Галина Мирослава. "Дорогою до плащаниці" (вірш)

Галина Мирослава

Дорогою до плащаниці

плачуть ниці Твої Боже
задихаючись від масок і втрат
від словоблуддя й епітафій* на позір
як риба що судомно ковтає повітря над стоячою водою
зачерпнуті ковшем створеної ними реальності
що планує доконечне перерости у віртуальну

плачуть ниці Твої Боже
негідні торкнути присохлими вустами плащаницю
якою огортали тебе ховаючись від правди й відвертості
аби забути
не бачити
не чути
не відчувати

безсилі торкнутися навіть тоді
коли епічно стають ниць перед епітафією**
хіба що повітряним безе́***
без права причастя через цілунок
адже цілувати це стати цілим з Тобою
не на мить смерті
на життя
вічне

* Епітафія – тут: поетичний твір, панегіричний або сатиричний, написаний у зв’язку зі смертю чи втратою кого-небудь й виголошений перед публікою.
** “Еπιτάφιος” (епітафія у християнстві) – плащаниця. Саме слово “епітафія” перекладається “на гробниці”, “епі” – на, “тафос” – гробниця, саркофаг, надгробний.
*** Безе – поцілунок (жартівливо).

Поезії із вдячністю взято з офіційного сайту письменниці.

Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:

"Теплом навдзвін" - твори для дітей та дорослих від Галини Мирослави

Дитячі поезії Галини Мирослави Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина - з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним - безмежна любов до української мови та поезії.