«Я й Це» - від вихованців студії ARTSOL
Ми всі маємо очі, вуха та руки. Що ми бачимо, що ми чуємо, і що ми робимо? Ці питання виникають при потребі висловити себе як особистість. Виставка «Я й Це» – виставка, яка розказує роботами дітей про те, як вони бачать, що вони чують і що вони можуть зробити. Графічні техніки - ліногравюра, монотипія, техніка пастелі - захоплюють дітей особливо! Тут діти вперше відчули «муки радості» творчого процесу.
29 січня 2015 року відбулось відкриття виставки Школи народного малярства із села Журавники під керівництвом В. Г. Парахіна на виставкових площах компанії «Модерн-Експо». Ініціатором відкриття виставки та проведення майстер-класу для дітей працівників по лінійному рисуванні в дусі народної традиції виступила Олена Василівна Пилипюк.
Чарівний світ Людмили Вітковської
Декоративний розпис виник задовго до появи християнства і початково відігравав роль оберега. На початку XX століття цей вид народної творчості утвердився як самобутній жанр декоративно-ужиткового мистецтва. Однією із знаних майстринь декоративного розпису є Людмила Вітковська.В основі її творчої манери лежать традиції петриківського та київського розпису.
"З усіх солодких, любих слів,
які я чув із твоїх уст,
одно лишилося мені,
і наче срібний дзвоник той,
і досі в серці гомонить, —
одно маленьке словечко:
Слухай!..."
(Іван Франко)
"Не можу забути!
Не гоїться рана!
Мов жалібні нути
із струн теорбана
чи голосно грають,
чи ледви їх чути,
все жалем проймають -
не можу забути!.."(Іван Франко)
"Де я не йду, що не почну,
все тінь твоя зо мною,
і кождий сміх, момент утіх
тьмить хмарою сумною..."(Іван Франко)
"В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти..."(Іван Франко)
"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага...."
(Ліна Костенко)
Вірш Ліни Костенко "Світлий сонет"
"Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід..."
(Ліна Костенко)
"Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того."
(Ліна Костенко)
"Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік..."(Ліна Костенко)
"Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!
Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.
Вона умерла! Мов тяжезний трам,
Мене цілого щось додолу клонить."(Іван Франко)
В «Третьому жмутку» настрої туги і розпачу посилюються. Окремі вірші «Третього жмутка» сповнені пекучого болю. Поет зумів передати глибокі переживання людини в різних обставинах, зумів показати її суперечливий життєвий шлях не тільки по второваній стежці, але й на манівцях, не тільки на піднесенні, але й на крутих спадах, в особистих радощах і невдачах. Це свідчить про величезний поетичний хист Франка, про глибоке його знання психології людини. Читайте вірші Івана Франка: "Коли студінь потисне…", "Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!..", "Байдужісінько мені тепер…", "В алеї нічкою літною…", "Покоїк і кухня, два вікна в партері...", "Розпука! Те, що я вважав…", "Не можу жить, не можу згинуть…", "Я хтів життю кінець зробить...", "Тричі мені являлася любов...", "Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!..", "Чорте, демоне розлуки...", "І він явивсь мені. Не як мара рогата…", "Матінко моя ріднесенька!..", "Пісне, моя ти підстрелена пташко...", "І ти прощай! Твого ім’я…", "Даремно, пісне! Щез твій чар…", "Поклін тобі, Буддо!..", "Душа безсмертна! Жить віковічно їй!..", "Самовбійство – се трусість", "Отсей маленький інструмент...".
"Другий жмуток" ліричної драми "Зів'яле листя" написаний переважно у народно-пісенній манері, тому багато віршів з "Другого жмутка" стали улюбленими піснями та романсами («Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калина, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» та інші). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий жмуток був присвячений Юзефі Дзвонковській. Читайте вірші Івана Франка: "В Перемишлі, де Сян пливе зелений…", "Полудне...", "Зелений явір, зелений явір...", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня...", "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Ой ти, дубочку кучерявий...", "Ой жалю мій, жалю…", "Я не тебе люблю, о ні...", "Чому не смієшся ніколи?..", "В вагоні", "Смійтесь з мене, вічні зорі!..", "Чого являєшся мені...", "Отсе тая стежечка...", "Якби знав я чари, що спиняють хмари...", "Що щастя? Се ж ілюзія...", "Як не бачу тебе…", "Як почуєш вночі край свойого вікна...", "Хоч ти не будеш цвіткою цвісти...", "Як віл в ярмі, отак я день за днем…", "Сипле, сипле, сипле сніг".
"Не раз у сні являється мені,
О люба, образ твій, такий чудовий,
Яким яснів в молодощів весні,
В найкращі хвилі свіжої любови..."(Іван Франко)
"Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі..."(Іван Франко)
"Я не надіюсь нічого
І нічого не бажаю –
Що ж, коли жию і мучусь,
Не вмираю!.."(Іван Франко)
"Твої очі, як те море
Супокійне, світляне:
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне..."(Іван Франко)
"Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;
Ти найтайніший той порив, що бурить кров,
Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться."(Іван Франко)
"За що, красавице, я так тебе люблю,
Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так, і мучусь, і терплю?"(Іван Франко)
