☰

Анатолій Дімаров. Автобіографічна повість "На коні й під конем"


 
Анатолій Дімаров. Повість "На коні й під конем". Частина 1 – "Через місточок"

"Колись я чув казку про чарівний місточок. Провисав він над безоднею, і по один бік жила людина, а по другий було все, що потрібно їй для життя. Щодня переходила ту прірву людина. І жити б їй вічно, коли б місточок не вужчав з кожним днем. Стурбована, щоразу набирала людина все більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим — місточок. Я теж стою над таким урвищем, і по той бік — прожиті мною роки. І доки не щез місточок моєї пам'яті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа..." (Анатолій Дімаров)

 
Анатолій Дімаров. Повість "На коні й під конем". Частина 2 – "Блакитна дитина"

"Коли мій син приносить незадовільну оцінку, дружина запитує з трагедійними нотками в голосі: "Це що?.. Що це таке?!.." І тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть двійка або навіть трійка, схожа на злющого шершня: така ж маленька голівка, таке ж велике, хижо націлене черевце з гострим жалом на кінці. Тож дружина тиче пальцем у того шершня так, немов хоче зігнати його із сторінки щоденника, і все допитується: "Що це таке, я питаю?.." Син мій — ані слова у відповідь. Тільки палахкотять відстовбурчені вуха. Чого вони в нього такі великі й червоні? Невже і в мене колись були отакі?.." (Анатолій Дімаров)

 
Анатолій Дімаров. Повість "На коні й під конем". Частина 3 – "Маскулінум, фемінінум, нойтрум"

""Ти вже у мене дорослий!" Мама поправляє на мені комірець, намагається пригладити непокірну чуприну. "Зовсім, зовсім дорослий." Вона все ще плекає надію, що одного гожого ранку розплющить очі й побачить мене дорослим. Отаким солідним, як, наприклад, Павло Степанович, який недавно сказав: "Сідай! Тобі ніколи не бути математиком." Інші вчителі теж час від часу урочисто проголошували, ким я не буду. Якщо їм вірити, то мені не світила жодна професія, якої тільки прагне нормальна людина. Я не стану ні географом, ні літератором, ні інженером, ні істориком — вони це знали напевно. Не знали лише, ким же я стану…" (Анатолій Дімаров)  

 
Анатолій Дімаров. Повість "На коні й під конем". Частина 4 – "Ать-два"

"Схоплююсь од гучного крику. Щойно снився сон: яскраво освітлений коридор і відчинені двері в темну кімнату. Там, у кімнаті, в густій темряві, причаїлося якесь страховисько. Щось настільки страшне, що я весь холону. Хочу втекти, та ноги приросли до підлоги. Хочу закричати, але голос пропав. У цей час світло в коридорі погасло і залунав отой крик. Серце гупає так, що, здається, от–от вискочить з грудей. Ошелешено блимаю, а у вуха ще б'є несамовите: "Під–йо–ом!" Врешті усвідомлюю, що я в казармі. На вузькому двоповерховому ліжкові: я внизу, нагорі — Мишко. Він теж прокинувся..." (Анатолій Дімаров)

 
Останні коментарі до сторінки
«Анатолій Дімаров. Автобіографічна повість "На коні й під конем"»:
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми
УСІ АВТОРИ – ЗА АБЕТКОЮ
Художня література
Літературні твори для дітей
Вірші для дітей та дорослих (за авторами та темами)
Список програмних творів з літератури
Українські традиції (свята, обряди, звичаї)
Український фольклор (міфи, легенди, народні притчі, казки, балади, думи, пісні)
Наша країна – Україна (гімн, державні символи, історія, мова: вислови, вірші)

Посилання: Анатолій Дімаров. Автобіографічна повість "На коні й під конем"
Ключові слова: Анатолій Дімаров, На коні й під конем, автобіографічна повість, художник Є. В. Вдовиченко, шкільна програма, література, 8 клас
Опис: Анатолій Дімаров. На коні й під конем. Автобіографічна повість. Художник – Є. В. Вдовиченко.
© Мала Сторінка, 2009 -2024 Всі авторські права захищені законодавством. Використання з некомерційною метою новин і статей сайту дозволяється при розміщенні активного посилання і збереженні інформації про авторство.