Публікації за тегом: Діти

Завдання. Вивчення літер З, В, числа і цифри 9. Вище – нижче, вужче – ширше. "Хто" чи "що"?

 

ДАНКА І КРАК
Повість про кілька незабутніх травневих днів

Зміст:
1. Сто тисяч слів
2. Данчине ім’я
3. Вишиваний Юрій
4. Князь Лев
5. Телефонна розмова
6. Про рід круків
7. Суд над Данкою
8. Мова птахів
9. Знову про рід круків
10. Свято Матері
11. Ще один сон Данки
12. Купер’ян зі Львова
13. Купер’ян готується до помсти
14. Помста Купер’яна
15. І знову сон
17. Знову телефонна розмова
18. Роздуми
19. “Історичні проходи по Львову”
20. Прощання

 

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

 

"Маленький Хлопчик дуже хотів ходити з Вертепом. Особливо цього року, бо минулого він іще зі своїми приятелями колядував - колядка була звичайна, всім відома, "Бог ся рождає": мелодія простенька, ніби для дітей, але зі словами не все так просто. Напевно колядка була дуже давньою, бо й слова деякі смішні, старовинні - і діти ще й часто перекручували від нерозуміння. Замість "а віл стоїть трясеться" співали "а він..." Хто він? Бо ж далі йшло "осел смутно пасеться". Найдивнішими у колядці були слова, ніби вкорочені: замість "Його" було То" - "хто ж Го може знати". А в молитовничку оце "Го" було навіть з великої літери. Бабуся пояснила, що коли йдеться про Бога, то і слова, які заміняють цю назву (займенники, казала на них Бабуся), треба писати з великої літери. Те саме "Му" - "йому": "Ісус Му ім’я". Також неправильно співали "Пастирії клячуть, проти Бога бачать". А треба було: "Пастирії клячуть, в плоті Бога бачуть". В плоті - це не на плоті, що огорожа на селі, а в "тілі", тобто видимого Його бачать. Маленький Хлопчик співав правильно, бо йому пояснив старший сусідський хлопець, який уже ходив із Вертепом..." (Ігор Калинець)

 

"Ці казочки складаю я Поліні, 
читайте й ви, і всі ростіть щасливі!"

(Галина Римар)

 

 

 

У підрозділі представлені повісті Лесі Ворониної для дітей: "Таємне Товариство Боягузів, або засіб від переляку №9", "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів" та «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі», «Таємниця підводного міста», «У залізних нетрях» і «Таємниця золотого кенгуру», що увійшли до книги "Суперагент 000: Таємниця золотого кенгуру".

 

"Жила собі дівчинка на ім’я Аліса. 
Ось підійшов такий довгоочікуваний її день народження. Аліса рахувала дні і мріяла про гарні подарунки...
Коли вона лягала спати напередодні свого свята, вона запитала у мами:
- Мамочко, у мене вже завтра день народження?
- Так-так, вже завтра! Лягай спати, бо проспиш свій день народження!
- Добре, я вже сплю! - відповіла Аліса.
Мама вимкнула світло та пішла готувати святковий пиріг. 
Та Алісі не хотілося спати..." (Вікторія Лабунець)

У цьому розділі пропонуємо твори наших юних авторів, які пробують свої сили у літературі. Можливо, їх оповідання чи казочки - недосконалі з точки зору літературних критиків, але вони наповнені глибоким смислом, який ми хочемо донести усім нашим читачам.

 

 

 

 

"У садочку в холодочку
Гарна мати молода
Возить донечку в візочку,
Возить звільна і гойда."

(Іван Франко)

З 31 травня по 4 червня у місті Оломоуць, що у Чехії, відбувся 45-й міжнародний пісенний фестиваль. Загалом у конкурсі брали участь 33 колективи з різних країн світу. Серед них – вісім дитячих хорів, які представляли Словенію, Туреччину, Угорщину, Україну та Чехію. Вихованці Житомирського Зразкового дитячого хору «Gloria» в черговий раз довели свою майстерність перемогою. Золоту медаль та диплом фестивалю отримала Наталія Клименко, художній керівник та диригент Зразкового дитячого хору «Gloria».

 

Усі ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання ти знайдеш відповідь у новому гостросюжетному історичному романі Володимира Рутківського - одного з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників. Його дивовижні герої - Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі - з честю виходять із найскладніших ситуацій. А небезпека чигає на кожному кроці, а надто, коли ти зважився підняти шаблю на могутню татарську орду, а за твоєю спиною - майже нікого…

"Ранок. П'ять хвилин тому почався урок. У коридорах порожньо й тихо. Та ось хряскають вхідні двері. Спершу лунко — у вестибюлі,— потім глухіше — по коридору — дріботять швидкі кроки: якийсь неборака запізнився. Прочинились у кінці коридора двері якогось класу, і тоненький винуватий голосок жалібно писнув: "Можна?" Щось докірливо каже з класу вчителька. Двері зачиняються. І знову нікого. День почався. Порожньо й тихо в коридорах. Тільки шкільний кіт Сократ, весь у крейді й чорнильних плямах, виходить з-за рогу й поважно йде самісінькою серединою коридора. Він користується нагодою. Він добре знає, що, коли продзвонять на перерву, доведеться йому, задерши хвоста, чимдуж чкур-ляти звідси й "потім усю перерву гасати по школі, у уникаючи палких проявів дружби любителів природи. 4 Сократ іде й меланхолійно позирає на двері класів..." (Всеволод Нестайко)

 

"Наталочка любила квіти, тому на день народження їй подарували троянди, і хризантеми, і книжку з намальованими квітами. А тітка Оля принесла горщик з цикламеном. Пишні букети стояли, стояли та й почали в’янути; квіти на сторінках книжки були красиві, барвисті, але ні про що не вміли говорити. А скромний непримітний цикламен викинув над листям цілий пучок рожевого цвіту. Цикламен стояв на підвіконні, якраз біля письмового стола, і коли Наталочка робила уроки, рум’яна квітка заглядала їй у зошити..." (Зірка Мензатюк)

"Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться своїм довгим, чорним, тонким дзьобом — і немає таргана. Проковтнула його синиця. Тепло в хаті. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Все позамітало. Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали. Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже..." (Олександр Копиленко)

 

"Хочу розповісти про дівчинку, яку ти недавно бачив. Пам’ятаєш, у магазині: вона сердилась, аж ніжкою тупала, бо мама не хотіла їй купити... ой, забула що. Чи то іграшку, чи хустинку-носовичка, чи щось інше. А оце дівчинці (звуть її Улянкою) захотілося нової парасольки.
— Купи! — смикала вона маму за рукав.
— Нащо її тобі, Улясю, в тебе є парасолька.
— Але не така. Та без квіток, і не червона. Купи!..." (Зірка Мензатюк)

Вікторія Гарванко – зіронька, яка так стрімко сходить на мистецькому небосхилі, і творчий потенціал якої, як і її талант загалом, зростають день за днем. 6 травня у Мадриді відбувся перший сольний концерт юної співачки Вікторії Гарванко. 11-річна талановита дівчинка зібрала повну залу глядачів, цінителів української музики.

 

"Чого я другу не сказав
про золоті піски?
Ми подалися б з ним на став
шукать собі казки."

(Галина Кирпа)

"У горах Карпатах на полонині Цадул росла маленька арніка. Навколо стояла тисяча різних трав і тисяча квітів, вони лепетали під вітром і слухали казки про Чугайстра. А маленька арніка цілі дні дивилася на сонце. "Яке воно миле й усміхнене! — говорила рослинка.— Я б хотіла бути схожою бодай на найтонший його промінець!" "Що ти кажеш! — шелеснув кмин.— Хіба можна квітці рівнятися до сонця? Цвіти, як я: скромно, зате суцвіть багато!" "Або як я: пахну, наче мед!" — хвалився медівник. "Ні, краще, як я! — порадила польова гвоздика і показала рожеву квітку-зірочку".
Сонце слухало їх з висоти і голубило кожну зеленинку..." (Зірка Мензатюк)

"Рядки, що допоможуть дитині усвідомити своє призначення на Землі. Це віршовані перлини з розмови дитини й Бога." У збірці Галини Кирпи "Ну й гарно все придумав Бог" представлено такі поезії для дітей:

"А йди до нас куті їсти", "Бог і задачка", "Ваша Водо-Величносте", "Де рай?", "Знов будемо жити разом", "Люблю ангелів", "Маковій!", "Мене наздоганяє вітер", "Мені це присниться", "Мій Ангел", "Мурка не думала", "Небесна Твоя Країна", "Невидимка", "Нехай би грім", "Ніч знає багацько снів", "Ну й гарно все придумав Бог", "Пане Сонечку Великоднє", "Парасолька для Бога", "Святому Миколаю пощастило", "Сім днів", "Ти знаєш усе", "У мене є таємниця", "Ходімо, Колядко, зі мною", "Храм квітів", "Я бачила".

 

"Шалахмунеси", "Казковані коні", "Хвости", "Хоробрі хробаки", "Броня зиму малювала", "Твоя мета", "Манікюр", "Грип", "Про заздрощі", "Обіцяю", "Приємна зустріч", "Уїкенд", "Дитяча мова", "Не давайте мені їсти", "Пітон", "Хто на повідку", "Ми зробили з м’якуша...", "Ми зробили з пенопласту..." - поезії Григорія Фальковича з книжечок "Смик - Тиндик", "Про котів та про собак", "Улюблені вірші-2", "Хвацькі вірші — Бешкетні вірші".

"Настуня сиділа на кухні одна. Скоро Новий рік, а їй проте нітрохи не весело. Тато у своїх важливих справах поїхав аж на Кавказ, мама захворіла. Учора вона ходила удвох з Настунею по ялинкові іграшки й, видно, простудилася. Що ж це буде за свято?! А дідусь-лісовичок з учорашніх покупок стоїть на підвіконні і знай поблискує зеленою бородою, ще й підморгує. "Не моргай. Ти не справжній, ти скляний",— прошепотіла Настуня. Дідусь-лісовичок нахмурився. «Начеб образився?» — здивувалася мала. А що вона не любила, аби хто-небудь гнівався, то мовила: "Я не хотіла тебе скривдити. Я просто не чула, щоб справжні лісовики продавалися в магазині іграшок". І тут, уявіть собі, лісовичок заговорив..." (Зірка Мензатюк)