Ольга Науменко. «Розмова про головне» – добірка дитячих віршів про родину

     Ольга Науменко 

РОЗМОВА ПРО ГОЛОВНЕ

Запитала раз Катруся
У сивенької бабусі:
«Що у світі наймиліше,
А відтак найголовніше?»

Усміхнулася старенька
Та й промовила: «Рідненька,
Як бабуся і як мати
Можу впевнено сказати,

Що для всіх батьків у світі
Наймиліші ‒ їхні діти,
Для малечі, навпаки, ‒
Їхні люблячі  батьки».

Пильно слухала Катруся
І горнулась до бабусі.
Пам'ятай і ти, дитино,
Головне в житті ‒ родина!

   НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ

Велика радість мами й татка ‒
Це їхнє крихітне дитятко.
Маленький син чи люба донька,
Що тягнуть приязно долоньки.
 
Що пильно дивляться їм в очі
І щось по-своєму белькочуть.
У них попереду чимало,
Та починається все змалу.
 
Маленькі успіхи і драми,
Найперший крок назустріч мамі,
Таке очікуване слово,
Яке зірвалось випадково.
 
Дитя іде у світ завзято,
А поруч завжди мама й тато.
Вони плекають і навчають,
У всьому радо помагають.
 
Батькам доводиться нелегко,
Та всі чекають на лелеку,
Бо це найбільше щастя в світі,
Коли народжуються діти!

ЩАСЛИВЕ КОШЕНЯТКО

День повільно догорав,
Тихий вечір наступав.
І надворі, і у хаті
Всі збиралися вже спати.

Та одненьке кошенятко
Не хотіло зовсім спатки.
Все крутилося, зітхало,
А вже згодом одказало:

«Мамо, тату, не сваріться,
Та чомусь мені не спиться,
Дещо розум мій проймає
І від сну відволікає.

Чув, існує в світі щастя,
Муркотливе та пухнасте.
Розкажіть мені про нього,
Що в нім дивного такого?»

Усміхнулась мама хватко
І поглянула на татка.
Той почухав собі вухо
І сказав маляті: «Слухай…

Щастя, це коли є дім,
Коли затишно у нім,
Коли є батьки і діти,
Є що їсти, є що пити…»

Вмить зраділо кошенятко
Та зіп’ялося на лапки,
Усміхнулося ласкаво
І батькам своїм сказало:

«Я доглянутий і ситий,
І любов’ю оповитий!
Люба мамо! Любий татко!
Я – щасливе кошенятко!»

              КРИЛА

Якось в стайні мама-поні
Говорила своїй доні:
«Люба, завжди пам’ятай:
Ти у мене най, най, най!

Найгарніша, найспритніша
І, авжеж, найрозумніша.
Не вагайся, моя мила,
Бо тобі усе під силу.

Хай збуваються всі мрії!
Доню, я у тебе вірю!
А сама ж, чим тільки зможу,
Завжди радо допоможу».

Так матуся говорила,
А у доні її крила
За спиною виростали
І наснаги додавали.

А коли вона зміцніла,
Всім на диво полетіла 
До жаданої мети
І змогла все досягти!