Публікації за тегом: Діти

До ілюстрованої збірки Івана Сенченка "За лісом, за пралісом золота діжа сходить" увійшли оповідання: "Бува, що й вовка пійма теля", "В осінній час сім погод у нас", "Вимок, викис, виліз, висох", "Де сім господинь, там хата неметена", "Добре вівці: і кожух, і свита, і сама сита", "Жаль, та не дуже; плакала б, та не хочеться", "За лісом, за пралісом золота діжа сходить ", "Здоровий ніс між очима та двоє вух за плечима", "Кумася Гася й кумася Кася", "Лисий віл через ворота дивиться", "Маленький — батькові штанці по колінця", "Ніхто не чув, як комар чхнув", "Пастух рогатий", "Пес бреше, а сонце світить", "Плюснуло, луснуло та й нема", "Розпалилася, як жаба на каченят", "Рукавичка і струмочок", "Сердитий Юрчик", "Стоїть верба насеред села, розпустила гілля у кожне подвір'я", "Така пара, як миша з волом", "Ударив, як жолудь ведмедя", "Хліб святий", "Я ж інкубаторський!", "Як на лихо, то і в киселі пальця поламаєш", "Яке ж це сіно — сама суха трава".   

 

"Лесик, Толя й два Володі 
Сумували на колоді. 
Лесик скаржився: «Хлоп'ята, 
Страх як тяжко жить мені —
Слухай маму, слухай тата, 
Умивайся день при дні. 
Ох, і тяжко жить мені!» 
Толя теж сидить бідує, 
Вилива жалі свої..." (Василь Симоненко)

"У нашій в хаті небагато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Марина, та Христя, та Катря, та Оля, та ще Ліна... Порахуйте, скільки їх? Мама каже: "Оксано, хату підмети!" "Добре, — обзивається Оксана, та тільки мама за двері — кричить —  Юлько, хату підмети! Кому я кажу!"..." (Іван Сенченко)

​"Бабусина прем'єра", "Відро води", "Дивовижні імена", "Історія з маминим чоботом", "Квіточка", "Коли по хаті ходять пироги?", "Кортячка", "Нещасливий день", "Поросятко на ім’я Кабасик", "Ремчик", "Савоччин день свободи", "Скарб Антончика Монте-Крісто", "Сопілонька з калиноньки, ясенове денце", "Чарівна паличка", "Чепурунчик", "Чий песик?", "Чого в Діда Мороза борода із кудельки", "Хлопчик та білочка", "Хочеш бути щасливим, не будь лінивим", "Як стати чарівником" - дитячі оповідання Анатолія Григорука.

В історії різномовної поетичної Шевченкіани, яка бере свій початок ще за життя Кобзаря, серед багатьох її творців визначилося місце й для відомого українського поета й прозаїка Богдана Лепкого (1872 - 1941 рр.) - автора поезій та книжки "Про життя великого поета Тараса Шевченка", історичних повістей і романів. Ще на початку XX століття він продовжив поетичну Шевченкіану віршами "В кріпості", "Умер поет" та триптихом "В Тарасові роковини", об’єднаними в цикл "Шевченко" (1902). Читайте вірші Богдана Лепкого: "В кріпості", "Умер поет", "В Тарасові роковини", "Благословенна най буде година".

"Сумнолистого жовтневого полудня брів Віка додому. Ніщо не радувало його - ні погожий суботній день, ані завтрашній вихідний. На душі в хлопця шкребли коти. І не ті коти, яких часто ще можна бачити в рамочках на стінах квартир або ж базарного дня у тьоть чи дядь з червоними обличчями - пухнастеньких котиків з голубими очима й рожевими бантиками на шиях, - а брудні й жилаві коти, королі задвірків і горищ, котрі пружнисто никають містом, зневажливо скалячись на перехожих. Ті коти, що не вагаючись і миті, заводять одчайдушні бійки за парканами чи просто на вулицях і виповнюють моторошним нявчанням тишу поснулих вулиць уночі. І от сьогодні, тільки-но Віка вийшов із школи, п’ятеро чи шестеро харцизяк і допалися до його душі..." (Ярослав Стельмах)

Трилогія Володимира Рутківського «Джури» -  епопея про початки козацтва в Україні. А й справді — як воно виникало це унікальне лицарство? Хто були ті перші відчайдухи, що поселялися на Дніпрі на межі з Диким полем? Історики дають вельми скупі відомості. Що ж, якщо мовчить наука, то своє слово скажуть письменники. Володимир Рутківський пише роман «Джури козака Швайки».  Ілюстрації до книжки намалював один із найталановитіших українських ілюстраторів – Максим Паленко. "Джури козака Швайки", які вийшли 2007 року, стали подією в Україні. Динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям. Володимира Рутківського завжди вабить невідоме в історії. Письменник зацікавився співжиттям татар і українців. І Володимир Рутківський пише „Джур-характерників”, де чи не вперше в українській літературі кримські татари постають не трафаретно-усталеним образом стихійного лиха, що постійно нависає над ненькою-Україною. Пізніше Володимир Рутківський знаходить цікавий для себе ще один сюжетний хід – «підводний човен у степах України». Він пише третю частину «Джури і козацький човен». У цьому романі Володимир Рутківський знову постає блискучим оповідачем і чарівником слова. На читача чекають неймовірні пригоди, шалені звитяги і нові відкриття.

 

"Дай, бабусю,
поцілую
сивину твого волосся, 
теплим диханням 
зігрію
снігом вибілені коси..."

(Анатолій Костецький)

"...Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами..."

(Анатолій Костецький)

"Пам'ятаймо, любі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі — наші мами!.."

(Степан Олійник)

«Коник-стрибунець», «Веснянка», «Бачить – не бачить», «Котилася тарілочка» – вірші та загадки Леоніда Глібова, представлені у цій ілюстрованій книжечці.

"Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводивсь. От одного вечора ліг спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знав: якщо книжку читаєш лежачи, — псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читав і задрімав. А книжка — бух! — на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так міцно, що й од «бух!» не прокинувся. І сниться Василькові, що він — книжка..." (Остап Вишня)

"Коли я приглядаюсь до цієї співливої пташки, мені здається, що вона безмежно закохана в наші українські лани. Бувають випадки, коли ще в нас лежать сніги, коли ще ночами тиснуть дошкульні морози, а вона вже в небі розсипає свої пісні, ніби срібні дзвоники..." (Володимир Перепелюк)

 

 

 

 

 

 

Піаніст Адріан Ерп, студент Ужгородського державного музичного училища імені Д. Є. Задора, здобув премії в усіх трьох номінаціях ХХІІ міжнародного конкурсу піаністів, що пройшов у Франції.

 

... Саме через постійне перебування серед дітей та молоді у свої "трішки за 80" років він зберігає щиру усмішку, дивується всьому новому, вітає все справжнє, відкидає все лицемірне. Поет ніколи не пише на замовлення, а тільки тоді, коли його щось дуже вразить або дуже схвилює. Майстер слова Василь Шаройко переконаний: «Подія має пройти через розум і серце, не давати спокою ні вдень, ні вночі. Творчість пов’язана з муками, бо у творі повинна втілитися жива душа». 

 

 

 

Через детективні пригоди – до історії рідного краю. На сторінках книги – захоплююча мандрівка замками України, переплетення сучасного і минулого, містики і реальності, багато пригод і гумору. Це повість для школярів, яка вчить їх щирому патріотизму, навчає розрізняти справжнє і фальшиве. ... Усе почалося з того, що в сімейства Руснаків з`явилася Машка - пошарпаний, але все ж нічогенький автомобільчик. А далі... привид повідомив, що старовинна реліквія у небезпеці, - і почалися шалені перегони, небезпечна, сповнена містики і захвату мандрівка замками України у пошуках козацької шаблі...

"Помічниці", "Перейшов", "Що літає?", "Що за пташка?", "Зрозуміло!", "А самі прибили", "Дудочку купили", "Не перескочив", "Кого любить", "Те, що хотів" - дитячі віршики Василя Шаройка, які увійшли до збірочки "Помічниці".

 

 

 

 

Неля Шейко-Медведєва - українська письменниця, поетеса, драматург, театральний критик, член Національної спілки письменників України. Неля Семенівна є авторкою збірок п'єс-казок для дітей "Квітка щастя" і "Чари осіннього лісу". Як і народні казки, твори Шейко-Медведєвої повчальні, в них завжди добро перемагає зло, а правда торжествує над кривдою. 

П’єса-казка "Лисиця, що впала з неба" створена за мотивами українських народних казок. У ній швидко змінюються події, героїв легко розпізнати за мовленням і вдачею.

Коли на плечі дванадцятилітнього хлопчика лягає тягар відповідальності за інших, коли весь cтрашний ліс повстає проти нього, коли самому треба вирішувати, що є добре і що є погано, кожен крок небезпечної мандрівки може виявитися останнім… Чи вдасться герою дійти до мети своєї подорожі? Чи пощастить йому врятувати людей і при цьому не перетворитися на вовкулаку? Чи допоможе йому те, що він іще підліток а чи встане на заваді?.. Читаймо першу книгу трилогії  Сергія Оксеника "Лісом, небом, водою", яка називається "Лисий", і шукаймо відповіді на усі ці поставленні запитання.

 

Повісті Івана Андрусяка: «Стефа і її Чакалка», «Кабан дикий – хвост великий».