Публікації за тегом: Діти

Сортувати:    За датою    За назвою

Володимир Сенцовський, Дивень-ранок, збірка оповідань для дітей, малюнки Світлани Сікало. Оповідання Бабусин онучок"Чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір’я баби Стехи. Старенькій уже важко розпізнати. Сидить вона на ослінчику біля хати, на колінах руки тремтять — купаються в щедрому сонячному промінні. А довкола — зграйка білих ромашок, ніби сузір’я.
"Бабуню, — крутнувся біля неї Андрійко. — Послала мати, щоб я обірвав вишні. Ви, мабуть, самі не здужаєте?" "Еге ж, не здужаю-таки", — старенька привітно глянула на сусідського хлопчика..." (Володимир Сенцовський)

Юлія Хандожинська. Поділився (оповідання для дітей)"Ярик - невеличкий на зріст хлопчик з карими випуклими оченятами, як каштани, і чорними, як два шнурочки, бровами - був дуже непосидющим і влізливим. Його мама Ольга завжди за нього хвилювалася. Бувало, залишить Ярика в хаті на декілька хвилин, а сама піде чи дров внести, чи до криниці по воду, то він такі вже переверти робить - все кругом встигав: і кота за хвоста потягнути, і до плити полізти попіл понабирати в чашки і в каструлі понасипати; а як знайде ручку в буфеті, то всі фіранки помалює. Ользі було спокійно лише тоді, коли він ішов гратися до сусідської дівчинки Наталочки. Дівчинка була трохи старша за Ярика. Вона навчалася у четвертому класі, любила розповідати хлопчикові казки або якісь цікаві історії. Це дуже подобалося малому, і він з цікавістю їх слухав. Якось одного дня, коли в школі були канікули, Ярик ще зранку навідався до Наталочки. Тільки-но ступив на їхнє пордвір’я, як одразу ж відчув смачний запах, який ще швидше погнав хлопця в хату..." (Юлія Хандожинська)

Володимир Нагорняк. Чому рак червоний. Вистава для дітей.

 

"На городі цвіте Мак,
 А у річці плава Рак…
...
Це було. Сам бачив як
Розквітав у річці Мак…"

(Володимир Нагорняк)

Світлана Пасенюк. Горобчик. Віршована казка. "Сідайте, діти, круг мене, 
Умощуйтесь, будь-ласка, 
І вже за хвильку, що мине, 
Я розповім вам казку.
Якось під стріхою в селі 
Горобчик жив сіренький, 
Сидів з братами він в гнізді, 
Бо був іще маленький..."

(Світлана Пасенюк)

Наталя Карпенко Жовтий листочок "Жовтий листочок, жовта мітла,
Купа велика, купа мала.
Листя червоне, листя руде…
Тепле кубельце жовтень пряде." 

(Наталя Карпенко)

Ігор Калинець. Хлопчик-фігурка, який задоволений собою. Довгі казки - з книги Казки зі Львова (читати, завантажити). Художнє оформлення - Ірина Балдина та Олена Шаховська."Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася... Потім подумала - і домалювала людинці великі окуляри - вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фіґурка. Виходячи з трамваю, Ганнуся почула: "Дівчинко, подай мені руку, бо сам не зійду: можу загубити окуляри." Ганнуся оглянулася: Хлопчик-Фіґурка (далі будемо його скорочено називати Ха-еФ, але не Ха-Фе, як часто хочеться літеру Ф назвати) стояв поруч - вікно було чисте. Йому справді було важко зійти по східцях. Ганнуся взяла його за руку, і вони опинилися на хіднику..." (Ігор Калинець)

 

Світлана Пасенюк. Вірші про дітей. "По сонячній доріжці
Біжать, стрибають ніжки
Хто то біжить? Дитятко?
А може козенятко?
Біжить то – мій синочок,
Малесенький росточок,
Тонесенький пагінчик,
Яснесенький промінчик..."

(Світлана Пасенюк)

Світлана Пасенюк. Вірші для дітей. Сонечко"Світить сонечко мені
Хочу я того, чи ні.
Простяга проміння-руки
Аж до самої землі.
Там погладило Маринку
І покрасило їй спинку.
Подивилось на дівчатко
Й на щоках зробило цятки..."

(Світлана Пасенюк)

Карколомні пригоди й чарівні перетворення, загадкові зникнення й несподівані з’яви, сміх, веселощі, сльози, розпач  —  все це химерно переплелося  в  іскрометних  і  вигадливих  повістях-казках Всеволода Нестайка:

Всеволод Нестайко. Книга. Казкові пригоди і таємниці. Повісті-казки (збірка). Передмова Анатолія Костецького. Малюнки Анатолія Василенка. В Країні Cонячних Зайчиків

Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків

В Країні Місячних Зайчиків

Незвичайні пригоди в лісовій школі

Пригоди журавлика

Пригоди близнят-козенят

Ковалі щастя, або новорічний детектив

Всеволод Нестайко. Чарівний талісман.

"Лесик був фантазер. Коли, наприклад, він бачив на вулиці перехожого, в якого випиналися лопатки, уява якось сама собою домальовувала на тих лопатках срібні крила, з холош незнайомця вибухав вогонь, і реактивний перехожий злітав у небо, щоб там наздогнати авіалайнер, відчинити на льоту двері й зайти в салон, перелякавши пасажирів. Починалися карколомні пригоди з погонями, бійками й таємницями. Або коли Лесик дивився якийсь фільм і фільм закінчувався, то закінчувався він для всіх, але не для нього. Фільм крутився далі в його уяві. Те саме було й з книжками. Після прочитання герої продовжували жити й діяти у Лесиковій фантазії. Виникали все нові й нові їхні походеньки. Причому сюжети різних книжок перехрещувалися. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн потрапляли у Ліліпутію, зустрічалися з капітаном Немо, з графом Монте-Крісто, разом із Гаврошем опинялися на барикадах революційного Парижа тощо. Однокласники тільки очима кліпали..." (Всеволод Нестайко)

Тетяна Строкач  Загадки про овочі"На городі урожай!
Що вродило - те й збирай!
Не знести без помочі
Із городу...."
(Тетяна Строкач)

Зміст казкового серіалу "Незвичайні пригоди в лісовій школі" з книги "Казкові пригоди і таємниці":

Всеволод Нестайко. Незвичайні пригоди в лісовій школі (казковий серіал) - з книги Казкові пригоди і таємниці. Повісті-казки. Передмова Анатолія Костецького. Малюнки Анатолія Василенка.Сонце серед ночі

Пригоди в Павутинії

Секрет Васі Кицина

Енелолик, Уфа і Жахоб’як​

Загадковий Яшка

Сонячний зайчик і сонячний вовк

Таємний агент Порча і козак Морозенко

Таємниці лісею "Кондор"

Всеволод Нестайко. Пригоди журавлика. Повість-казка. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Коли він нарешті проклюнувся і вистромив на білий світ свого довгого цікавого носа — сліпуче сонце сяяло з безхмарного неба, на старій вербі весело щебетало птаство, а лагідний ранковий вітрець про щось грайливо шепотів на вухо шурхотливому очерету.
І рідне болото здалося йому таким гарним, а життя навколо таким прекрасним, що він засміявся від нестримної радості. І ну витанцьовувати в гнізді, весело піднімаючи свої цибаті ноги. Та раптом почув сердитий скрипучий голос: "Ква! Ква! Кум! Чого це ти розкричався, голомозий!" Він обернувся. Недалеко від гнізда на лататті сиділа велика баньката жаба в золотих окулярах..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Чарівний талісман."Вона з'явилася раптово й нечутно. Вийшла з темного кутка за шафою і спинилася біля столу — у чорному оксамитному плащі з високим коміром, у крислатому капелюшку з вуаллю, струнка й велична, схожа на королеву. Тінь падала на її обличчя. Лише великі сині очі дивилися з-під вуалі. Вітя завмер. Вдома не було нікого. Двері замкнені на два замки й ланцюжок. Вітя чув, як шалено б'ється його серце. Він сидів на тахті, підібгавши під себе ноги, з книжкою на колінах. «…містер Паррик, мабуть, досить-таки дивна людина, якщо міс Персимон…» Він не встиг дочитати до крапки… З вулиці долинав гомін великого міста. Десь за стіною джмелем гудів пилосос. Поверхом нижче цинькали на піаніно. Та ці віддалені звуки ще більше підкреслювали моторошну тишу, яка панувала у квартирі. Вона ступила ще один нечутний крок, наближаючись до нього. Вітя придивився і враз похолов — ноги незнайомки не торкалися паркету. Він ясно бачив: між гостроносими замшевими її черевичками, що ледь визирали з-під довгого, до п'ят, плаща, й підлогою — відстань..." (Всеволод Нестайко)

Сашко Лірник. Каза про чумака Микиту, сокиру і халепу. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов."Ох і славне чумацьке діло, та на всю Україну відоме! А чумаки – поважні і хазяйновиті люди. Всю зиму добре на печі вилежуються та боки гріють. І ні до чого їм ніякого діла немає – ні до хатньої, ні до польової роботи, хіба що до шинку. Але тільки-но весна настає та сонечко трошки землю підсушить – отут уже, чумаче, не дрімай та не ледачкуй! Ні дня і ні ночі не спочинуть чумаки: треба і воликів відгодувати, і ярма підтесати, і осі, і занози, і вози-мажі підрихтувати та шкурами напнути, та й дьогтю гарненько у мазниці поналивати. Бо відомо, що без дьогтю далеко не доїдеш – запищить-зарипить незмащена дубова вісь і трісне посеред степу. От тоді вже гаплик! Ставай, чумаче, мажу розпаковуй, та все добро на землю скидай, та воза підважуй голоблею, щоб вісь замінити". (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казка про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги й козацький рід. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов. "Колись давно жив собі у Сабадаші старий козак Мехтод. Так собі добре жив, заможно. Мав гарну хату на дві половини, пасіку, сяке-таке господарство, коника, корову – одне слово, хазяїн на всю губу. Жив він на околиці села – якраз ото, де дорога повертає попід Гандреєву вербу та на Охматів над самісіньким лісом.Добрий чоловік був Мехтод – жінку любив, коли-не-коли її слухав, до роботи не силував, а так, як сам працює з ранку до ночі, то й вона з ним.Народився у них синочок. Назвали його Семеном, а за кумів узяли Віника і дядька Тимухтея. Підріс Семенко, батько його козацьких звичаїв навчив, у школу віддав, а як уже в колодочки вбився, то під горщика обстриг і на Січ відправив – до Бузівського куреня, та звелів, щоб кошового слухав". (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казка про Гандрея і яничарський скарб. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов.

"Жив у нашому селі Сабадаші чоловік на ім’я Охота. І був у нього синочок, якого звали Гандрей. Хлопчина ріс розумний і меткий — все, бувало, сидить коло бандуриста чи лірника на майдані і слухає, що той оповідає про Байду, чи бідних невольників, або про Марусю Богуславку. А опісля на вигоні збере кругом себе дітей, та й переказує їм усе те, а ще й додасть від себе, щоб цікавіше було. Або назбирає всякого залізяччя під кузнею, паличок настругає ножем і все собі щось майструє. Та добре було б, аби щось путнє майстрував: чи то граблі, чи то терницю до конопель, чи хай навіть ложку — так ні! Все ото робить птахів якихось, вітрячки або коліщатка..." (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казки. Про дівчинку Варочку, козака із запроданою душею і срібний грошик. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов."У селі Угловаті, на кутку Дячуківці над ставочком жив чоловік Яків Білоус. І була у нього доця Варочка. От якось зимою Яків захворів, та й помер. Лишилася Варочка сама.
Поки ще у Варочки пшоно було, то вона кулешик варила, а далі і те скінчилося. Пожаліли її сусіди – розказали попові, що сирота бідує. Прийшов піп до Варочки, подивився – хата пуста, порозлазилась, із хазяйства – самі миші по кутках бігають, із одежі – лише те, що на ній. Ні корови немає у Варочки, ні землі, тільки три явори ростуть на березі". (Сашко Лірник)

Всеволод Нестайко. Чарівний талісман.

"Дитинству мого дорогого
Володимира Максименка
присвячую"

"Сонце визирнуло з-за гори Мурави, глянуло на Гарбузяни і всміхнулося… Воно щоранку всміхається, коли встає й кидає свій перший погляд на наше село. Та й хіба можна втриматися від радісної усмішки, коли дивишся з неба на наші Гарбузяни?.. Кращого села немає в цілому світі..." (Всеволод Нестайко)

Галина Мирослава. Нас було двійко."Нас було двійко у батьків, і кликали нас двійнятами, і плутали, і пестили, як нікого, бо дуже пишалися - двійко ж. Татко любив забирати нас обох до себе на роботу. А його ательє знаходилось далеко від нашого дому, тож додому він носив нас по черзі на спині, а нам то страх як подобалось. Ми інколи навмисно покульгували, щоб він це робив. А ще обожнювали на його роботі засиджуватись, особливо в кімнаті одній, яку він примірковою називав. Інші її примірочною іменують. А мені до вподоби більше приміркова і нині. Правда, тоді ми на неї просто "міркова" казали, адже так швидше вимовляється. Ми там одна одну метром міряли і реготали, мірки порівнюючи. Постійно вони відрізнялись, коли ми до перемірювання брались. І суттєво. Іноді з вішаків чужий одяг тихцем познімаємо і на себе прилаштовуємо. А як хто йшов, ми ховалися. Одного разу нас відсварили за це, та так, по-доброму, ми й уваги не звернули - далі свою гру вели, правда, обережніше, щоб на проблеми не наразитись. Чи то тато вдавав, що не помічає, чи то за роботою дійсно не зауважував - досі загадка..." (Галина Мирослава)

 


Всього:
1921
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 13
8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Марія Пригара    Зірка Мензатюк    Всеволод Нестайко    Микола Трублаїні    Анатолій Качан    Євген Гуцало    Василь Голобородько    Володимир Винниченко    Василь Шаройко    Наталка Поклад    Галина Малик    Софія Майданська    Леся Воронина    Леся Українка    Андрій М’ястківський    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Грицько Бойко    Наталя Забіла    Катерина Перелісна   
Топ-теми