Статті для дітей та батьків

 "Не відпускай той дивосвіт,
 Який в очах твоїх розквіт.
 Біжи за ним по травах, росах,
 Лети по стежці журавля,
 Де не закінчиться земля.
 Не зупиняйся, все вдихни
 А ж потім з легкістю зітхни."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

"Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати, що по самі вікна влізла в землю. Надворі було краще, ніж у хаті. Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало. Сніг так блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води, горобці весело цвірінькали, жидівські кози никали по майдані, чи не лишилось де на торговиці хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Се тепло, ся немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь, на волю, он в те місто, що здіймається до блакитного неба шпичастими вершечками церков, зеленими та червоними дахами на кам'яницях. Але мати його, Ярина, виходячи з відрами на щоденну роботу, звеліла йому сидіти вдома. Тому-то Дмитрик був сумний. Він стежив очима за матір'ю, що, зігнувшись під важкими відрами, повними води, переходила вулицю, бачив, як у брудних хатках уздовж вулиці відчинялись двері, висовувалися звідти жидівки і гукали на його маму.." (Михайло Коцюбинський)

Виткнулася десь далеко з жита хустинка. Це Харитя подалася стежкою в поле. І гарно навкруги, і страшно... А що, як вовк вибіжить з лісу, русалки залоскочуть, страхи повилазять з пшениці? Адже вона одна на ниві... Повернутися додому? А хто ж їхнє жито вижне, коли ненька нездужає? Проте, як смілива дівчинка взяла на себе господарчі клопоти, як вона порадувала свою хвору маму, ви дізнаєтесь, прочитавши книжку. Написав її класик української літератури Михайло Михайлович Коцюбинський.

"У цьому дописі поговоримо про змішування барвників. Чому б і ні? Можна спробувати. Найпростіший варіант — змішати жовтий (той, що фарбує шкаралупу яйця у жовте) і синій (що фарбує у синє), щоб отримати зелений колір. Цієї весни я так і зробила: долила у відвар з чорнобривців відвару з чорниць. Чорничний барвник виляпала на крашанки, лишилося його третина пластикового стаканчика. А барвника із сушених чорнобривців було доволі. Тож я змішала барвники і стала фарбувати. Крашанки отрималися приємного ясно-зеленого відтінку. Але такий мішаний відвар до вечора втратив сили..." (Ірина Михалевич)

 

"Тітку Альберта, тету, всі родичі кликали тільки Анкою. А сьогодні Аль слухав розповідь про Єгипет у школі й почув, що єгипетський хрест, символ безсмертя й мудрості в Стародавньому Єгипті, називали анком або анкхом. Він аж здригнувся. "Ім'я Анка містить анк – єгипетський ієрогліф "життя"'', – подумав Альбертик і став розглядати на плакаті над дошкою зображення знака біля фараона, угорі він побачив коло, під яким своєрідний хрест.  "Такий знак, – сказала Марія Іванівна, класний керівник хлопчика, – використовували також мая і скандинави, тільки вони не називали його анком". Отож, є якийсь зв'язок між анком і Анкою. Спершу Аль подумав, що ім'я Анк пасувало б до якогось чоловіка, хоча такого імені Альберт ніколи не чув. І чоловіка в Анки нема, вона живе сама, хоча поруч з їхньою квартирою. "Треба шукати інший розв'язок", – змикитив хлопець..." (Галина Мирослава)

 

"...Свята старовино! Про тебе я згадав;
Правдивії слова твої не вмерли,
І я промовлю їх, щоб світ не забував:
Коли ти маєш Перли,
То й розум май
І перед Свинями не розсипай."

(Леонід Глібов)

"... Отак зависливії люди
(Вони є всюди!):
Якщо завидно їм — куди!
Брехати, мов собаки, стануть…
А ти собі іди та йди:
Набрешуться та й перестануть."

(Леонід Глібов)

"Крашанки можна пофарбувати цибулинням) але навіщо себе обмежувати ним? Зараз надворі можна знайти стільки свіжих зелених рослин! Вони також фарбують, до того ж, вдало, ніжно і красиво. У жовту барву гарно фарбує цвіт клена гостролистого (Acer platanoides). Чому пропоную його? Форзиція ще цвіте, і вона дає спокійний жовтий. А коли хочеться більше сонця? Тоді нам по березові сережки. Але їхній час вже майже добіг кінця. Тому - цвіт клена гостролистого. Якщо використати для приготування відвару цвіт з іншого клена, ясенолистого (Acer negundo), у нас його називають кленок, то яйце зафарбується у салатовий відтінок. Переважна більшість рослин фарбують саме в жовте. А от у салатову барву, крім цвіту клена ясенолистого, ще можуть пофарбувати грицики) Пробуємо! І ділимося досвідом!" (Ірина Михалевич)

Читаймо збірки оповідань від Миколи Трублаїні:

 Збірка оповідань "Пустуни на пароплаві"

"Волохан" (збірка оповідань з ілюстраціями) 

"Вже Великдень від Бога спустився,
До людей ніжним словом вклонився,
В небі сонце вмивав крашанками,
Випікав хліб насушний пасками.
Як із давніх давен повелося,
Людям з вечора ще не спалося,
В Божі храми на службу ходили,
Захистить розум й серце просили..."

(Юлія Хандожинська)

"Йде Великдень – світле свято –
Треба кошика складати.
Паска гарна та смачна –
Страва в ньому головна.
Крашанки пофарбували
І до кошика поклали.
Ще кладемо масло й сир,
Щоб здоровими зрости!"

(Юлія Забіяка)

 

"Доброго здоров’я, мої любі читачі, читачки та особи поза гендерної бінарністю. У цій статті буде мало лінгвістичних смаколиків (корисні відео – наприкінці), однак я сподіваюся, що вона стане вам у пригоді. Я не знаю, яка ситуація на філфаках зараз, за часів мого екватору навчання (3-4 курси) більшість колег та колежанок уже шукали роботу. І, на жаль, після невдалого досвіду чи скорочення на попередній посаді переважна більшість пішли в репетиторство – хто з української мови чи літератури, хто з англійської, хто з німецької, хто з французької.  Мені теж дехто радив, але я не пішла. Окрім мого суб’єктивного небажання працювати в освітньому секторі, є ще й досить об’єктивні причини, які на моє небажання і вплинули. Комусь ця стаття може здатися негативною, однак я досить часто стикаюся з романтизацією репетиторства: «Та, репетитор – тож не робота вчителькою: прийшла, відчитала годину свій матеріал, гроші забрала – і все». Але досвід моїх колег та колежанок виявив ось такі підводні камені, про які слід знати всім охочим стати на цю непросту дорогу..." (Ольга Шарко)

"Оновлюється природа навесні і людина прагне оновлення. Власне, для цього Церквою запроваджений Великий піст: всі відправи і таїнства націлені на те, щоб людина очистилася і приготувалася до Свята Свят — Воскресіння Господа і Спаса нашого Іісуса Христа. У ці дні ми повертаємося до писанки. Створення писанки вимагає певних духовних зусиль: перш ніж сісти писати, необхідно відкинути метушливі думки і налаштуватися на зустріч із самим собою..."

(Ірина Михалевич)

 

"Школа нас навчила усього багато.
Кожен день у школі – це подвійне свято.
Як же буде сумно залишати школу,
Де дзвінок не буде вже гукати знову!.."

(слова Юлії Хандожинської)

"Доброго здоров'я, мої любі читачі, читачки та особи поза гендерною бінарністю. На прохання моєї читачки Даши сьогодні трохи змінюємо формат – всі, хто ще не знають, що й чому варто поширювати замість мовних агіток, можуть прочитати в будь-якій із цих частин [...] А тепер спеціальний бонус для Даши й решти фандому. Я довго думала, куди втикнути ось ці лінгвістичні лайфхаки, адже їх у мене мізер, тож просто подам їх укупі з навчальними відео. Сподіваюся, такий формат усіх задовольнить, а може, хтось і скористається цими мнемотичними жартами чи розкаже тим, кому вони стануть у пригоді. Отже, запасаймося попкорном і цукерками..." (Ольга Шарко)

"Коли написано вже немало, не завжди і згадаєш, з якого приводу створювався той чи інший вірш. Але щодо деяких віршів це згадується. І згадується відразу. Погода і це давно відомо – річ примхлива. Була весна. Дерева цвіли. І раптом... сніг. І подивившись у вікно на вулицю, можна було побачити незвичайну картину – досить-таки рясний цвіт на деревах і... сніг... на дахах будинків і на землі та на асфальті. Сніг усе ж довго не протримався і вже наступного дня його не було, але... написався вірш. І вірш пісенний. І на творчих зустрічах з читачами я цю пісню не раз виконував під гітару. Ось така весняна пісня – ...зі снігом. А вірш, до якого підщтовхнула така несподівана зміна погоди – перед вами..." (Володимир Даник)

 

Зміст: Яшка і Машка Шоколад боцмана Омар Нічна тривога Пустуни Рятують боцмана Ловля летючих риб  Людина в морі  Друга коробка шоколаду

"Наш Рябко у дім забіг
А на лапах – мокрий сніг!
Походив він, походив,
На підлозі наслідив!
– Як не сором буть таким
Неохайним і брудним?
Я завжди біля порога
Чисто витираю ноги!"
(Грицько Бойко)

Музей історії села Хмельове, що на Кропивниччині, днями отримав у дарунок для формування постійно діючої виставки писанки, відтворені за мотивами писанок, які побутували 120 років тому серед наших краян. 

	Зміст повісті: Розділ перший. Таємниця старого сарая Розділ другий. Винахідник Христофор Тюлькін Розділ третій. Славнозвісна ключка Розділ четвертий. «Рятуйте, грабують!» Розділ п’ятий. Схованку викрито… Розділ шостий. «Ваш племінничок Женя…» Розділ сьомий. «Чи любите ви пташок?» Розділ восьмий. Доказів нема… Розділ дев’ятий. «Сьогодні уроків не буде?» Розділ десятий. Несподіване знайомство Розділ одинадцятий. Печера злодіїв Розділ дванадцятий. Дивакуватий слюсар-сантехнік Розділ тринадцятий. Бегемот у пастці Розділ чотирнадцятий. «Ваша взяла! Здаюся…» Розділ п’ятнадцятий. Майбутньому назустріч