На відео: пізнавальне оповідання "Язичок" читає авторка, львівська письменниця Галина Мирослава.
Галина Мирослава
ЯЗИЧОК
(оповідання)
Юрасику скоро буде три роки. Він уміє одягати штанці, защіпати светрик і навіть взувати кросівки. Але сьогодні йому не вдається. Мама хоче допомогти, однак хлопчик відмовляється. Тоді вона каже: “Поправ язичок”. Юрасик відкидає кросівки вбік і біжить до лазнички, хапає ослінчик за ніжку, підсуває його ближче до стіни, аж до самого дзеркала, стає на нього, а тоді запихає пальчик до рота, щоб почати поправляти там язичок.
Мама розпливається в усмішці й лагідно підказує: ”Юрасику, у черевиків теж є язики. Ходімо покажу”. Вона бере Юрка на руки й несе до вбиральні. Вони нахиляються над кросівкою. “Ось він”, — лагідно промовляє мама і торкає язичка на кросівці. Юрчикові тепер самому смішно. Він обіймає маму і вони дружно взувають Юрка у кросівки.
Взутий і задоволений, Юрась підходить до дверей. Набирається сили й штовхає. Проте двері не хочуть відкриватись. “Чому?” — напружено думає, а мама тут як тут: “Бери за ручку”. Юрась підбігає до матусі й хапає її за праву руку, задерши голову так, щоб бачити мамину реакцію. Однак мама чомусь не рушає з місця. Кілька секунд тиші... Аж тепер мама розуміє, що Юрась не про ту ручку подумав. “Синку, — вигукує вона, — у дверей також є ручка”, — і пальчиком показує на неї. Юрась натискає на ручку й опиняється надворі.
Але раптом він відчуває, що дуже хоче пити й тому просить маму чайочку. ,,Добре, — відгукується мама і кличе повернутись до кухні, — Можеш не роззуватись, — продовжує, а через секунду додає: — Я налию тобі з носика чайника, — і всміхається, — Тільки бери за вушко”. Хлопчик двома ручками відразу хапається за власні вуха. “Та ні, — сміється матуся, — за вушко горнятка на столі”. Юрко обережно правою ручкою бере горня за вушко, випиває чайочок і бадьоро чимчикує до дверей.
“Як цікаво, — вголос думає він, — у мештів є язички, у горняток — вушка, у чайника — носик, у дверей — ручки, у стільчиків — ніжки!”
“А у цього камінчика — очко”, — додає мама і простягає Юрасикові камінчик з дірочкою наскрізь. Юрчик притуляє камінчик до ока й вигукує: “Мамо, ми забули про хвостик... Редиска має хвостик!”
“Так! — підтримує мама, — А тепер час гуляти”. І вони весело разом відчинили двері.
Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
класна казочка))))) мені подобається))))) читала своєму братику)))))
Щиро дякую, шановна пані Галино, за прекрасне оповідання! Усім вихователям та батькам - на флешку!!!!!))))))
Дякую сердечно. І щиро вітаю з Днем захисту дітей (постійно, не лише один день)!!!
читали із сестричкою. мині менш пояснювати. клас
Хотілось би додати це оповідання шановної Галини Мирослави до навчальної програми для найменшеньких. Прохання поширювати якнайбільше, щоби наші головні методисти його побачили!