Галина Мирослава. "Язичок" (пізнавальне оповідання для малят) — читати та слухати, відео

На відео: пізнавальне оповідання "Язичок" читає авторка, львівська письменниця Галина Мирослава.

Галина Мирослава

ЯЗИЧОК

(оповідання)

Юрасику скоро буде три роки. Він уміє одягати штанці, защіпати светрик і навіть взувати кросівки. Але сьогодні йому не вдається. Мама хоче допомогти, однак хлопчик відмовляється. Тоді вона каже: “Поправ язичок”. Юрасик відкидає кросівки вбік і біжить до лазнички, хапає ослінчик за ніжку, підсуває його ближче до стіни, аж до самого дзеркала, стає на нього, а тоді запихає пальчик до рота, щоб почати поправляти там язичок.

Мама розпливається в усмішці й лагідно підказує: ”Юрасику, у черевиків теж є язики. Ходімо покажу”. Вона бере Юрка на руки й несе до вбиральні. Вони нахиляються над кросівкою. “Ось він”, — лагідно промовляє мама і торкає язичка на кросівці. Юрчикові тепер самому смішно. Він обіймає маму і вони дружно взувають Юрка у кросівки.

Взутий і задоволений, Юрась підходить до дверей. Набирається сили й штовхає. Проте двері не хочуть відкриватись. “Чому?” — напружено думає, а мама тут як тут: “Бери за ручку”. Юрась підбігає до матусі й хапає її за праву руку, задерши голову так, щоб бачити мамину реакцію. Однак мама чомусь не рушає з місця. Кілька секунд тиші... Аж тепер мама розуміє, що Юрась не про ту ручку подумав. “Синку, — вигукує вона, — у дверей також є ручка”, —  і пальчиком показує на неї. Юрась натискає на ручку й опиняється надворі.

Але раптом він відчуває, що дуже хоче пити й тому просить маму чайочку. ,,Добре, — відгукується мама і кличе повернутись до кухні, — Можеш не роззуватись, — продовжує, а через секунду додає:  — Я налию тобі з носика чайника, — і всміхається, — Тільки бери за вушко”. Хлопчик двома ручками відразу хапається за власні вуха. “Та ні, — сміється матуся, — за вушко горнятка на столі”.  Юрко обережно правою ручкою бере горня за вушко, випиває чайочок і бадьоро чимчикує до дверей.

“Як цікаво, — вголос думає він, — у мештів є язички, у горняток — вушка, у чайника — носик, у дверей — ручки, у стільчиків — ніжки!”

“А у цього камінчика — очко”, — додає мама і простягає Юрасикові камінчик з дірочкою наскрізь. Юрчик притуляє камінчик до ока й вигукує: “Мамо, ми забули про хвостик... Редиска має хвостик!” 

“Так! — підтримує мама, — А тепер час гуляти”. І вони весело разом відчинили двері.

Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на "Малій Сторінці":

 

Читаймо цікаві дитячі оповідання, подаровані нашим любим читачам відомою львівською письменницею Галиною Мирославою: "Татош", "Окуляри" та багато інших.