"Гілля, гілля, стовбур, луб,
На поляні стояв ЗУБ.
А на ЗУБІ росла БІЛКА,
на якій зростала ГІЛКА.
А під ЗУБОМ — цілий рід:
Тато-ДРІТ та мама-ДРІТ.
Не любили ДРОТИ риб,
Їм до смаку краще ГРИП..."(Євген Дмитренко)
Людмила Кибалка. "Літо" (казка)
"Щодня літо поспішало до саду, збирало росу, а потім брало пензлик і відро з фарбою для того, щоб розмалювати кожну ягідку. Сонечко приходило на поміч Літечку: лагідним промінням розчісувало траву в полі, доглядало за квітами..." (Людмила Кибалка)
"У той далекий тридцять третій... ой було,
Здавалось, й небо голодом кричало,
Смерть опустила занавісою чоло,
Скільки людей невинних повмирало..."(Юлія Хандожинська)
Писанкарські знахідки майстрині Ірини Михалевич: "Білосніжне тло – без мороки" (майстер-клас)
"Білого тла на писанці досягти, як це не дивно, вкрай непросто. Ти ба! Яйце ж біле, чого ж там досягати? Яйце біле, а писанка кольорова. Спочатку яйце фарбують, потім розписують воском, і так колір за кольором, аж поки напишеться весь орнамент. І ось тоді писанку занурюють в оцет: він виїдає (стирає) всі барви, незахищені воском, і лишається кольоровий орнамент на білому тлі. Це нескладно і недовго — оцет справляється з завданням за 2-3 хвилини. Але, коли настає час витирати віск за допомогою полум'я свічки, можуть виникнути проблеми. Барва інколи розтирається по білій поверхні яйця. Хоча це трапляється не в усіх випадках..." (Ірина Михалевич)
"Сила морального впливу", "А слава буває різною", "Згадуючи пісню", "Була б картина" – цікаві оповідки, що торкаються футбольної теми.
"Рвала я діткам горох у кишеню,
аж бачу – маленьке премиле звірятко
на задніх стоїть.
Таке пречудове!
Із смужечками на спинці!
І я усміхнулась.
Малеча ж глядить і мовчить..."(Галина Римар)
"Літо тішиться: – Лечу!
Я гуляю досхочу!
Хто тут літечко чекав,
Хто без мене сумував?
В мене промені у жмені,
В мене ягоди в кишені.
В мене грядка для борщу,
Налітайте, пригощу."(Наталя Карпенко)
"Подивитися йду
Що зросло у саду.
Може, ягідка там?
Я і вам трохи дам..."
(Наталя Карпенко)
"А маки, маки!!!
Розцвілись, мов ружі!
Їх так багато!!!
То все добрі люди.
Їх душі світлі
ниньки - коло Бога...
І тут лишилися
краплинки крові..."(Галина Римар)
Галина Римар. Вірш "Діткам України"
"У феєчок роботи так багато!
Всім добрим мріють влаштувати свято.
Щоби зігріти серденька привітні,
щоби щасливі стали добрі діти!
І вигадали пречудесні фрукти,
В які поклали насінинки чудні!.."(Галина Римар)
"Любі мої вчителі, знову зібрала нас школа,
знову ми – учні для вас, знову світ став кольоровим.
Знову дзвінок продзвенить, класи запросять у гості.
Милі мої вчителі, як бракувало Вас досі!.."(Галина Римар)
Справжні й вигадані історії, захоплюючі сюжети обіцяють маленьким читачам незабутні пригоди у країні казок. «Гомінка стежинка» – третя книга з казкової серії письменниці Марії Дем’янюк.
Зміст:
1. Вітер Вій
2. Подорож Ворони
3. Хитра Лисиця
4. Їжачки
5. Хмаринки
6. У бібліотеці
7. Подаруй книгу
8. Зимові господарі
"Літав якось улітку молодий Ремез навкруг та й задивився на килимок барвистих лугових квітів неподалік затишної річечки. А тут і справді красиво! Розквітли червонясті Коронарії й Конюшинки, виструнчився блакитноокий красень Цикорій. А які Дзвіночки, ніжний Живокіст, жовтенький Дивосил! Дивувався птах. А Деревію скільки, якого ще Тисячолистиком і Серпорізом зовуть. А он – милі пірамідки Іван-чаю, а в долинці – Жовтець сонечком світить, поодаль же - мила й ніжна Веронічка, а ще далі – кущастий Звіробій..."
(Галина Римар)
Сергій Лифар – всесвітньо відомий танцівник із Києва, хореограф, педагог театру "Гранд-Опера" в Парижі.
"На небі угорі живе
предобрая хмаринка.
Її усі віддавна звуть
хмаринка Веселинка.
Коли гаряче літечко,
рослинки просять пити,
вона прилине враз на клич,
лиш маєш попросити..."(Галина Римар)
"Десь би замешкати.
Говорити світлом.
Вирощувати кристал.
Ходити промінням і молоком.
Відкривати сонце.
Світити в прозорості.
Мати землю і небо.
І зближувати знаками далечінь."(Галина Мирослава)
"Так, відстань...
Між квітучою людською душею і...
нестримним соціальним вируванням –
усе ж має бути...
і відстань!
Хай і дуже невелика,
щоб людина
усе ж могла...
ну, хоча б час від часу...
усамітнитися і зосередитися
на власних почуттях..."(Володимир Даник)
"Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз."
(Микола Вороний)
