Аліса Коломієць. Добірка віршів про дітей з ілюстраціями Катерини Сліпченко

Аліса Коломієць

Хованки
 
Дім забув поняття тиші:
З подушок летіло пір'я,
На даху принишкли миші, 
Кіт утік аж на подвір'я!
Із кутків і за диваном 
Позникала павутина.
Ніби два аероплани 
Пролетіли по хатині.
Дід питає: “Що тут сталось? 
Що за галас? Що за звуки?” 
“То ж у хованки ми грались..” –
Кажуть двоє чемних внуків. 

Халабуда 

Як у селі в бабусі буду,
Собі збудую халабуду,
Бо кожна крихітна дитина 
Повинна мать свою хатину. 
Візьму подушки й простирадло, 
Сестричку старшу — для поради, 
Сестричку меншу — для розваг, 
Бо з нею весело нам — страх! 
Ласкаво просимо у гості! 
Пригощення також приносьте. 

Космічні мандри

Мабуть, не знайти вам такого хлоп’яти, 
Який би не мріяв у Космос злітати.
Вивчати галактики, зорі й планети, 
Спіймать за хвоста загадкову комету. 
Здійснити на Марсі далекім посадку, 
Сказать марсіанам: «Гей, доброго ранку!» 
Побачить тарілку... та ні! не з сервізу,
А ту, що про неї казав телевізор, 
Що ніби літала вночі понад містом 
І навіть злякала одного таксиста,
А потім чкурнула у простір безкрайній... 
Було так чи ні – то хто ж його знає?...
А поки ракети в Тімура немає,
Соломи в мішок він натхненно напхає, 
На гору засніжену шлях проторує,
І в космос безмежний отак помандрує...