Публікації за тегом: Діти

"У верби-вербиченьки таке миле личенько,
У верби-вербиченьки усмішка ясна.
Опустила вербонька коси на травиченьку,
Заплела вербиченьку квітами весна."

(Наталя Карпенко)

"Після подорожі спить
У воді краплинка.
Сниться крихітці блакить
І пухка хмаринка."

(Наталя Карпенко)

"Ці чудові пахучі квіти цвітуть навесні ледь не в кожному квітнику. Давні греки склали про них гарну сумну легенду. Вона оповідає, що Нарцис був сином річкових божеств. Йому напророкували, що він житиме довго, якщо не побачить свого відображення. Це було неважко: зроблені з металу дзеркала тоді ще траплялися вкрай рідко. Нарцис виріс красенем, усі дівчата закохувалися в нього, проте він любив тільки полювання. Через його байдужість німфа Ехо висохла з горя, і від неї зостався лиш голос. Одного разу на полюванні Нарцис нахилився до джерела, щоб напитись, і раптом побачив своє віддзеркалене обличчя. Власна врода так вразила юнака, що він не зміг відійти від потічка і навіки застиг над ним, милуючись собою. Так і перетворився на чудову квітку..." (Зірка Мензатюк)

Літературна доля Володимира Рутківського — незвична. Він не належить ні до тих, кого вона пестила у часи розквіту життєвих сил, ні до тих, про кого заговорили вже по смерті. Як там у Ліни Костенко: „Бо слава – це найкраща жінка, що на могилу квіти принесе”. Ні, слава прийшла раніше. Доля таки всміхнулася 73-річному письменникові з Одеси. Про нього заговорили, його книжки враз стали відомими, критики внесли його до літературного канону дитячої літератури.

 

"Влітку, коли неймовірна спека, хитрюща рудохвоста лисиця забігла і лягла під кущ шипшини. Лягла на спинку, одну лапку закинула на другу, дві передні підмостила під голову. І думає: "Така гарна хатинка, такий тіньок–холодок, чому я раніше цей кущ не помічала? Тут оселюся і буду жити!" Весела лиска цілі дні проводила з друзями, а ввечері поверталася до своєї "хатинки" під кущем. Зелений кущ її чекав, листочками від сонечка ховав, закривав від дощу–водиці, щоб гарно вночі спалось лисичці. Та коли сонечко стало дужче припікати, кущ захворів і почав сохнути. Лиска цього не помічала, вона весело час проводила з друзями..." (Юлія Хандожинська)

Читати - це модно. Читати на Книжковому Арсеналі - це дізнаватися про книжкові новинки першими, “поглинати” контент, який щойно вийшов із друкарні і який ніхто ще не бачив. Читати разом з дітками - це пізнавально та весело. Найцікавіші новинки весни можна буде погортати, почитати та придбати на Книжковому Арсеналі з 22 по 26 травня. Пропонуємо не загубитися у книжках та обрати найцікавіші для себе і свого малюка.

 

Перелік авторів, які визначені в колі читання оновленої програми з «Літературного читання», має рекомендований характер, і може бути змінений учителем з урахуванням читацьких інтересів учнів та авторами чи укладачами підручників, зважаючи на авторську концепцію підручника.

"У одному казковому саду цвіла білосніжна ромашка. В середині квітки розташовувалося "оксамитове сонечко". Цією квіткою кожен ранок милувалася чарівна принцеса, яка гуляла в саду. Принцеса помітила, що коли вона наближалася до ромашки, навкруги неї кружляв золотистий метелик, який немов оберігав квітку. Одного разу принцеса почула в саду ледве чутні звуки, схожі на пісню. Вона тихенько підійшла до того місця, де росла ромашка і побачила, що на сонячній сердцевині квітки сидить метелик і, змахуючи крилами, видає мелодійні звуки. Ще більше її здивувало, що ромашкині пелюстки повільно ворушились, ніби повторюючи та продовжуючи почату метеликом мелодію..." (Тамара Швець)

"Велике жовте сонце повільно котилося по безкрайому небу. З самого ранку воно відкривало свої долоні і випускало світло на землю. Всі раділи і посміхалися золотобокому сонцю. Його тепла і щедрості вистачало на всіх. Але траплялося, що припливали величезні гривасті хмари–леви. Не звичайні, білі, а сірі і похмурі, кудлаті і грізні. Вони були такі великі, що затуляли собою ціле синє безкрає небо. Від їх гуркоту здавалося, що десь ламалась земля..." (Юлія Хандожинська) 

 

 

"Гарна ти, матусю, люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку звичаю навчила.
І щодня навчаєш, як любить родину,
мову нашу гарну, рідну Україну.
Буду українка, як і ти, матусю,
і за ту науку я тобі вклонюся!"

(Катерина Перелісна)

"Тобі, о Мамо, віршик цей складаю,
Тобі співаю радісних пісень,
В стрічки-рядки любов мою безкраю 
Вплітаю, Мамо, в Твій великий день."

(Іванна Савицька)

"Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси..."

(Марія Яновська)

 

 

"Маленька Ганнуся дивилася, як горить в печі вогонь. Він то розгорявся, то затухав... Його довгі червоні язики щось між собою гомоніли, ніби сперечалися, хто першим полізе в димар...
І тут Ганнуся не втрималася, і - до бабці:
- Бабцю, скажи, будь ласка, а чому вони ховаються? Вони ж можуть хату спалити, як вилізуть на горище!..
- Та ні, ну що ти таке говориш?  Вони горять, поки в печі знаходяться - це їх день... А коли ховаються у димарі, то вже затухають, ніби спати лягають - так, як і ти вночі..." (Юлія Хандожинська)

Оповідання «Радість польоту» було написано у 2017-му році та опубліковано вперше у альманаху літературної школи «litosvita». В 2018-му році на конкурсі «Фант-фест» авторка отримала за твір приз глядацьких симпатій та була нагороджена дипломом третього ступеня.  

"Перший хлопчик каже вперше,
Що не знав, що буде першим.
Другий друг, а з ним другиня
Пругко пружаться й пружинять.
Третій каже, що як тре,
Він що треба, те натре.
Ще б четвертий у четвер
Четвертну ділив на чверть.
П’ятий йде по п’ятачку
П’ятами по  патичку."  (Галина Мирослава)

"Маленька Марійка вибігла на подвір'ячко і почала гратися своїми улюбленими іграшками. Найбільше вона полюбляла ляльку Орисю і руду пухнасту білку з рожевим бантом. Аж тут прийшла бабуся, принесла квочку з курчатами і каже Марійці: "Будеш гратися іграшками і наглядати за курчатками, щоб їх ворони не покрали. До квочки і курчаток не лізь, я квочку прив'яжу за сливку, а курчатка будуть бігати біля своєї мами." "Добре, бабусю," - мовила Марійка. У мене є чим гратися, тож я до твоєї квочки не полізу. Тільки бабуся пішла, Марійка одразу ж захотіла погладити курчаток. Вони ж такі жовтенькі, як сонечка чи як маленькі кульбабки. - Орисю, лягай спатки з білкою поруч, а я піду погляну на курчаток. Дівчинка підійшла до квочки. Квочка вела себе спокійно, бо не вперше бачила дівчинку. А Марійка - ближче, ближче... І - до курчат... Взяла саме найменше - те, що не могло втекти..." (Юлія Хандожинська)

"Глядачі та слухачі
Прийдуть нині уночі
Слухати веснянки
Солов’їв над ранком.
Почали сьогодні
Співи великодні,
Довго не співали,
На курорт літали.
Самі ж бо маленькі,
Голоси тоненькі.
А які рідненькі!
Завмира серденько." (Галина Мирослава)

 

"У шістнадцятій школі нашого чудового міста є 4-Г клас. Це - мій клас... :) Оксана Михайлівна - наша вчителька. Вона - дуже класна!
Ви впевнитеся у цьому, прочитавши до кінця ось цю надзвичайну історію, що з нами нещодавно трапилася... Одного дня, коли розпочався перший урок – природознавство – Оксана Михайлівна повідомила нам фантастичну новину. Усі діти попіднімали голови від зацікавленості. "Сьогодні ми будемо вивчати острів Мадагаскар. А потім, через тиждень, ми полетимо на цей острів, а саме – в країну «Фантанзія»". – пояснила Оксана Михайлівна..." (Діана Олійник)

"Весна квітує у смарагдах трав,
Злетіли з яблунь пелюстки додолу,
День матері родину всю зібрав.
До рідної приїхали додому.
Задумана матуся... Скільки днів
Вона дітей чекала, цього свята.
Любується, як син її змужнів..."

(Марія Яновська)

 

"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."

(Марія Яновська)