Публікації за тегом: Казки

ЗМІСТ:
 
Розділ перший,
у якому Олянка знайомиться з пустотливим водограєм, а нямлик сердиться

* * *

Розділ другий,
де ми дізнаємося, що нахаби, яких вчасно не зупиняють, стають справжнісінькими лиходіями

* * *

Розділ третій,
у якому ми дізнаємося сумну історію зникнення сантехніка Митька й розуміємо, що в Країні нямликів на Олянку може чекати небезпека...

* * *

Розділ четвертий,
де вражена Олянка слухає закінчення моторошної історії про слюсаря-сантехніка й вирішує вступити у двобій із підземним лиходієм Жалібно-Скавчальським

* * *
  
Розділ п’ятий,
у якому дядечко Юліан, співаючи хвалькувату пісеньку, наповнює басейн водою і необачно залишає свій одяг без нагляду

* * *

Розділ шостий,
де Олянка на власні очі бачить підступного діркокрута і його помічників, проте розуміє, що зовсім їх не боїться
 
* * *

Розділ сьомий,
у якому Привид Здичавілого Сантехніка згадує свою колишню професію, і це має несподівані наслідки

 

-------------------------------------

 

Цікава фантастично-пригодницька казка про школярів, про їхню дружбу та про маленького химерного прибульця а інших світів.

Зміст повісті: 1. День починається 2. Мінімакс перший 3. Щедра сусідка 4. Таємниця Ізольди 5. Знайомство зблизька 6. Кіт напрокат 7. Викрадення Мінімакса 8. Товариш Вася 9. Все з'ясовується 10. Старт Мінімакса

«Ліза та цюця П.» – справжня пригодницька історія про пошуки вірних друзів: зі шпигунами, таємними агентами-горобентами, Кущовою Тітонькою та ще багатьма героями з чудернацькими прізвиськами, яких вигадала письменниця Лариса Денисенко. Ця книжка – перша збірка творів для дітей відомої сучасної письменниці. Авторка вдало використала дотепну дитячу звичку давати предметам свої власні назви з тим, аби вони ожили і заговорили, й наповнила цими фантазіями книгу. Це історія про те, як Ліза вигадала Цюцю П. та пішла її розшукувати. Маленька героїня казки Лариси Денисенко нікого не залишить байдужим. Адже вона знайшла власний спосіб спілкування зі світом, працює, не покладаючи рук, і сміливо долає перешкоди.

У цій книжці ви знову зустрінетеся з героями повісті Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка», які полюбилися не лише багатьом юним читачам, а й навіть їхнім батькам. Екскурсія осіннім лісом – захоплююча штука, особливо якщо її веде сама Чакалка... Утім, не радійте передчасно, бо на весь клас чекає тут страшна небезпека! Колишні Чакалчині приятелі, Бабай і його страшидла, задумали ВЕЛИКУ ПОМСТУ!!! І хтозна, чим би все закінчилось, якби не кмітлива Стефа, безстрашний зайчик Куслапко та їхні нові лісові друзі...

Часто дітки лякаються зовсім звичних речей. Якесь маля боїться гусені, хтось — жабки, а героя цієї книжечки налякав місяць. Казки Лариси Міцой завжди мають щасливий кінець, тож і ця маленька історія завершиться щасливо: Ярик і місяць стануть друзями.

 

 

 

 

Габріель мешкає в гущавині лісу. Він грає на арфі, флейті і сопілці, читає кам'яні книжки і п'є чай з духмяних трав. Білки стрибають Габріелеві на плечі, і той катає на собі десять білок нараз. Він товаришує з лисицею і грає з ведмедиком у горішки. А ще — чекає на своїх батьків. Цей маленький кентавр, який може врятувати ціле місто людей.

 

З кожної сторінки цієї книжки на тебе повіє свіжий вітер радості, подарованої знаменитими українськими фантастами Мариною та Сергієм Дяченками, а також прекрасним художником Арсеном Джанікяном. Так пишуть, малюють і думають люди третього тисячоліття...

Два братики — Гордійчик та Андрійчик їдуть на літній відпочинок до свого дідуся. Одного дня вони разом з дідусем, песиком Хвостиком та козою Ізабеллою вирушають до річки, але несподівано для себе опиняються на Летючому Капелюсі, тобто на НЛО. Але, на щастя, у хлопчиків є тато — військовий льотчик, мама — інтернет-оператор, і... мобільчик...

ЗМІСТ: 
 
Розділ перший,
у якому Олянка дізнається, що є хвороби набагато страшніші за ангіну, і вилікувати їх можна лише за допомогою нямлика

* * *

Розділ другий,
де Буцик, як завжди, ласує чарівною стравою, а Олянка, аби помандрувати до Чхальського лісу, змушена вдатися до хитрощів

* * *

Розділ третій,
у якому ми знайомимося з гладким блукальчиком і розуміємо, як важливо правильно зібратися в дорогу і взяти з собою вкрай важливі речі

* * *

Розділ четвертий,
де Чхальський ліс починає розкривати свої секрети, а Гладкий Блукальчик дізнається про існування мапи

* * *

Розділ п’ятий,
у якому Балакуча квіточка вдається до неймовірних хитрощів, а Гладкий Блукальчик утікає 

* * *
 
Розділ шостий,
де на небі мерехтить перша зірка, нямлик прикидається хворим, а Олянка використовує слушну нагоду

 

--------------------------------------------

 

"Замовник багатьох наших дитячих книжок — це наша донька Стаска. Вона — неприхований рекетир. Із дворічного віку їй потрібно було щовечора розповідати нову казку. І не можна було повторюватися. Так народилося багато нових текстів. Але ще більше історій за роки ми просто забули. Інші джерела натхнення — це прочитані книжки, побачені фільми, події з життя. Важливо також звертатися до спогадів дитинства, до світової культури." (Марина та Сергій Дяченки)

ЗМІСТ

Розділ перший,
у якому до Олянки приходить дуже дивний гість, і вона дізнається, що й у наші дні існують пірати.

* * *

Розділ другий,
де пірати переходять у наступ, пінгвін висловлює сумніви, а нямлик роздає щиглі.

* * *

Розділ третій,
у якому пірати регочуть і граються в піжмурки, та врешті змушені тікати світ за очі.

* * *
 
Розділ четвертий,
де бабуся, нічого не підозрюючи, їсть торт, а Олянка вже вкотре змушена вдатися до хитрощів.

* * *

Розділ п’ятий,
у якому друзі потрапляють до цукерні-холодильника й дізнаються, хто і як робить чарівне морозиво.

Ганс Хрістіан Андерсен — датський казкар, романіст, поет і драматург — народився 2 квітня 1805 року в невеличкому провінційному містечку Оденсе в сім’ї чоботаря. Батько був людиною начитаною і свою любов до книги зумів передати Гансу Хрістіану. Потяг до творчості привів його в 1819 році до столиці, де він закінчив школу та університет. З 1835 року Андерсен друкує казки, яких за 40 років написав 156. У цьому жанрі найповніше проявився художній талант автора. Казки Андерсена тісно пов’язані з фольклором, динамічні, в них багато гумору, вигадка поєднана з реальним життям. Читаймо казки Ганса Крістіана Андерсена: "Снігова королева" та "Ялинка".

Читаючи чудові твори Галини Римар, ми бачимо, що авторка добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайома з дитячими мріями. Злет душі пані Галини знайшов своє місце у її творчості, оповіданнях, казках, поезії, музиці, натхненній співпраці з талановитими людьми.

"Вечір на Варвари. Діти не хочуть спати. "Ідіть-но, маленькі, вмощуйтеся зручненько, розкажу вам щось", - мовлю. Лягли в ліжечка. "Чи то ж встигне Миколайчик усім дарунки наготувати?" - стурбовано питає Даринка. "Встигне, аякже". "А як хто не заробив, але про те, що щось не так зробив, шкодує, то і йому гостинець буде?" "Якщо щиро жалкує і більше не робитиме щось нехороше - то, певно, так". "І фарби, і альбоми у Миколая є?.. А чи всім вистачить, хто малювати любить?" - допитується Катруся. "Звичайно. А послухайте ось що..."" (Галина Римар)

Читаймо у першій частинці збірки Галини Римар "Полінчині казки" казочки про дивовижних тварин:

Про добру сову, яка дуже любить слухати казки (відео)
Про старого лиса (відео)
Соловейко-мандрівник
Казочка про сивого бичка
Сценарій вистави за казкою про сивого бичка

 

 

"Жила собі на світі цибулинка на ім’я Буля. 
Буля дуже хотіла мати багато друзів! Одного разу, коли вона йшла по стежці, побачила моркву на ім’я Ква. Буля запитала у Ква:
- Давай будемо дружити?
Але Ква заплакала. Буля не зрозуміла, чому заплакала Ква..." (Вікторія Лабунець)

Залюбки почитаємо з нашими дівчатками казочки про принцес у другій частинці збірки Галини Римар "Полінчині казки":

Про принцесу та її сон (відео)
Про книжку-казку (відео)
Про принцесу, яка дуже любить читати книжки (відео)
Про чарівні дарунки для принцеси (відео)
Казка ще про одну принцесу
Про принца й шахи (відео)
Шапочка для принцеси (відео)
Про кущика суниць (авдео)
Про вродливу й розумну принцесу
Намисто для принцеси (відео)
Про Веселку й Веселочку, добрих принца і принцесу

 

 

"Купила мама Василькові гумові чоботи. Тільки взути їх ніяк: сонячно, сухо. У всьому селі жодної калюжі. А Дощ іти не квапиться. Дрімає собі у хмарині, в тій, шо зачепилася за верхівку тополі на вигоні. Пооглядав Василько чоботи, поприміряв та й подався на вигін, до тополі. "Дошику,— гукає,— іди, щоб калюжі були! В мене чоботи нові, хочеться походити". А Дощик ніби не чує. Дрімає та й дрімає. Вернувся Василько додому ні з чим. Нипає по двору, нудьгує. Зазирнув у квітник, а там чорнобривці та петунії, що учора сестра Мирославка пересадила, зовсім головки посхиляли, пов'яли. Знов побіг Василько до тополі..." (Зірка Мензатюк)  

Читаймо казочки про феєчок у третій частинці збірки Галини Римар "Полінчині казки":

Феї-чарівниці
Феї-рятівниці
Добрі феї
Про фею-сердечко
Про капелюшкових фей (відео)
Про феєчку
Казочка про феєчку, яка дуже любить крапочки й кружечки
Сім’я чоботаря (відео)
Добро завжди переможе
Про дивовижних майстрів-павучків
"Подарунок" на день народження
Про Часничка (Розповідь феєчки)
                                                     Про бабусині квіти і короля

 

"За Прутом є село, за селом — гора, а на горі лісок-перелісок, такий невеличкий, що його можна оббігти довкола. У тому лісочку живе мавка-зеленавка, мала, як і він. Взимку вона спала в сухому листячку, а поверх листя лежав сніг. Але прийшла весна, сніжок розтав, і мавка прокинулась. "Що це дзвенить, мов чисте срібло, аж мене розбудило? Може, це ви, струмочки?" — спитала вона. "Ні, мавко. Ми дзюрчимо не перший день, але ти не будилася", — відповіли струмки. "То, може, це ти, берізко?" "Я всю зиму дзвонила обмерзлими гілочками, — сказала берізка. — Але ти того не чула". "Тоді, напевно, це вітер, що гуляє над горою?" "Ні, мавко, не я це. Я взимку дзвенів-свистів, мів летючими снігами, а тепер я тихий і лагідний". "То хто ж воно?" — роззирнулася мавка довкола й побачила на лужку, на узліссі, дівчаток. Вони бігали й сміялися голосно-голосно, аж котилася луна. Адже почалися канікули, і нарешті була весна: тепле сонечко й воля гратися скільки захочеш. "Он хто мене розбудив", — усміхнулася мавка, бо цих дівчаток вона знала від торік: Марусю, Олюсю і старшеньку Миросю. "Скоро Великдень, — тим часом казала до менших дівчаток Мирося. — А ви ще не навчилися веснянок". "Таки ні..." — кивнули Маруся й Олюся. "Я знаю «Молоданчика». Мене бабуся навчила, а я навчу вас!"" (Зірка Мензатюк)