Публікації за тегом: Поезії

"Рік Новий! Для всіх – це свято,
Свято чистого листа.
Що змінилось? Тільки дата,
Тільки дата вже не та.
Все, як вчора. Ті ж розмови,
Нарікання і жалі.
Ті ж питання миру й мови,
І надії чималі..."

(Наталя Карпенко)

 

 

"Літа, де і проблем, і гніву...
А глянеш навсебіч: 
Є щось по-справжньому сяйливе –
Це... новорічна ніч!
І хоч живемо у напрузі,
Бува, що і сумні,
А все ж за нас, шановні друзі!
І за щасливі дні."

(Володимир Даник)

"Велика радість мами й татка –
Це їхнє крихітне дитятко.
Маленький син чи люба донька,
Що тягнуть приязно долоньки.
Що пильно дивляться їм в очі
І щось по-своєму белькочуть.
У них попереду чимало,
Та починається все змалу..."

(Ольга Науменко)

"Що б мені не говорили
хтось з батьків чи вчителів,—
я на все шукаю рими,
ніби хтось мене завів...
Скаже тато: — Як уроки? —
Я йому: — Летять сороки!
Скаже мама: — Ти поїв? —
Я їй тут же: — Сто корів!!
(Анатолій Костецький)

 

"На Святвечір у душах поселяться спокій і мир,
і любов переможе, загояться давні рани.
У будинках сільських та мільйонах звичайних квартир
однією надією світлою більше стане.
Кришталевими дзвонами звістка розноситься вмить.
Доленосна зоря в піднебессі світити буде.
Він ще зовсім дитя, у колисці спокійно спить;
народилось Mаля, що надію дарує людям."

(Олена Лоза)

 

"Я люблю його, мамо — 
як люблять дітей і квіти, 
Навіть більше — як люблять 
свою найдзвінкішу пісню. 
Я впустила Любов — як у вікна 
впускають вітер, 
Та вона не лишилась, 
бо їй було надто тісно."

(Марина Брацило)

"Фрашка – національний польський жанр, коротенькі сатирично-гумористичні вірші на злободенні теми як суспільного, так і духовного розвитку людини. Жанр бере свій початок з 16-го століття ("Сад фрашок" В. Потоцького) і перекладався на десятки мов світу. В Україні збірник "Польські фрашки" друкувався в перекладах М. Петренка, Д. Білоуса, Л. Череватенка, Д. Павличка та інших видавництвом "Дніпро" у 1990 році. Перенесення фрашки ж на національний грунт, а саме написання українських фрашок, мені невідоме. Вважаю фрашку поетичним жанром, котрий знаходиться найближче до найголовнішого завдання літератури – людинознавства." (Володимир Нагорняк)

 

"Знов завзяте чути – …ух!
І вигуків море.
А життя усе ж бо рух –
Чи униз… чи вгору.
Хор питань – де… і коли… –
Квітне буревійно.
Як у кризу увійщли –
Треба з неї вийти!"

(Володимир Даник)

З раннього дитинства Марина Брацило відчула потяг до поетичного слова. Дитячі та юнацькі роки пройшли на острові Хортиця, який поетеса вважала одним із джерел своєї творчої наснаги. Переможниця багатьох Всеукраїнських пісенних та поетичних конкурсів і фестивалів. На підтвердження зрілості її творчості, в 19-річному  віці, Марину Брацило  було прийнято до Національної спілки письменників України (1997 р.). За фахом філолог (закінчила Запорізький державний університет). Працювала редактором в ряді всеукраїнських періодичних видань (м.Київ), разом із видавництвом «Смолоскип» проводила величезну роботу серед літераторів-початківців, зокрема, в якості  одного із організаторів Ірпінських семінарів та  як член журі фестивалю живої поезії «Молоде вино». Марина Брацило  представляє літературне  покоління дев’яностиків, яке сформувалось разом із незалежною державою, згуртувавшись навколо  видавництва «Смолоскип», підтриманого українською діаспорою та Спілкою письменників України. Це  середовище   огранило її  перші кроки у віршуванні українською, поволі привело і до авторської пісні. Марина була першою українською поетичною ластівкою зрусифікованого Запоріжжя.

 

Підсумовано результати Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» - 2020. Цього року він відбувся вже всьоме! До участі долучилася творча молодь від 15 до 25 років з дев’яти областей України (Вінницька, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Донецька, Київська, Львівська, Рівненська, Харківська) та чотирьох обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Київ, Львів).

 

"А бути все ж літам – стрімкими…
І гомінкими… І тоді –
Авжеж, гартуймо юні рими!
Гартуймо долі молоді.
І це відчується відразу –
О ні, не сум… який там сум!
Бо в серці вишито – Черкаси… –
На фоні невгамовних дум!"

(Володимир Даник)

"Аборигени островів надій,
обманутих надій:
історія напише – українці
Аборти ненароджені,
мої невидані книжки,
розкажуть вам про мене
після мене
Абсурди проростають у закони
Аванс життя 
тобі дарує 
Вічність.."

(Володимир Нагорняк)

 

"Лазурова ланина життя
Юніє від тиші в серці.
Багатство людської душі – 
Оаза на обрії
Віри та Надії."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

"Почуй мене, Боже,
Дитину маленьку.
Тебе дуже любить
Душа і серденько!
Я хочу з Тобою
Життя все прожити,
Тобі й Україні
На благо служити!"

(Юлія Забіяка)

 

"Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і ти́шею тиш заговорить космічна краса!"

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"Голос серця —
Ангела слова.
Голос серця —
Рідна мова.
Голос серця —
Пісня колискова.
Голос серця —
Досвітня зірниця.
Промінь сонця —
Душі безсмертя."

(Людмила Кибалка)

 

Володимир Івасюк (1949–1979 рр.) — український композитор-виконавець, мультиінструменталіст, поет, Герой України (2009, посмертно), один із основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень та 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів, професійний медик, скрипаль (чудово грав також на фортепіано, віолончелі, гітарі), співак, неординарний живописець.

 

 

 

 

Пісня про маму «Дякую, рідненька!» (слова Марії Дем'янюк, музика Миколи Ведмедері), текст та ноти

Пісня для дітей «Я люблю свою бабусю» (слова Марії Дем'янюк, музика Миколи Ведмедері), текст та ноти

"В небовиду очі сині" — добірка дитячих пісень про природу

Збірка зимових пісень для дітей  (композитор Микола Ведмедеря) 

Пісні для дітей на слова поетеси Марії Дем'янюк (музика Миколи Ведмедері)

Добірка пісень на слова Марії Дем'янюк (музика Мирона Павельчака)

Марія Дем'янюк, Микола Ведмедеря. Книга «Джерельце доброти» (поезії та пісні) — тексти та ноти

 

Слухаймо й насолоджуймося прекрасними піснями у виконанні чарівної Анни Зарецької.

 

 

 

 

 

 

Дивімося, читаймо, слухаймо авторські пісні української поетеси Олени Лози.