Юлія Хандожинська. "Петрушка–сонна мушка" (казка для малят) — читати та слухати

На відео: Юлія Хандожинська. Казка "Петрушка–сонна мушка" . Читає — авторка.

Юлія Хандожинська

ПЕТРУШКА – СОННА МУШКА

(казка)

Була собі мушка, а звали її Петрушка. Мушка була неповоротка, повільна. Нікуди ніколи не поспішала. Сяде, бувало, на квіточку і спить, нічого її не турбує — ну геть зовсім, аністілечки! 

Нічого Петрушці не цікаво, тільки б поспати, і побільше, і подовше. От так вона і жила:  де не сяде — там і спить.

Одного разу вирішила Петрушка–сонна мушка на листочку біля лісу поспати. Лежить собі на сонечку, загоряє. Аж раптом — чує якийсь шелест. Глянь, а то комарик внизу, бідний, один тягне соломинку.

— Гей ти, комарику, ану не шелести там, невже не бачиш, що тут я на листочку сплю, — закомандувала мушка.

— Ти знаєш, не бачу, а шелестіти буду, бо бачиш, білий день надворі і потрібно працювати, а не спати.

— А як будеш мені шелестіти, то я зараз спущуся і вкушу тебе, дзз-дзз.

— Ах так! — сказав комарик, і як свисне!

Почали з купки ліворуч вилазити й інші комарики, лізуть, як маленька чорна хмара.

— Тепер спробуй нас усіх перекусати, — кричать комарики і лізуть нагору.

Злякалася мушка, і хоч яка сонна була, а все ж мусила з листочка полетіти. 

Летить вона собі лісом, аж бачить високу сосну, а в ній — дупло.

— Ось тут вже я перепочину, і ніхто не буде мені заважати. 

Залізла вона в дупло і навіть не постукала. Дивиться, а всередині — мед по стінках тече, і оси поруч трудяться.

— Ну,  привіт, — каже мушка, — це я тут маю спати, ще й меду заодно поїм, а от ти — геть звідси.

— Це мій дім, і мед — також мій, — заперечила оса.

— Будеш ще мені тут розказувати! Зараз як укушу тебе, — пригрозила Петрушка,  — дзз - дзз.

Раптом, як затріпоче крильми оса, та де не взявся —рій! І давай мушку з дупла виганяти!

Вилетіла мушка, як куля, геть і про сон свій зовсім забула.

Летить Петрушка–сонна мушка, аж бачить — щось у траві блищить. Підлетіла вона ближче, дивиться — ниточки срібні в траві переплітаються у павутинку. Торкнулася мушка...

— Ой, як мякенько, — прошепотіла Петрушка. 

Закралася вона тихенько в серединку, але заплуталась у павутинні і вже не змогла звідти вибратись. Ось така вона необачна, Петрушка–сонна мушка.