  табак,  і  семеро  собак.
 
 *(1) Приспів  «хія-лелю»  співається  з  останнім  словом кожного  рядка.
 
 

* * *
 
 
 ЛЕТІЛА  СТРІЛА  УПОДОВЖ  СЕЛА
 
 Летіла  стріла  уподовж  села,
 Та  вбила  стріла  вдовиного  сина.
 Прилетіло  до  його  три  зозуленьки,
 Що  одна  сіла  у  головоньках,
 А  друга  сіла  коло  серденька,
 А  третя  сіла  в  його  ніженьках.
 Що  в  головоньках,  то  його  мати,
 Що  край  серденька,  то  його  сестра,
 А  що  в  ніженьках,  його  милая.
 Плаче  першая  —  як  річка  гуде;
 Плаче  другая  —  як  криниченька;
 Плаче  третя  —  як  роса  паде.
 Що  перша  плаче  повік  довіку,
 Що  друга  плаче  по  рік  до  року,
 Що  третя  плаче,  як  роса  паде.
 Як  сонце  зійде,  росу  висушить,
 Дві  неділі  пройде,  мила  заміж  піде.
 
 
 * * *

 
 ТОПОЛЯ
 
 На  Полтавщині,  обмаєну  та  прибрану  намистами  й  стрічками, дівчину  водили  по  селу,  співаючи:

 Стояла  тополя
 Край  чистого  поля.
 
 Приспів:
 
 Стій,  тополенько,
 Стій,  не  розвивайсь,
 Буйному  вітроньку
 Не  піддавайсь.
 
 На  тій  тополі
 Чотири  сокілки.
 Перва  сокілка  —
 Горпинка-дівка,
 Друга  сокілка  —
 Галочка-дівка,
 Третя  сокілка  —
 Вірочка-дівка,
 Четверта  сокілка  —
 Катричка-дівка.
 
 
 * * *

 КУСТ
 
 Вибирають  дівчину, наряджають  її  у  вінок  з  березового, кленового  і  липового  листя, до  якого  вплітають  і  квіти  конвалії, шовкову  траву  тощо. Убрану  так  дівчину,  що  схожа  на  сніп  із  зелені, ведуть  цілою  громадою  від  двору  до  двору, співаючи:

Проведемо  Куста  під  гай  зелененький,
Зустріне  нас  да  козак  молоденький,
Стане  нас  да  дороги  питати,
А  ми,  молоді,  не  уміли  одказати.
Сказала  б  йому:  да  під  гай  зелененький,
Да  шкода  буде,  що  козак  молоденький;
Сказала  б  йому:  з  мосту  да  в  воду,
Да  жаль  буде,  що  козацького  роду;
Сказала  б  йому,  що  під  калинові  мости,
Да  жаль  буде,  що  до  матеньки  в  гості.

                      * * *

Коло  Куста  да  сочевиця  густа,
 А  коло  бору  да  травиця  шовкова,—
Хто  ж  тую  сочевицю  покосить,
 Той  мене  од  батюхни  одпросить;
Хто  тую  травицю  пожне,
 Той  мене  од  батюхни  возьме.

                      * * *

 Дівчинонька  коло  гаю  ходила,
Дівчинонька  да  й  в  гаю  заблудила:
 —  Виведь,  виведь,  да  козаченько,  з  гаю!
 —  Рад  би  я  вивів,  да  не  знаю  краю.
Дівчинонько,  да  учини  свою  волю,
 Да  походи  хоч  годинку  зо  мною.
 —  Ліпш  я  буду  да  свою  волю  чинити,
Ніж  я  буду  да  ходити-блудити.
 Не  на  тее  мене  мати  вродила,
 Щоб  я  козаку  свою  волю  учинила.
 Да  на  теє  мене  мати  годувала,
 Щоб  я  по  хаті  всяке  діло  знала.
 У  дворі  господаря  співають:
 Зацвіла  в  городі  рожа*
 В  нашім  дворі  наша  пані  хороша*
 Не  пошкодує  нашому  Кусту  гроша;
Проше,  пані,  наший  Куст  надарити,
А  свій  дом  звеселити.
 Відходячи  з  двору,  хор  дівчат,
що  супроводжують  Куст,  співає:

                       * * *

 —  На  дворі  да  холодная  роса,
 Не  ходи,  моя  милая,  боса.
 —  Коли  ж  тобі,  мій  миленький,  жаль,
Купи  черевички  червоні  як  жар.
 —  Куплю  ж  тобі,  милая,  і  троє,
 Будем  ходити  по  водицю  обоє;
 Куплю  ж  тобі  черевиченьки,  панчішки
Да  на  твої  білії  ніжки.
 Одна  пара  —  по  водицю  ходити,
 Друга  пара  —  в  хаті  діло  робити,
 Третя  пара  —  до  костьола  ходити.

                    * * *

 —  І  маю  я  од  бога  надію,
 Що  прийде  мій  милий  в  неділю,
 Хоч  не  в  гету,  то  в  тую  другую,
Таки  йому  рушничок  наготую,
Виперу  і  на  колочку  повішу,—
 Хоч  не  побачу  —  своє  серце  потішу;
Хоч  не  його,  то  товариша  його,
Попитаюся  за  здоров’ячко  його  —
Чи  не  бачив  да  миленького  мого?
 —  Твій  милий  в  лузі  над  водою
Умивається  холодною  водою,
Утирається  тонкою  хустиною,
Сподівається  до  дівчини  в  гостину.
Не  сподівайся  до  дівчини  в  гості,
Приходи  до  мене,  до  мей  молодості.

                       * * *

 Великая  вода,  глибокая  лужа>
 Нагнівалася  да  мила  на  мужа,
 Злізла  па  піч,  да  замести  недужа.
 —  Встань,  мила,  привіз  тобі  пива.
 —  Не  встану,  милий,  бо  лежу  ледве  жива.
 —  Встань,  мила,  привіз  тобі  меду.
 —  Не  встану,  милий,  головки  не  зведу.
 —  Встань,  мила,  привіз  я  горілки.
 —  Не  встану,  милий,  шукай  собі  дівки.
 —  Встань,  мила,  привіз  я  дубину,
 Привіз  я  дубину  да  на  милої  спину.
 —  Дяка  тобі,  милий,  за  твою  дубину  —
Вигнав  з  мене  дівоцьку  зноровину:
 Не  болять  у  мене  ні  руки,  ні  кості,
 Іно  лежу  з  великої  злості.

                      * * *

 Хто  мого  миленького  судить,
 Що  він  мене  раненько  не  будить?
Сам  іде  да  й  в  поле  орати,
 Мні  велить  до  обіда  поспати:
 —  Спи  й  спи,  моя  мила,  здорова,
Щоб  не  боліла  головонька  твоя.
 —  Боліла,  милий,  сердечко,  боліла,
Не  судив  мені  бог,  за  кого  хотіла.
Хотіла  я  за  князя  молодого,
 Оддали  мене  за  діда  старого.
 Ти  старий,  лихо  матері  твоїй!
 Не  лежиш  у  постілоньці  моїй.
 Моя  постіль  шовком  вишивана,
 А  твоя  кошу  ля  сім  неділь  не  прана;
Ти  старий,  з  великою  бородою,
 Не  ходи  за  мною,  молодою.
 Як  ти  будеш  за  мною  ходити,
 То  велю  хлопцям  бороду  оголити;
 Як  ти  будеш  за  мною  походжати,
 То  велю  хлопцям  бороду  обірвати.

 
                       * * *

 Пойду  я  до  броду  но  воду:
 —  Перевозничку,  перевези  до  роду.
 —  Крич,  не  крич,  дівчинонько,  стоя,
Одреклася  родинонька  твоя.
 Широка  ріка  береги  позаймала,
 Скрізь  селом  йшла  —  родина  не  пізнала.
Чи  тим  не  взнала,  що  головонька  сива,
Чи  тим  не  взнала,  що  доля  нещаслива?
Не  тим  не  взнала,  що  головонька  сива,
Да  тим  не  взнала,  що  доля  нещаслива.

* * *

 ТА  КУМАЙТЕСЯ, ТА  НЕ  ЛАЙТЕСЯ
 
Дівчата-підлітки  убирають  гілляку якого-небудь  дерева  намистом та  кісниками  і  співають:

Та  кумайтеся,  та  не  лайтеся,
Льон,  льон,  та  не  лайтеся.  (2)
Та  нам  бариня  подарила,
Льон,  льон,  подарила.  (2)
 На  кукушку  почепила,
 Льон,  льон,  почепила.  (2)
 Та  кумайтеся,  та  не  лайтеся
Льон,  льон,  та  не  лайтеся.  (2)
Кумайтеся  намистами,
 Льон,  льон,  намистами.  (2)
Намистами,  дукачами,
 Льон,  льон,  дукачами.  (2)
Дукачами  та  хрестами,
 Льон,  льон,  та  хрестами.  (2)
Оден  молод  нежонатий,
 Льон,  льон,  нежонатий.  (2)
 А  то  Йванко  нежонатий,
 Льон,  льон,  нежонатий,  (2)
 Не  жонатий,  холостатий.  (2)
Холостатий,  не  простатий,
Льон,  льон,  не  простатий.  (2)
 
 
 * * *

 
 ОЙ  КУМОЧКИ
 
 Ой  кумочки,
 І  голубочки,
 Ми  у  ліс  ідем,
 Ми  кумиться  йдем!
І  покумимося
Й  поголубимося!
 А  на  дубчику
Два  голубчики:
 Они  кумляться,
Обіймаються
Й  пригортаються.

* * *

 А  З  КИМ  ЖЕ  Я  КУМИЛАСЯ
 
А  з  ким  же  я  кумилася,
Да  з  тим  же  я  посварилася.
А  я  тобі  да  не  зять,  не  зять,
Да  й  ти  мені  не  теща,
Висилай  дочку  да  на  улочку.
Стала  під  вербою,
Ніхто  ж  її  не  чіпає,
Пішла  ж  вона  к  двору.

* * *

 КУМО-ЛЮБО, НЕ  ГАЙ  МЕНЕ
 
 —  Кумо-любо,  не  гай  мене.
 Що  маєш,  то  даєш,  відправ  мене.  (2)
 Кума-люба  не  гаяла,
 Що  мала,  то  дала,  відправила.  (2)
 Через  тин  вишня  похилилася,
 А  кума  із  кумою  посварилася.  (2)
 —  Тобі  яблучко,  мені  грушечка,
 Не  сварімся,  помирімся,  кумо-душечко.  (2)
 Тобі  яблучко,  мені  зернятко,
 Не  сварімся,  помирімся,  кумо-серденько.  (2)
 
 
* * *

 
 ОЖЕНИВСЯ  У  ПЕТРІВКУ
 
 Оженився  у  петрівку
 Та  взяв  дівку-семилітку.
 
 Приспів:
 
 Соловей,  соловей  тьох,  тьох,  тьох!
 Переборчисто  тьох-торорох!
 
 Узяв  дівку-семилітку,
 Не  вимете  хату  влітку.
 
 Треба  няньку,  треба  мамку
 Ще  й  до  печі  куховарку.
 
 Поки  діжу  замісила,
 Свиня  двері  розносила.
 
 Свиня  двері  розносила,
 Жінку  в  діжі  утопила.
 
 Прийшлось  волів  нанімати
 Жінку  з  діжі  рятувати.
 
 
 * * *

 
 ОЙ  У  ЛІСІ,  ПРИ  ГОРІСІ, ПРИ  ДУБКУ
 
Ой  у  лісі,  при  горісі,  при  дубку
Там  повісив  Іваньо  гойдалку.
Там  повісив  Іваньо  гойдалку
Та  посадив  Голяну-коханку.
Гойдайся,  Голяно,  високо,
Щоб  було  видненько  далеко.
Щоб  твої  биндочки  маяли,
Щоб  твої  перстні  сяяли.

* * *

А  В  ЛЬОНКУ,  НА  КЛЕНКУ

А  в  льонку,  на  кленку
Висіла  колиска  на  шнурку.
—  Колишіть  же  мене  високо,
Щоб  було  видно  далеко.
Ой  де  моя  миленькая  походжає,
Да  шитими  рукавами  помахає.