У колі річних свят Купало — одне з найголовніших і відзначалося урочисто, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: буяла рослинність, сонце було в апогеї своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повір’ям у цей день «сонце сходить, грає», трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.
Суспільно-побутові пісні
В неосяжному океані народної пісенності важливе місце посідають соціально-побутові (або суспільно-побутові) пісні: козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, робітничі. Розвинулися вони на основі традиції, виробленої ще раніше обрядовою і позаобрядовою ліричною та епічною пісенністю, продовжуючи і збагачуючи її. Це ліричні твори, де на перший план виступає ідейно-емоційне ставлення до події, а оповідальний елемент відіграє підпорядковану роль (на відміну від епічних і ліро-епічних). У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя, класовими суперечностями, боротьбою проти іноземних загарбників та феодально-капіталістичного гноблення. Взяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. В них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.
Українські пісні
Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).
"Пригоди Галки Димарівни" Софії Майданської - віршована казка про пригоди кмітливої галки – мешканки одного з чернівецьких димарів.
Софія Майданська: вірші для дітей
Софія Василівна Майданська – поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач. Лауреат літературних премій "Благовіст" (1997) та ім. Олеся Гончара (1998); має нагороди ім. Лесі та Петра Ковалевих (1997, США). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки письменників України з 1979 року. Вірші Софії Майданської перекладено англійською, білоруською, болгарською, латиською, литовською, польською, португальською, російською, румунською, шведською мовами.
Дитячі читання «Музичні віршолюбики», які традиційно організовує видавництво "Грані-Т", збирають велику кількість маленьких і дорослих слухачів. На цей раз відомий радіоведучий, композитор, диякон і, як з'ясувалося, власник кота на прізвисько ММС, Роман Коляда читав неслухняні вірші Сергія Пантюка, Василя Голобородька і Андрея Хадановіча. Гурт «Астарта» вчив дітей добирати правильні імена для їхніх котиків, а ще грати у гру, яка допоможе їм швидше прокидатися зранку. Ще багато чого цікавого і веселого побачили діти та їх батьки на «Музичних віршолюбиках».
Музика
"Музика - це мова почуттів."
(Ліна Костенко)
Цікаві статті, музичні новини та відео збиратимемо у цьому розділі нашого сайту.
Щороку у третій четвер травня Україна святкує День вишиванки. Це свято було засновано у 2007 році студентами Чернівецького національного університету - молоддю, яка почала цікавитися традиціями свого народу і вбиратися в вишиті стародавніми візерунками сорочки. Напередодні свята журналісти подивилися, чим відрізняється традиційний одяг різних регіонів України, дізналися, як розшифровувати кольори і з'ясували, як вишивка хрестиком наблизила наступ комп'ютерної ери.
"Потяг цього разу надто довго повз темними полями, селами, біля заспаних хатин, ніби хотів показати мені, яка вона довга - дорога додому... " (Ірина Мацко)
Техніка вишивання бісером (за книгою Олени Федорчук "Українські народні прикраси з бісеру")
Традиція вишивання бісером бере початок з давньоруського мистецтва гаптування та шиття перлами. У ХІХ - ХХ ст. вишивкою бісером оздоблювали переважно головні убори, стрічкові ґердани та крайки. Дрібні скляні коралини подекуди використовували також у вишивці одягу.
"Твоїми устами" - оповідання Ірини Мацко
"Бідний хлопчина вже вкотре намагався прилаштувати у відоме видавництво свої новели написані ночами, вистраждані й переболені. Раз по раз отримавши відмову, зневірявсь і давав собі слово більше не писати. Але минав час, і невдаха знову брався за писання. Інакше не міг..." (Ірина Мацко)
Різні способи оздоблення в'язаних виробів надають їм краси і привабливості. Так, низ виробу, край шапочки та рукавиць можна прикрасити зубчастим краєм або ж оздобленням з петель «воре», що імітують хутро. Можна прикрасити в'язаний виріб і акуратно зв'язаним або вишитим орнаментом. Для вигнутих хвилястих ліній використовують стебловий і тамбурний шви або шов «петля», для багатоколірних гладеньких узорів — художню гладь. Оригінальний вигляд на в'язаному виробі має аплікація з атласу, шовку, оксамиту, шкіри тощо. Дитячий одяг прикрашають помпонами та китичками.
Вишиванка - це символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, національної гордості, порядності, чесності, любові, святковості. Вишиванка - це є оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча сорочка… Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові, хлопчикові; дівчині, заміжній жінці....
На малюнку: Картина Василя Тропініна. Дівчина-українка в пейзажі. 1820-ті роки. Полотно, олія.
Іван Малкович народився в сім'ї Антося та Юлії Малкович. «...Я народився в Карпатах. На моє культурне виховання істотно вплинув мій дядько Петро Арсенич - історик і радянський дисидент.... А окрім того, у нас протягом тридцяти років щоліта відпочивала сім'я ленінградського професора Федора Головачова (його діти й онука теж учені). Ці ленінградські знайомі приїжджали до нас як до родичів. Одного разу на сінокосі я почув, як тато розповідав професору про наш рух Опору, УПА. Йому це було так само близько... А ще Карпати — то особливі традиції, незнищенні... На Різдво треба було, щоб начальство не побачило, як ти колядуєш; на Великдень ішли до церкви крутими обхідними стежками, хоча церква знаходилась навпроти школи. Себто це були романтика і небезпека. А що для дитини може бути краще? Мені пощастило з дитинством.»...
У цій статті розглядаємо способи вив'язування петель та їх умовне позначення.
В’язання на спицях — один з найпоширеніших видів рукоділля. Добре оволодівши технікою в’язання, можна створювати елегантні вироби, які не поступаються перед зробленими на машині. У цьому Вам допоможе наш новий розділ. У ньому побачите інформацію про способи в’язання петель і їх умовні позначення, про виконання трикотажних швів, різних узорів та орнаментів і т. д. Будуть надані моделі жіночого, чоловічого і дитячого одягу, що відповідають сучасним вимогам.
Поряд із бісерними ґерданамн-стрічками поширеними в Україні прикрасами були також силянки-коміри, які нанизували, застосовуючи найчастіше прийом "сіточка". Іх виготовлення відрізнялося від плетення ґерданів тим, що для утворення комірця заокругленої форми стібок, який формує верхній край виробу, робили помітно коротким, натомість нижній - довгим, тимчасом як у стрічкових виробах довжина стібків верхнього та нижнього краю однакова.
Тарас Шевченко, "Якось-то йдучи уночі"
"Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... та йдучи
Міркую сам-таки з собою:
— Якби то, — думаю, — якби
Не похилилися раби..."(Тарас Шевченко)
Прикраси, ширші ніж ланцюжки, - ґердани, силянки-коміри, об'ємні плетінки тощо - можна нанизувати «на одну нитку» прийомами «сіточка», «щільники» та «мозаїка». Дивіться далі, як це можна зробити...
24 квітня 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію «Чорнобиль – незагоєна рана України», присвячену 29-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Стало гіркою, болісною, але, без сумнівів, необхідною традицією відзначення кожного року чергової річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
