"Сьогодні в нашій школі - свято. Свято Букварика. Дітки цього року наполегливо вивчали букви, звуки, речення, вчилися читати, писати, рахувати. І сьогодні вони прозвітують про те, чому навчилися. Ми запросили до себе хлопчика Всезнайчика. А ще - пані Кляксу з незвичної країни Не хочу. Вони про все побачене тут розкажуть удома своїм друзям. Тож свято розпочинаємо!.."
Ганна Максимович. Колискові для малят
"Матінка у полі квітів назбирала
І маленькій доні в ліжечко поклала
Першу квітоньку дрімливу,
Другу квітоньку сонливу,
Третю квітоньку поклала,
Щоб здоровою зростала..."(Ганна Максимович)
"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."(Наталя Карпенко)
Мета: познайомитися з учнями, виявити рівень їх знань, розвитку у невимушеній, доброзичливій атмосфері. Вивчити літеру О.
Ігор Калинець, батько і дідусь, дуже любить маленьких діток і добре знає, як написати для них казочку, щоб була вона цікавою - аж заховлювало дух! Щоб могли хлопчики і дівчатка навчитися вимовляти складні слова, які прийшли до нас із інших мов, а також краще розуміти їх зміст. Та найголовніше, дітки мусять змалечку засвоювати багатство і різнобарв’я своєї рідної мови, найкращої в світі. І в цьому Вам, любі наші дітки, прислужаться чудові казочки Ігоря Калинця, майстерно мовлені, наповнені багатющим змістом і чарівними образами.
"Колись Альберт Ейнштейн сказав: «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб ваші діти були ще розумніше, читайте їм більше казок». Пройшло майже століття. Чи змінилася ця думка? Та чому ж казки такі важливі і яка їхня роль? Так, мабуть, вже традиційно склалося, що дітям на ніч читають казки. А чи замислювалися ви навіщо? Щоб дитина заспокоїлася й заснула міцним сном? Вірно, але це далеко не все..." (Ольга Шкрьогал)
Літературна сторінка Ігоря Січовика
"До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край...
Ти ще раз, друже, прилітай!"(Ігор Січовик)
Вікторія Стасів, студентка Львівської Політехніки, - творча та неординарна натура. Вона пише вірші для дітей українською та англійською мовами, втілює їх у папері, викладає на ютубі... Відтепер наші читачі можуть бачити твори Вікторії на "Малій Сторінці".
"Над столом дзвеніла муха,
Аж заклало у нас вуха.
А вона усе літала
І дзижчала, і дзижчала.."
(Вікторія Стасів)
Пісня "Останній дзвоник" (слова - Вікторії Стасів, музика - Миколи Ведмедері) - текст, ноти
"Травень двері закриває,
Рік навчальний вже минув,
У школі дзвоник всіх скликає -
День останній вже прибув..."(Вікторія Стасів)
Галина Римар. Розробка по підготовці дітей до школи. Заняття 2 - вчимо літери А і Д; поняття складу
Завдання. Вивчення літер А, Д. Ознайомлення з поняттям складу. Умовні позначення голосних і приголосних звуків, числа і цифри 1.
"Летіла якось через Полінчин садок одна пташечка. Та непроста! Чому? Просто вона вирізнялася з-поміж усіх інших пташечок, бо була вся веселкова - всіх-усіх кольорів! І чомусь раптом з неї впала пір'їнка. А, може, то птаха сама її скинула добрій дівчинці? Дитина була якраз в садочку, одразу її помітила й вигукнула: "Ой, яка гарненька пір'їночка, візьму її собі у колекцію!" Зайшла в дім, а там - сварка: її сестра і брат щось не поділили..." (Поліна Придибайло)
"Зустрілися якось у лісі Ведмедик і Мишка. І почав Ведмедик перед Мишкою вихвалятися: "Ось, дивись, який я! Кремезний, товстий, волохатий! Які в мене міцні й сильні лапи! А як зареву, всі навкруг розбігаються! Бо всі мене бояться! То це я ще не Ведмідь, а Ведмедик. То уяви, що буде, як я виросту! А ти оце що? Подивися на себе. Одні вуха та хвіст. А лапи! Ха-ха-ха! Хіба це лапи?! Сміх, та й годі! Яка з тебе користь?" Послухала Мишка Ведмедика, а тоді й каже:
"Велика користь. Ось цими малими лапами, я вже багато добра зробила!" №Ти? Багато добра зробила? Та хіба може добро робити той, кого й за березовим листком не видно?" – зареготався Ведмедик..." (Ольга Зубер)
"Світлинки - це здоров'я,
це добрий, щирий сміх.
Обмінюймось Світлинками -
й затишним стане світ.
Щаслива я, щасливий день,
коли стрічаю рідних,
коли спілкуюся з людьми,
які цінують щирість..."
(Галина Римар)
Завдання. Вивчення літер І, У, Ч; числа і цифри 4.
У світі існує неймовірна кількість різноманітних свят. Є такі, яким вже не одне століття, а є ще зовсім «молоденькі». Одне із таких свят - День книгодарування. Що ж це за свято? Звідки воно з’явилося та коли? «Чому не існує такого особливого дня, коли всі можуть дарувати один одному книги?», - якось запитав маленький поціновувач свою матусю. Мама замислилася: «А й справді, чому? Треба виправляти ситуацію». Так і з’явився Міжнародний день книгодарування, який відзначають 14 лютого з 2012 року. Його авторкою виявилася матуся 3 дітей і засновниця популярного американського порталу дитячої книжки “Delightful Children’s Books” Еммі Бродмур. Багатьом людям така ідея сподобалася, і її підтримали. Тож за ці 8 років до його святкування приєдналося чимало країн світу. Україна також не залишилася осторонь...
Усі казки відомої української письменниці Марії Дем’янюк утверджують ідеали добра, справедливості, краси, дружби, взаємодопомоги у світі, дотичному до нашого. Закладені змалку, вони обов’язково зійдуть щедрим і добірним врожаєм у дитячих душах, які вірять у чудасію. Тим паче, коли вона ще й небесна. Казки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку видано відповідно до Програми підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги у місті Хмельницький на 2018-2020 роки «Читай українською».
"Жила на світі чарівниця, яка перетворювала прості ножиці на чарівні. А сили у тих ножиць були такі: якщо поріжеш ними повітря, тоді на тому місці з'явиться портал туди, де потрібна допомога. І от одного дня чарівниця взяла прості ножиці у непростої дівчинки Емілії, яка була дуже доброю, хороброю і надзвичайно допитливою. Аж тут дівчинка дивиться - а її ножиць нема! Вона шукала їх по всьому дому, але так і не знайшла. Коли вийшла на подвір'я - а її ножиці лежать на столі, та вони чомусь стали трішки інакшими, ще й опинилися у срібній коробочці! Дівчинка взяла їх і внесла в дім. Як почала різати - а в повітрі з'явився портал, який затягнув Емілію..." (Поліна Придибайло)
"В одному лісочку жили-були світлячки. Та не прості, а трьох видів - зелені, сині і червоні. Усі вони були наділені чарами. Зелені - дуже щирі й добрі, тому володіли доброю магією, яка може вилікувати всі хвороби! Сині ж - до всього байдужі, і жили вони лише сьогоднішнім днем. А червоні - то біда, бо чинили скрізь хаос, але зелені та сині цьому заважали. Хоч сині були до всього байдужими, але це, врешті, був їхній обов'язок. Одного дня дівчинка Ліза шукала в лісі чарівні трави для мами, щоб її вилікувати, та проходила цілісінький день - і марно. Та ще й, на горенько, заблукала! І тут побачила синіх і червоних світлячків..." (Поліна Придибайло)
Подружжя Олександр та Мирослава Музики – розумні та енергійні вінничани, які своїми виробами дарують дітям та їхнім батькам здивування, позитивні емоції, неймовірний стрімкий розвиток... Вони створюють книги, що "оживають", розвиваючі геоборди, іграшки "тангоуз", чудернацькі пазли...
