|
Євген Дмитренко ГЕРОЙ ПОРЯТУН. ПОЖЕЖА Як тільки лунає «Врятуйте! Рятуй!» Живе Порятун не тут і не там! Він має гарне чорняве волосся? Як стане цікаво і хтось запитає: От якось в біді опинилася білка, Та вмить Порятун білочку упіймав А вчора, їжак, врятував п'ять волів, Він став перед зграєю голодних вовків, А якось, коли в їжака була нежить, Зайчата у нірки, білки на гілки, Та небо безхмарне й дощу не бувати, А полум’я в лісі палало й палало, Та в мить, коли віра зникає в серцях, Із нежитю, з кашлем та слабкістю в тілі, Кричить Порятун: «Виходьте з домівок, І вилізли звірі зі своїх домівок: І бігли, і падали звірі й губились, І раптом, хтось вигукнув: «Рятуйте дитя, Він швидко схопив малюка із полону, І сил вже не було, і важко, і тяжко І боляче було, і гаряче дуже, Скрутився в клубочок, заплющивши очі, Та раптом, зайчиха, лапками тиць: А потім, до лісу, приїхали люди, Нарешті, нарешті скінчилося лихо, Жучки, черв'ячки, єноти та білки, Та знову їжак взявся за діло, І взялися звірі гуртом працювати, Ось так і скінчилась історія ця, |
|
|
|
ГЕРОЙ ПОРЯТУН. СТРАШУНЯТихо в ночі... тихо у лісі... Спить хом'ячок, сховавшись у нірці, Дятли в дуплі, миші у пнях — Та раптом усім довелося прокинутись, І страшно в ту мить стало білці й лисиці, А старий кабан сховавсь під диван! Тоді й комахи затрусились від страху, Ой страшно вночі, і в темряві страшно, А крик той лунає із різних сторін, Тож, кожної ночі боялися спати, Тому, щоб усім добре спалося, А в темряві млосно: ні звуку, ні духу Зробив їжак крок, поглянув довкола, Як раптом — відлуння: то з права, то зліва, То «стук-стук» позаду, то фиркання зверху, Та раптом, зненацька, щось як закричить, Їжак зупинився та нагострив погляд, Схопивсь він за гілку, прицілився трішки, І от він летить, розсікаючи обрій, В ту ж мить пролунало: «Допоможіть! «Який же я злодій? — питає їжак — «Так я ж не навмисно! Так я ж так співаю! На звуки та крики позбігалися звірі — І кожен боїться, кожному лячно. Та все дуже просто, і звір не страшний, Тихо в ночі... тихо у лісі... Знають про звук й звикли до нього |
|
Казки люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше казок Євгена Дмитренка на нашому сайті:
Одного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.