Статті для дітей та батьків

"Раз дізнались печеніги,
Що для бою час настав,
Що в Болгарії далекій
Забарився Святослав..." 

(Олександр Олесь)

"Не було на всьому Опіллі кращої сторононьки за оту долину над річкою, що вся поросла очеретом. А по горбах обабіч річки праліс шумить. Там дуби тисячолітні, там граби, там буки, що кронами, здається, хмар досягають – стрункі такі та високі. Ярами збігають струмочки прозорої джерельної води й вливаються до річки, що в'ється долиною. Біля річки на пагорбі стояла садиба. Жив у ній Семен Сус із своєю сім'єю. Невеличка вона була у нього. Старий, столітний дід Артем, жінка Ярина, два сини – Хведірко та Іванко, й дочка Оленка..." (Антін Лотоцький)

"Було се дуже давно. Ще як на наші землі набігав дикий кочовий народ печеніги та нищив і руйнував села й міста, а людей убивав або забирав у тяжку неволю. А панував тоді в нашому славному золотоверхому Києві князь Володимир..." (Антін Лотоцький)

Антін Лотоцький народився 13 січня 1881 році в селі Вільховець (нині - Бережанського району Тернопільської області) в сім’ї галицького педагога і письменника Льва Лотоцького. Літературний талант в Антона проявився рано. Уже під час навчання в Бережанській українській гімназії він разом з братом Володимиром видав гумористичний журнал “Небелиці”.

Антін Лотоцький - талановитий письменник, журналіст, видавець, педагог та активний громадський діяч початку минулого століття. Але, на жаль, його твори не видавали, бо він був добровольцем у лавах Українських Січових Стрільців і воював за державність України. Тепер ми можемо по праву віддати шану цій мужній людині.

"Убивши князя Святослава,
Печеніги раз у раз
Йдуть ордою на Вкраїну,
Раз у раз грабують нас..."

(Олександр Олесь)

 

"Після ката Святополка,
Що замучив трьох братів,
Брат четвертий на престолі,
Ярослав розумний, сів.

Святополком окаянним
Все зруйноване було.
Бідувало бідне місто,
Бідувало і село."

(Олександр Олесь)

"Тихий, теплий літній ранок.
Сонце встало. Вітер спить.
Вийшла дівчина на річку,
Сіла в човен і сидить.

Чарівна сама, як ранок,
Задивилася на світ...
Білий шум на синіх хвилях,
На деревах — білий цвіт..."

(Олександр Олесь)

"Геть за морем українським,
Понад склом Босфорських вод
Дивні вежі і палати
Розкидає Царгород..."

(Олександр Олесь)

"Раз до Діра і Аскольда
Прибігають вояки:
«По Дніпру пливуть на Київ
Чужоземні байдаки!»

Не скінчили ці казати —
Ще біжить один вояк:
«На човнах пливе на Київ,
Кажуть, Рюриків свояк!».."

(Олександр Олесь)

"Славна в Рюрика дружина,
Всім далась вона взнаки,
А Аскольд і Дір — найперші,
Найславніші вояки."

(Олександр Олесь)

"Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди-поляни
Оселились і жили..."

(Олександр Олесь)

"Над озерами, річками,
На полянах лісових,
На стрімких високих горах,
На просторах степових, —
Де лише сіріє стежка
Або вкрився збіжжям лан,
Скрізь розкидались оселі
Наших прадідів-слов'ян..."  (Олександр Олесь)

"Ліс густий, дрімучий, темний,
Споконвічний ліс росте,
Не проб'ється навіть сонце
Крізь гілля його густе..."

(Олександр Олесь)

 

 

 

"Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,
Що вже мохом поросло,
Що, нащадками забуте,
За водою поплило..."

(Олександр Олесь)

Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною. Поет не полишав надії повернутися на Батьківщину і вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою. Читайте поезії Олександра Олеся зі збірки "Княжа Україна", а також – дві ілюстровані "Абетки", вірші "Все навколо зеленіє", "Степ", "Згадую: так я в дитинстві любив...", добірку інтимної лірики поета "Чари ночі", добірку поезій "З журбою радість обнялась" та драматичні твори – казку-п'єсу "Микита Кожум’яка" та етюд на 3 картини "По дорозі в Казку".

 

"Кривульку односторонню" застосовують як з'єднувальний шов в декоруванні рубців. Нею виконують орнаменти покрайниць, поєднують із найрізноманітнішими швами художнього вишивання при виконанні основних орнаментів. Широко її використовують при оздобленні натільного, верхнього, поясного та плечового одягу.

"Стебнівку" застосовують для рубцювання, зубцюван-ня, виконання покрайниць в стрічкових орнаментах, поєднують із найрізноманітнішими техніками художнього вишивання. Стебнівкою виконують орнаментальні мотиви та основні орнаменти. В такому випадку стібки накладаються не по прямій лінії, а за лінією орнаментального мотиву.

Навчання мистецтву художнього вишивання - процес складний. Він потребує аналітичного мислення, теоретичних знань з технології виконання швів, практичних умінь, навиків користування інструментами, вишивальними матеріалами та власними знаннями. Формування умінь, практичних навиків вишивання слід починати із найпростіших швів, доступних розумінню, аналізу, технологічному розбору. Першим вивчаємо шов "затяганка". Затяганку виконують при рубцюванні, зубцюванні як з'єднувальний шов та заповнення тла середини і покрайниць в окремих виробах, а також як самостійний орнаментальний шов для контурної вишивки.

"Все у зелені довкола: 
Пасовище і поле. 
Мчать струмочки до ріки, 
Ліплять гнізда ластівки. 
І в сороки новина, 
Сповіщає всіх вона: 
Наближається весна!" 

(Ігор Січовик)