"Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?
В мене промені у жмені,
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу."(Наталя Карпенко)
"Подивитися йду
Що зросло у саду.
Може, ягідка там?
Я і вам трохи дам..."
(Наталя Карпенко)
"А маки, маки!!!
Розцвілись, мов ружі!
Їх так багато!!!
То все добрі люди.
Їх душі світлі
ниньки - коло Бога...
І тут лишилися
краплинки крові..."(Галина Римар)
Галина Римар. Вірш "Діткам України"
"У феєчок роботи так багато!
Всім добрим мріють влаштувати свято.
Щоби зігріти серденька привітні,
щоби щасливі стали добрі діти!
І вигадали пречудесні фрукти,
В які поклали насінинки чудні!.."(Галина Римар)
"Любі мої вчителі, знову зібрала нас школа,
знову ми – учні для вас, знову світ став кольоровим.
Знову дзвінок продзвенить, класи запросять у гості.
Милі мої вчителі, як бракувало Вас досі!.."(Галина Римар)
Справжні й вигадані історії, захоплюючі сюжети обіцяють маленьким читачам незабутні пригоди у країні казок. «Гомінка стежинка» – третя книга з казкової серії письменниці Марії Дем’янюк.
Зміст:
1. Вітер Вій
2. Подорож Ворони
3. Хитра Лисиця
4. Їжачки
5. Хмаринки
6. У бібліотеці
7. Подаруй книгу
8. Зимові господарі
"Літав якось улітку молодий Ремез навкруг та й задивився на килимок барвистих лугових квітів неподалік затишної річечки. А тут і справді красиво! Розквітли червонясті Коронарії й Конюшинки, виструнчився блакитноокий красень Цикорій. А які Дзвіночки, ніжний Живокіст, жовтенький Дивосил! Дивувався птах. А Деревію скільки, якого ще Тисячолистиком і Серпорізом зовуть. А он – милі пірамідки Іван-чаю, а в долинці – Жовтець сонечком світить, поодаль же - мила й ніжна Веронічка, а ще далі – кущастий Звіробій..."
(Галина Римар)
Сергій Лифар – всесвітньо відомий танцівник із Києва, хореограф, педагог театру "Гранд-Опера" в Парижі.
"На небі угорі живе
предобрая хмаринка.
Її усі віддавна звуть
хмаринка Веселинка.
Коли гаряче літечко,
рослинки просять пити,
вона прилине враз на клич,
лиш маєш попросити..."(Галина Римар)
"Десь би замешкати.
Говорити світлом.
Вирощувати кристал.
Ходити промінням і молоком.
Відкривати сонце.
Світити в прозорості.
Мати землю і небо.
І зближувати знаками далечінь."(Галина Мирослава)
"Так, відстань...
Між квітучою людською душею і...
нестримним соціальним вируванням –
усе ж має бути...
і відстань!
Хай і дуже невелика,
щоб людина
усе ж могла...
ну, хоча б час від часу...
усамітнитися і зосередитися
на власних почуттях..."(Володимир Даник)
"Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз."
(Микола Вороний)
"Весна повернулася з вирію. Завітала до саду та присіла під яблунею. Узяла до рук рушникове полотно, різнобарвні нитки. Співаючи пісню, вона вишивала рушник, на якому зелена трава вкривала поля, квітнули чарівні квіти, але забракло ниточок. Де ж взяти їх?.."
(Людмила Кибалка)
"Сон голівку нахилив
та й до Соненятка:
– Чом стурбоване таке,
милеє дитятко?
– Чом, татусеньку, наш ліс
ріжуть-вирізають?
І від мене, від всіх нас
хатку відбирають?..
(Галина Римар)
Ірина Михалевич. "Професії рослин"
"Рослини відіграють величезну роль у житті людини. Ці дивовижні створіння виробляють кисень (і багато інших речовин та газів), очищують повітря і підвищують його вологість (не було б рослин, не було б і дощу), поглинають шум і пил, дарують тінь. Рослини нас годують, одягають, лікують, стають паливом, несуть красу і сповнюють світ найрізноманітнішими запахами, продукують нектар, а ще вони вміють бути годинниками, барометрами і навіть компасами. Поговоримо саме про ці їхні технічні вміння. А ще згадаємо, з яких рослин виходить зварити гарну каву..." (Ірина Михалевич)
Казковий світ Євгена Дмитренка
Одного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.
Духовні поезії від Юлії Хандожинської
"У кожного в житті своя дорога,
Дорога й віра в кожного своя,
Все з милістю іде до нас від Бога
І кожен крок наш з неба осява..."(Юлія Хандожинська)
"До озера Охрид дорога вела нас все вище й вище в гори через македонські й албанські поселення на південний захід від столиці. Охрид – це не лише чудовне озеро, це місто з надзвичайним гербом, на якому ніби підкова з одного боку, з іншого – зображення схоже на дві долоні, складені докупи, які тримають і місто, й озеро. Ліхнідос, стара назва міста, перекладається українською як "місто світла". Славний Охрид, розташований біля підніжжя гори Галичиця (яка знайома назва!), колись славився своїм найстарішим університетом у Європі (9 століття). Тут ще вирощують перлини та розводять форель. Є думка, що назва міста походить від охри, фарби, якою дівчата малювали волосся. Коріння історії Охрида йде в античність..." (Галина Мирослава)
