ЯЛИНОНЬКА
У лісі, в лісі темному,
де ходить хитрий лис,
росла собі ялинонька
і зайчик з нею ріс.
Ой снігу, снігу білого
насипала зима!
Прибіг сховатись заїнько -
ялиноньки нема.
Ішов тим лісом Дід Мороз,
червоний в нього ніс...
Він зайчика-стрибайчика
у торбі нам приніс...
Маленький сірий заїнько,
іди, іди до нас!
Дивись, твоя ялинонька
горить на весь палац!
За матеріалами: "Подарунки Святого Миколая". Спеціальний зимовий випуск журналу "Соняшник" №10-12, 1993. Редактор-упорядник Леся Вороніна. Художники: Колісник Ольга, Харченко Олена. Київ, "Україна", 1993.
* * *
Тамара Коломієць
ЯЛИНКА У ДВОРІ
Посадили ми ялинку у дворі,
Підросла вона на радість дітворі,
Простягає нам засніжені гілки:
— Будем разом святкувати,
малюки!
— На самісінькій верхівці угорі
Почепили ми барвисті ліхтарі,
Запросили і звірят ми, і пташат:
— А давайте-но ялинку
прикрашать!
— Поспішала до ялинки,
Скрекотала без зупинки
Всім сорока про своє:
— Сто прикрас у мене є! —
Пристрибала до ялинки
Тиха білка-сіроспинка:
— Подивіться, чи потрібні
Отакі горішки срібні? —
Сів шишкарик на ялинку
На однісіньку хвилинку,
Почіпляв він на гілки
Позолочені шишки.
Скочив зайчик під ялинку,
Розшнуровує торбинку,
А в торбинці тій не пусто,
В ній цукерки і... капуста.
Ай, а хто ж це під ялинку
Лісову приніс хатинку?
Лис приніс її сюди
І хвостом замів сліди...
Дід Мороз руками сплеснув:
— Диво з див!
Не стрічав я ще такого,
де ходив.—
А Снігурка, наче дівчинка мала,
У танок навкруг ялиноньки
пішла:
Біла хусточка, мов птиця, у руці.
— Ой, які ж ви, малишнята,
молодці!
Від Мороза і Снігурки
вам поклін!
З Новим роком!
Хай щасливим буде він!
За матеріалами: "Дванадцять місяців". Настільна книга-календар. Упорядник Ольга Яремійчук. Київ, "Веселка", 1999.
* * *
Олександр Олесь
ЯЛИНКА
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку відбирати.
Я сюди, а він туди...
"Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо.
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаете ліси —
Ніде буде і сховатись.
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки!
І розбійниці-синиці!"
Страшно стало... "Ой, пусти,
Не держи мене за поли!
Бідний зайчину, прости,—
Я не буду більш ніколи!"
Низьно-низьно я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку..
Зайчин весело всміхнувсь
I подав сіреньку лапку.
За матеріалами: Олесь Олександр. Ялинка. Художник Євдокименко Василь. Видавництво "Веселка", 1965 р.
* * *
Анатолій Качан
ЗАБІЛІЛИ СНІГИ
Стала зима вже на ноги,
Там, де шуміли луги,
Там, де курились дороги,
Знов забіліли сніги.
Сніг на кущах верболозу,
Снігом укриті хати...
Як тепер Діду Морозу
Наше село віднайти?
Вранці до гаю стежинку
Нам протоптать довелось,
Щоб і до нас на ялинку
Теж завітав Дід Мороз.
За матеріалами: Календарик-дошколярик, 1987. Збірка віршиків, казок, ігор, оповідань, загадок, жартів. Видавництво «Веселка», 1986 рік, стор.10.
* * *
Михайло Литвинець
ГРУДЕНЬ
Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях...
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.
І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.
Сипле сніг мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.
* * *
Леонід Глібов
НОВИЙ РІК
Погас учора день,
Заплакав Рік Старенький;
Сьогодні розсвіло —
Сміється Молоденький.
Старенького нам жаль,
А плакать не годиться,
Бо Молоденький Рік
Почне на нас свариться.
Що дав Старенький Рік,
Те бачили і знають;
Що ж Молоденький дасть —
Сьогодні не питають.
І празникує люд,
Вигукує раденький:
«Прощай, Старенький Рік!
Здоров був, Молоденький!»
* * *
Василь Моруга
НІЧКА-НОВОРІЧКА
Гарна нічка-новорічка!
Найчудовіша в зимі!
Новорічка-чарівничка...
Поміркуйте-но самі:
На ялинках ця чаклунка
Скрізь запалює зірки
І найкращі подарунки
Нам кладе під подушки,
О дванадцятій годині
Похитнеться стрілка - скік!
І ми всі за мить єдину
Підростем на цілий рік.
За матеріалами: "Дванадцять місяців". Настільна книга-календар. Упорядник Ольга Яремійчук. Київ, "Веселка", 1999.
Марія Хоросницька
ЯЛИНКА
Похвалилася Яринка:
— Є у мене вже ялинка!
Ще нема ні в кого, знаю,—
з вас усіх я перша маю!..
Ще й таку, що навіть мати
ледь внесла її до хати...
— Ти, Яринко, не хвалися,—
обізвалася Орися.—
Новий рік і нам не будень!
В кожного ялинка буде!
— Гарна!
— Пишна!
— Аж до стелі!
голоси дзвенять веселі.
Сумно лиш промовив Гнатик:
— Щоб таку ялинку мати,
треба їхати в Карпати
і сокирою зрубати...
— Ой! — здригнулася Яринка.—
Буде боляче ялинкам!
Я свою віддам охоче...
Хто мою ялинку хоче?..
Соня в бік штовхає Славу,
Переглянулись лукаво...
— Ні, такому не бувати!
Краще разом святкувати!
Раз ми дружим нерозривно,
то святкуймо колективно!..
Не було вагань-зупинки:
— На ялинку до Яринки!
— Заспіваєм хором, соло...
— Круг ялинки підем колом!..
— І тобі «спасибі», Гнате,
скажемо, щоб чула мати,
за ялинки ті, що в лісі,
що не будуть гори лисі!
За матеріалами: Марія Хоросницька, "Рідне місто пізнаю". Вірші для дітей. Художник Катерина Суєвалова. Львів, видавництво "Каменяр", 1980 рік, 44 с.
Більше віршів до свята Нового року на "Малій Сторінці":
трохи помогло