Публікації за тегом: Діти

"А Б В Г Ґ ДЕЙКА
А Б В Г Ґ Д
Ось абетка в гості йде. 
Е Є Ж З
Ждуть солодкого бізе.
И І Ї К –
На кисіль із молока.
Для Л М  готовий джем..."

(Марія Деленко)

 

Творча студія "Безмежність" - це територія безмежної творчості для дорослих та дітей, найбільший вибір різноманітних майстер-класів у Києві. Завітавши сюди, ви маєте змогу відвідати різноманітні курси та уроки з живопису, велику кількість майстер-класів, що присвячені різним заняттям - навчитися валянню з шерсті та ліпки з полімерної глини, розпису речей, миловарінню,що таке квілінг та декупаж, скрапбукінг та мехенді, здобути навички з декору меблів, основ флористики, оригамі, мозаїки та багато іншого. Приємна, дружня атмосфера, що панує у студії, допоможе кожному у повній мірі відчути натхнення та впевненість у собі, повірити у свої сили. Під керівництвом досвідчених майстрів ви зможете оволодіти цікавими навичками та вміннями. А зручне розташування закладу та гнучкий графік забезпечать комфортні умови для відвідування уроків.

 

Знайомтеся з улюбленими персонажами нашої юної талановитої художниці Лізи Слюсаренко з японського аніме "Милий у Франксі".

"Жив собі маленький соловей. І дуже він любив співати і пісеньки придумувати. Кожного дня він трудився над своїм голосом і вкладав душу у свої пісні. Одного ранку летів лісом соловейко і тихенько пісеньку співав: — Тьох, тьох, фіть, фіть, фіть, Хто є в лісі, ой не спіть, Ви мені допоможіть, Тьох, тьох, тьох, фіть, фіть, фіть. Так йому було весело та радісно, як ніколи. Всі дерева вушка-листочки розправили, тріпотять, ніби підспівують соловейкові. Аж тут, де не візьмись з-за шовкового куща показалася ворона. — О, привіт, соловейку, як же ти гарно співаєш! Так ніхто в лісі не вміє! Не вміє, повір мені! — Ось тільки трішки затихо, якби в тебе була сопілочка, це було б пречудово — тебе було б чути навіть в ті далекі ліси, що за крутими горами..." (Юлія Хандожинська)

 

Юна здібна художниця Ліза Слюсаренко творчо зростає з кожною своєю новою роботою. Японський мультфільм "Останній Серафим" надихнув мисткиню на нові малюнки.

"Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м'яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…"

(Микола Вінграновський)

"Вечір тихесенько закрадався на землю, коли матуся підбивала білі подушки на ліжечку  Максимки. "Ось так, щоб попухнастіше, потепліле було тобі, синочку!" Поклавши в ліжечко свого семирічного хлопчика - малесенького, худорлявого з чорним волосячком і великими карими очима, - поцілувала його ніжно у чоло і побажала найкращих снів. Щойно мама закрила двері, Максимко заворушився у ліжечку. Він оглянув примруженим оком свою кімнатку, у якій, здавалося, у темряві усе оживає. Он десь стоїть червоний потяг, а поруч - цілісінька армія тільки сьогодні куплених солдатиків. А он там, подалі, за шафою, - великий синій м'яч. Усе було так спокійно, і лише пузатий місяць скупо кидав своє проміння через вікна... Просто тиша..." (Юлія Хандожинська)

 

Ми публікуємо список рекомендованої літератури на літо для 2 – 11 класів. Багато творів з української літератури розміщені й на нашому сайті. Тож просто тиснемо на посилання й читаємо! 

 

 

 

"А у нашому дворі є ялиночка святкова.
На ялиночці вгорі горить зірочка лилова.
І багато ще прикрас лісова красуня має
І на свято новорічне біля себе всіх збирає.

Хороводи поведемо круг ялиночки скоріш,
Гарну пісню заспіваєм, щоб ще стало веселіш,
Щоб здійснилися бажання, щоб лунали привітання,
Щоб ялинка лісова дарувала всім дива!"

(Юлія Хандожинська)

Найвидатніші відкриття, які змінили світ, створювалися звичайними людьми - такими ж, як і всі інші, але здатними розгледіти надзвичайне у звичайному, - людьми, які завдяки допитливому розуму і схильності робити висновки, стали винахідниками. Проект "Світ чекає на відкриття" - це навчально-розважальні мультфільми, які надихають дітей розкривати свої таланти та з цікавістю спостерігати за навколишнім світом, адже навіть з маленької звичайної дрібнички можна зробити дивовижне відкриття.

Вже вкотре Книжковий Арсенал приймає численну читацьку аудиторію. Цьогоріч кількість відвідувачів подолала межу в 57 тисяч.  Книголюби й книгомани приходять, щоб вхопити новинку, якої ще немає навіть у великих книгарнях. Як і минулого року книжковий фестиваль розкинувся на два крила. Тож не дивно, якщо хтось певний час блукав у пошуках улюбленого книговидавця. Видавництво «Ранок» привернуло до себе увагу дітей та дорослих новими книжками та яскравим оформленням. Фотозона з цитатами книжкових героїв збирала біля себе фанів різного віку.

"Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!"

(Наталя Карпенко)

 

 

 

"Моя Україно,
Квітуча державо,
Для доньки і сина
Співаю я славу.
Для тих, хто сьогодні
Лиш крила здіймає,
Хто в серці гарячім
Надію плекає.
Для вас моя пісня,
Для вас мої мрії."

(Ната Гончаренко)

До збірки поезій Нати Гончаренко "Сверщик" увійшли такі: "Українська мова", "Весна-красна", "Великодній рушник", "Великодній кошик", "Весняне золото верби", "Бджоли гудуть про врожай", "Дощ", "Будній день", "Стежка", "Сенс життя", "Вареники з вишнями", "Гаряча пора", "Біла хата", "Іллі", "Дзвони", "Янгол на плечі", "Жоржина", "Червоне і чорне", "Серце неньки", "Один у полі воїн", "Місто-квітка", "Батьківщино моя", "Моя Україно", "Гімн Україні", "Пісня воїна", "Це моя Україна".    

"Тільки після того ми все розумієм, 
Коли подолати труднощі зумієм, 
І ніхто на світі нам не перешкодить,
Коли дружба міцно за руку нас водить."

(Юлія Хандожинська)

"Це сталося тоді, коли я прочитала про найдовше слово. Слово — назва молекули. І щоби його вимовити — треба більше трьох годин! Так довго, що поки казатимеш, то можна й забути про нього. Може, найдовше слово — це те, яке звучить навіть тоді, коли закінчилося? Скажімо, дружба. Або таке, що відносить уяву аж-аж-аж, далеко-далеко..? Наприклад, Антарктида. Або вітер. Зараз чую його, і здається, що він є завжди. Навіть коли тихо-тихо. А тепер так голосно шелестить на деревах весняне листя..." (Олена Більчук)

"Чорна ворона пробудила своїм криком ранок. Вона всілася на високу тополину, що росла понад водою і викрикувала своє невдоволення. "Всі сплять, ніхто мене не чує, ніхто зі мною не хоче розмовляти. Невже так довго можна спати? - Аж тут зирк донизу... - А хто це, хто це там внизу копошиться? І не відгукнеться на мій голос?" Неподалік від тополі ріс кущ калини, а на ньому сиділи горобчики..." (Юлія Хандожинська)

"Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!"

(Володимир Даник)

"Вилетіла Бджола з вулика, покружляла над пасікою. Чує, десь далеко-далеко дзвенять дзвіночки. Полетіла Бджола на музику дзвіночків. Прилетіла до лісу. На галявині — конвалії. Кожна квітка — маленький срібний дзвіночок. Усередині — золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу — лунає дзвін. І в степу, і на пасіці чути. Так Конвалія кличе Бджолу." (Василь Сухомлинський)

"В небі сонечко – блись!
– Не ховайся, озвись,
Ходить дід-вітровій.
Любе сонечко, грій!"

(Наталя Карпенко)

"У верби-вербиченьки таке миле личенько,
У верби-вербиченьки усмішка ясна.
Опустила вербонька коси на травиченьку,
Заплела вербиченьку квітами весна."

(Наталя Карпенко)