Читайте оповідання та казки Василя Сухомлинського зі збірки "Куди поспішали мурашки":
Коротенькі оповідання та казки Василя Сухомлинського для дітей зі збірки «Не забувай про джерело»:
Оповідання та казочки Василя Сухомлинського зі збірки "Пшеничний колосок" з ілюстраціями:
------------------------
В українського письменника Василя Чухліба - свій стиль і своє бачення світу. Він володіє рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, уміє розповісти цікаво і хвилююче (навіть - поетично) про речі, що на перший погляд - звичайні та буденні. У своїх оповіданнях йдеться про будні і свята, про допитливих і непосидючих дітлахів, які живуть у прекрасному світі на березі голубоокої Десни. Поруч з дітьми — дорослі, а також звірята, птахи, квіти — герої казок. Десна їх усіх об'єднує — і дітей, і дорослих, і мешканців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою... (Юрій Збанацький)
Казки Василя Чухліба для дітей: "Сопілкарик із джмелиного оркестру", "Туманець", "Лисичі гостини", "Колискова для ведмедів", "Лісова поштарка", "Сонячний зайчик", "Пісня тоненької очеретини".
Великодні казочки для дітей, що увійшли до цієї добірочки, написали Леся Храплива-Щур, Зірка Мензатюк, Ірина Мацко, Петро Волиняк, Оляна Рута, Леонід Полтава, Марія Солтис-Смирнова, Андрій М’ястківський, Людмила Дорош, Юлія Хандожинська, Євген Дмитренко.
"... Все розказав я на потіху
І казочці моїй кінець.
Моторним дітям — торба сміху,
Мені — солодкий буханець"(Леонід Глібов)
"Ось і ластівки з-за моря повернулися; літають, метушаться, в сараї під дахом глиняне гніздечко ліплять. Та як акуратно! Грудочку до грудочки приклеюють. Зліплять гніздечко, неначе кошик, а збоку пролазку залишать. Через цю пролазку пуху, травинок у гніздо назносять. Постелить ластівка м’яку підстилку в гнізді, знесе туди яєчка І сяде пташенят висиджувати." (Георгій Скребицький, Віра Чапліна)
У світі існує неймовірна кількість різноманітних свят. Є такі, яким вже не одне століття, а є ще зовсім «молоденькі». Одне із таких свят - День книгодарування. Що ж це за свято? Звідки воно з’явилося та коли? «Чому не існує такого особливого дня, коли всі можуть дарувати один одному книги?», - якось запитав маленький поціновувач свою матусю. Мама замислилася: «А й справді, чому? Треба виправляти ситуацію». Так і з’явився Міжнародний день книгодарування, який відзначають 14 лютого з 2012 року. Його авторкою виявилася матуся 3 дітей і засновниця популярного американського порталу дитячої книжки “Delightful Children’s Books” Еммі Бродмур. Багатьом людям така ідея сподобалася, і її підтримали. Тож за ці 8 років до його святкування приєдналося чимало країн світу. Україна також не залишилася осторонь...
"Чому нічка посварилася з ранком", "Як у Гавчика з'явився куцик", "Як їжачок врятував ялинку", "Як квіти подорожували до Віолії", "Чому кульбабки посивіли", "Як джмелі конюшину врятували", "Про папугу Гошу - справжнього професора", "Гошина історія, почута від бабусі", "Про хом'ячка Бориса", "Чому дерева плачуть", "Розповідь старої сосни", "Підсніжники", "Як барвінок прокидався від сну", "Як листопад зиму знайшов" - казки Віктора Васильчука з різних збірок.
"Котик Васько - пустун і витівник. То в черевик залізе, то в піч шугоне і вийде звідти не сірий, а чорний. А якось вранці надумав ганятися за синичкою, яку Миколка врятував від морозу. Певне, йому хотілося погратися з нею. Такий переполох здійняв, що Миколка не витримав і зачинив малого розбишаку до кроликової клітки, яка стояла у сінях..." (Віктор Васильчук)
"Це сталося давним-давно. У далекій і незвичній країні Ладії, де жили в мирі й злагоді чарівні чотири Пори Року, якось несподівано посварилися золотава Осінь і білосніжна Зима. І так, що навіть перестали спілкуватися між собою. А все через онуку бабусі Зими Снігуроньку. Змалку мала вона досить гарну звичку гостювати у своїх родичів. Та чомусь найбільше їй подобалося відвідувати тітоньку Осінь..." (Віктор Васильчук)
"На казковому острові, оточеному глибоким морем, стоїть чарівний будинок. Він нагадує старовинний ліхтар. Величезний, з вікнами від стелі до підлоги та дров'яною піччю. Дах прикрашений різнокольоровими вогниками. В цьому будинку мешкає Старий рік. Напередодні свята він вирішив нарубати дров, щоб розтопити піч, але зігнувся навпіл та застогнав. Спину так прихопило, що не міг розігнутися. Це для людей дванадцять місяців – лише рік, у Старого року все інакше. Кожен місяць прирівнюється до десяти років людського життя. У грудні Старому рокові виповнилося аж сто двадцять років. А це чималенько..." (Вікторія Златкіна)
Вікторія Златкіна — декілька слів про себе: «Народилася та виросла в Києві, закінчила юридичний факультет Київського університету. Пишу повісті та романи для дітей, а також казки для малят. Маю публікації у дитячих пізнавальних журналів: «Колобочок дитячий пізнавальний журнал», «Малюк КОТЯ журнал для дітей», Християнський журнал для дітей «На крильцях Ангела», журнал «Джміль» та журнал «Розумашки»». В 2024 році в словацькому видавництві видана моя дитяча повість — «Kostejov vzorec». На українській мові: «Формула Кощія». Також у Латвії вийшла ще одна моя дитяча повість — «Vecās savrupmājas noslēpums». На українській мові: «Таємниця старого маєтку»».
"Жила собі на світі цибулинка на ім’я Буля.
Буля дуже хотіла мати багато друзів! Одного разу, коли вона йшла по стежці, побачила моркву на ім’я Ква. Буля запитала у Ква:
- Давай будемо дружити?
Але Ква заплакала. Буля не зрозуміла, чому заплакала Ква..." (Вікторія Лабунець)
