"В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг..."
(Ліна Костенко)
"Циферблат годинника на розі
хуртовини снігом замели...
Нам з тобою, видно, по дорозі,
бо ішли й нікуди не прийшли..."(Ліна Костенко)
"Вже почалось, мабуть, майбутнє,
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!.."
(Ліна Костенко)
"Пишіть листи і надсилайте вчасно,
коли їх ждуть далекі адресати,
коли є час, коли немає часу,
і коли навіть ні про що писати..."(Ліна Костенко)
"Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло..."
(Ліна Костенко)
"Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені!.."(Ліна Костенко)
"Наснився мені чудернацький базар:
під небом, у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі..."(Ліна Костенко)
"Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні..."(Ліна Костенко)
"Немов чарівні декорації -
жасмин, троянди і бузок.
Кузини мамині, три грації,
як три принцеси із казок..."(Ліна Костенко)
"Ще пароплавчики чаділи, наче праски,
ще ми шукали крем'яхи в піску,—
на пограниччі дійсності і казки
стояв той дім за хмарами бузку..."(Ліна Костенко)
"Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю..."(Ліна Костенко)
"Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може, це я, або хто. або ти
ось там сидить у куточку веранди..."(Ліна Костенко)
"Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним..."(Ліна Костенко)
"Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімав багряним плечем
день - як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні?.."(Ліна Костенко)
"Ой ні, ще рано думати про все.
Багато справ ще у моєї долі.
Коли мене снігами занесе,
тоді вже часу матиму доволі..."(Ліна Костенко)
"І засміялась провесінь: —- Пора! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —
усі ідуть за часом, як за плугом."
(Ліна Костенко)
Біографія Ліни Костенко
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька - Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі...
«Я й Це» - від вихованців студії ARTSOL
Ми всі маємо очі, вуха та руки. Що ми бачимо, що ми чуємо, і що ми робимо? Ці питання виникають при потребі висловити себе як особистість. Виставка «Я й Це» – виставка, яка розказує роботами дітей про те, як вони бачать, що вони чують і що вони можуть зробити. Графічні техніки - ліногравюра, монотипія, техніка пастелі - захоплюють дітей особливо! Тут діти вперше відчули «муки радості» творчого процесу.
29 січня 2015 року відбулось відкриття виставки Школи народного малярства із села Журавники під керівництвом В. Г. Парахіна на виставкових площах компанії «Модерн-Експо». Ініціатором відкриття виставки та проведення майстер-класу для дітей працівників по лінійному рисуванні в дусі народної традиції виступила Олена Василівна Пилипюк.
Чарівний світ Людмили Вітковської
Декоративний розпис виник задовго до появи християнства і початково відігравав роль оберега. На початку XX століття цей вид народної творчості утвердився як самобутній жанр декоративно-ужиткового мистецтва. Однією із знаних майстринь декоративного розпису є Людмила Вітковська.В основі її творчої манери лежать традиції петриківського та київського розпису.