Публікації за тегом: Art, workmanship, creation (мистецтво, творчість)

"Під молочно-білим небом нерухомо стерпло Чорне море. Немов виріклося назви своєї — лежить, мов дошка каламутно-безбарвна. Безсоняшний паркий день випив фарби та сяйво з неба і з моря, а натомість кинув сіру мерлу спеку. Піт заливає очі гребцям княжих Володимирових кораблів. Втома тяжить оловом на їхні м’язи. Однаково відважна в боях з ворогом чи з розбурханим морем, міцна дружина тривожно вдивляється в обрії: такі умертвлені млавою дні віщують землетрус або злу хуртовину. І не в одній чубатій голові, посивілій в боях, мевою кружляє думка: чи ж гаразд надумав наш князь — хреститись у віру грецьку?..." (Наталена Королева)

"Пливуть в лазурі ночі струмочки пахощів від прив’ялих гірських трав, кипарисів та вкритих тінню троянд.  Достиглими овочами з садів гесперид зриваються в долину з неба і гасять в Понті Евксінському свою тугу по земському щастю. Відгуки далеких голосів линуть з таємниці ночі. А може, ідуть вони ще з тих прадавніх часів, коли Таврія була частиною щасливої Аркадії та ще не відірвалась від улюбленої богами Еллади? Місяць сповиває море опалевою імлою. Мрія стає дійсністю, а Земля - безжурною, як в дні юності світу..." (Наталена Королева)

"Коло рочистих таємних змін завершено: золото нового врожаю впало під серпами женців. Селища подовж  широкого Бористену обвіяні запахом меду й нового зерна. В цім році наближається подвій благословенне осіннє свято: гойний врожай дала мати Земля, що то її прадавні предки богинею Семлею називали, - і мир панує по цілій країні. Старий жрець бога Яса — Ясонь, як того вимагає звичай, рівнозначний із законом, власноручно вимітає святиню  свіжим зеленим дубовим галуззям. Ніхто, крім жерця, не сміє входити до середини храму. Нарід лише відчиненими дверима бачить в глибині храму-божища статую бога, загорнену хмарами офірних димів..." (Наталена Королева)

"Гашта позіхнув. Потягся й правицею обмацав м’язи своєї лівої руки. Оглянув широкі груди, угнув у стані тулуб сюди й туди. Пересвідчився: нема ніже ушкодження, ні в ребрах, ні на ліктях, ні на ступнях. І здивовано похитав головою. Молодий скит не знаходив на собі жодної рани й не відчував найменшої болісті в тілі. А тим часом чувся недужим. Не спалось, хоч трава була під ним м’яка, день теплий..." (Наталена Королева)

"Над  штормом,  над  шабельним  зблиском,
Над  леготом  теплим  в  житах
Гойдається  вічна  колиска
Маятником  Життя..."

(Борис Олійник)

Полтавська земля зростила Україні цього прекрасного поета. Тут минули дитинство і юність, звідси пішов у доросле життя Борис Олійник. Він проспівав таку величальну пісню матері й рідній землі, яка живе в кожному серці, змушує пам'ятати: найбільша трагедія в житті - побачити материні сльози, а найбільше щастя - посміхнутися матусі у відповідь. І писав, і пише він завжди про вічні цінності, а тому й носить горде ім'я народного поета, яке дається не владою і не урядом, а виключно тими, до кого у скрутну й щасливу хвилину звертався поет...

Поезія Бориса Олійника  увібрала  в  себе  мудру  задуму  землі,  її  шорстку  справжність,  горду  силу,  і  пам’ять,  і  доброту.  Тихі води  і  ясні  зорі,  сонячні  овиди  і  вербова  сутінь,  шепіт курганів  і  суворе  мовчання  могил,  пісня  з-за  гори  і  гуркіт  реактивних  двигунів  озиваються  в  ній  голосом давнім  і  новим  -  великим  досвідом  народу  в  його історичному  бутті.  І  від  того  е  в  цій  книзі  достеменність.  Є  в  ній  розважливий  спокій,  з  яким  тече  між  пологими  і  крутими  берегами  Дніпро,  пробивається  до сонця  паросток,  земля  вбирає  сніг  напровесні,  а  хлібороб  порає  ниву.  Бо  велика  праця  вимагає  зосередженості  й  терпіння,  бо  істина  відкривається  тільки  наполегливому  розуму  і  чуйному  серцю.

Віршики Володимира Підпалого для малят: "Лічилка", "Зозуля", "Гуси", "Казочка про сонце", "Лісове джерельце", "Весна", "Дзвоники", "Липень", "Літо", "Суниці", "Передзим'я", "Зимовий бір", "Морозний вечір", "Снігурі", "Зайчик", "Пес", "Кожух", "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Нісенітниця", "Чередник", "Скоромовка", "Загадка", "Гарбуз", "Казочка про телятко", "Кінь".

Наукове дослідження викладачів Черкаського державного технологічного університету щодо спорідненності дитячого і наївного мистецтв та умов, за яких розвиваються творчі здібності художників.

Дотепні, пізнавальні, кумедні й вигадливі – і це ще далеко не всі означення, якими можна окреслити «Казки зі Львова» відомого українського поета Ігоря Калинця. Будь-хто й будь-що може стати героєм його казки: повітряна кулька й чортик, квіти, столик рококо, капчики, загадковий Ваннух, дивний і невидимий Пан Ніхто чи Хлопчик-Фігурка, якого на запітнілій віконній шибці намалювала пальцем дівчинка...

Мультик "Бджілка Майя", створений митцями Німеччини, Франції та Японії (переклад - українською), виховує моральні якості особистості та розповідає про те, як бути у справжніх дружніх відносинах, де обов’язковим є підтримка один одного та допомога ближньому.

Першу українську розмальовку для дорослих «Я люблю Україну» створила харківська художниця Олеся Вакуленко за мотивами українського декоративного розпису. Розмальовка побачила світ у львівському видавництві «Урбіно», яке раніше познайомило українців із «Дивовижними містами» канадського художника Стіва Мак-Дональда.

"Насипали Туся з Лялею у садочку крихіт для пташок, а самі на ґаночку заховались і дивляться, хто прилетить. Перша прилетіла синьогруда Пташка. Пострибала, пострибала, поїла крихіток і защебетала: "Кві-тень! кві-тень! кві-тень!"... (Катерина Перелісна)

"Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кімнаті. Вікно в сад стоїть одчинене, і рине в його повітря, чисте й холодне, дише, як вино. Зверху по стіні блукають од далеких хмар рожево-зеленяві тіні. Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю, читаю давнє дрібне писання, - суворо шелестять у руках папери, ніби псалтир над мертвим. Листи, що забув уже од кого, щоденника якогось обірваний шматок... Вірші... зелені, зелені, як рута..."  (Степан Васильченко)

"Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу..." (Леся Українка)

"Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні..."

(Леся Українка)

Читайте усі вірші збірки Ліни Костенко для дітей "Бузиновий цар":

"Баба віхола", 
"Бабуся-Ягуся", 
"Березовий листочок", 
"Берізки по коліна у воді", 
"Білочка восени", 
"Бузиновий цар",
"Вербові сережки", 
"Веселий дощ", 
"Вже брами літа замикає осінь", 
"Горобець із білою бородою", 
"Дід Ревило", 
"Заячий карнавал", 
"Здивовані квіти", 
"Зелені дзьобики бруньок", 
"Зимові горобці", 
"Ліс на світанку", 
"Місяць уповні", 
"Мурашки думають про зиму", 
"Осінні хмари, сірі, як слони", 
"Перекинута шпаківня", 
"Перший пароплав", 
"Польові дзвіночки", 
"Пряля", 
"Синички на снігу", 
"Соловейко застудився", 
"Сунички", 
"Телеграма-блискавка", 
"Чародійне слово". 

 

Кривульку тристібкову застосовують як з'єднувальний шов для оздоблення деталей та конструктивних швів вишитих виробів, поєднують в орнаментах із найрізноманітнішими техніками художнього вишивання, а також нею виконують доповнюючі й основні орнаменти.

"Стебнівку" застосовують для рубцювання, зубцюван-ня, виконання покрайниць в стрічкових орнаментах, поєднують із найрізноманітнішими техніками художнього вишивання. Стебнівкою виконують орнаментальні мотиви та основні орнаменти. В такому випадку стібки накладаються не по прямій лінії, а за лінією орнаментального мотиву.

Читайте вірші про літо: "Перша злива", "Знялися весла",  "Струмок" та ""Пахне літо" (Марія Пригара), "У липні" (Наталя Ткаченко), "Йде вже серпень" (Варвара Гринько),