Публікації за тегом: Діти

"Біля лісу в'ється річка,
Мов блакитна, гарна стрічка.
Вітер крила надуває,
Швидкість річці прибавляє.
Вода синя всіх чарує,
Веселиться і пустує.
А коли настане нічка,
То засне також і річка."
(Вікторія Стасів)

" — Бах!
Микита почув сильний звук — і заплющив очі. А коли їх розплющив, то не побачив зеленого, синього, жовтого… не побачив кольорів! Данило, що стояв за спиною Микити, засміявся: це він непомітно підійшов і притьма хлопнув пакетом. 
— Що, злякався? — потішено запитав і побіг до гурту хлопчиків.
Хлопчики пішли..."

(Олена Більчук)

"На кульбабиному полі
Сонце ліпить пампухи.
Місяць ліпить парасолі,
Парашути і цвяхи."

(Наталя Карпенко)

"Бабусина пісенька лине,
Сміється, радіє вона,
Як сонце у небі єдине,
Бринить її слово-струна.
А часом з дідусем співають
І линуть пісні поміж хмар.
Від щастя їх очі сіяють
Бо в серці палає ще жар..."

(Вікторія Стасів)

 

"Це було на наших землях, дітоньки, дуженько давно, у часи з тихими чистими водами, бо тоді брали воду з річок і пили, і ясними зорями. Коли люди землицю-годувальницю як матінку рідну шанували, зайвий раз її не турбували, нічим не травили, не палили, і ніколи на неї не плювали, тому жили в щасті й достатку... Іще з пуп'янка діточок навчали, що коли про святу земленьку пильно дбати, то вона у скрутний час і заступиться, й порятує..." (Галина Римар)

 

 

 

"Якось в річці Черемоші плили миші у калоші.
Ліва каже тій, що справа: – От забава, так забава.
Права каже тій, що зліва: – Я тобі ще не повіла
Одну дивную новину. То займе тобі хвилину.
Де це було, я не знаю: чи на тихому Дунаї,
Чи на Ворсклі, чи Дніпрі; але знаю: чималі
Вийшли з вод там дві рибини..."

(Галина Мирослава)

 

 

"Прутики вербові
На столі стояли
І на них сестрички 
Радо поглядали."

(Вікторія Стасів)

 

"Я бачила сьогодні
У небі чудеса! 
Пливла від сонцесходу
Хмаринкова краса. 
Літали бегемоти, 
Великі та малі, 
Поважні, безтурботні, 
Торкалися землі..."

(Ксенія Бондаренко)

 

"А дідусь узяв за руку 
Наймолодшеньку онуку:
— Щоб дорогу перейти,
На зелений треба йти,
А на жовтий — зачекати,
На червоний — слід стояти. 
— Я про це, дідусю, знаю,
Я завжди про тебе дбаю. 
Тож тебе переведу,
Потім в дитсадок піду!"

(Слова Марії Дем'янюк)

 

"Розчісує вітер волосся мені,
А небо вплітає хмарину,
І я вже лечу наче в дивному сні,
В блакить світанкову полину."

(Слова Марії Дем'янюк
Музика Мирона Павельчака)

 

 

 

"Матусенько, мамо моя,
Тобі я цю пісню співаю.
Мамо, мамо моя,
Слова я твої пам'ятаю.
Матусенько, мамо моя,
Ти сонечко ясне у хаті.
Мамо, мамо моя -
Нічки твої недоспаті..."
(Вікторія Стасів)

"Увечері від весняної перевтоми на городику я не мала сил вигадувати казочку, тож дитина сказала:
- Добре, сьогодні казочку складатиму я!
Погладила маму по голові своїми добрими-добрими рученьками й стиха, загадково почала..."

(Галина Римар - Поліна Придибайло)
 

"Хмарки — гойдалки для мрій,
Ти поглянь на них мерщій:
Там блакитне сяйво ллється,
Небо золотом сміється,
Сонце в центрі каруселі
Вертить промені веселі."

(Марія Дем'янюк)

 

 

"Непосидлива сорока
Всі новини перша знає,
Скрізь проникне гостроока,
Причаїться й споглядає.
Щось почує чи побачить,
Похвалитись зразу хоче,
Між гілками прудко скаче
І базікає, тріскоче..."

                                           (Ганна Максимович)

"Руки мамині найтепліші.
 Як мені їх не любити?
Ще до року мене вчила
Слово "мама" говорити.
Кожен з нас це пам'ятає
І вшановує віками:
Найтепліші руки можуть
Бути тільки лиш у мами."

(Вікторія Стасів)

"Я народилась і зростала на Опіллі, у мальовничому краї чудових лісів та зелених лук, цілющих джерел і гомінливих струмочків, чистих озер та річок; у милому для ока краї, де людина живе в гармонії з природою, де відчувається природна чистота води та повітря. В нашій родині завжди шанобливо ставились до природи та навчали  дітей бачити і відчувати її красу. Це формувало мій світогляд. Тепер вивчаю історію культури України." (Ганна Максимович)

 

"Їжак - знаний музикант,
Мав до музики талант.
Коли скрипку в руки брав,
Ліс йому пісні співав.
Всі навколо завмирали
І йому аплодували."

(Вікторія Стасів)

"Тихий літній ранок
На сопілці грає,
Півник на паркані
Пісеньку співає.
- Прокидайтесь люди,
День новий стрічайте,
Але працювати
Теж не забувайте."
(Вікторія Стасів)

"Бджілоньки ґаздують ґречно,
нектар носять з квітів гречки.
Сіли на калини ґронце,
ще й на аґрус під віконце.
- Хто це? - гусонька пита. -
Це ґі-ґе-ґе-ґедзь літа!
- Ґава гусці каже: - Ні!
То не ґедзь, а бджілоньки!"

(Галина Римар)

"Ніч приїхала в кареті
У блакитному береті.
У красивих чобітках
По слизьких ішла стежках.
Заглядала у двори,
Хто не спить ще з дітвори.
А маленьких колисала,
Одіяльцем накривала."
(Вікторія Стасів)