Публікації за тегом: Діти

Вірші сучасного українського поета Івана Андрусяка: "Пісня", "Рибалки", "У морі жаби не живуть", "Лякація", "Про вміння читати", "Тринадцятий трамвай". 

Михайло Григорів - український поет та перекладач, він є представником Київської школи поезії. Навчався у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ та головним редактором газети "Вісник Чорнобиля". Автор поетичних збірок "Вези мене, конику", "Спорудження храму", "Сади Марії". Перекладач з латвійської мови. Народився Михайло Григорів 1947 року, а помер 2016-го, тому промовляє зараз до нас лише своєю поезією.

"Має крилами Весна запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар з-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить, довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!.."  (Микола Вороний)

Віршики української поетеси Валентини Каменчук про чарівний світ природи та цікаві пригоди малят: "Їздив заєць до млина", "Ішов Сонко стежинкою...", "Хочу підрости", "Веселий пароплав", "Голкастий піджак", "Екскурсія", "Юна травичка", "Тигрик і я", "Я вже не маленька", "Світличка", "Осінній шум", "Вересень", "Коники гривасті", "Зайчикові вуха".

Вірші для малят від сучасної української поетеси Валентини Каменчук: «Мову рідну, слово рідне...», "Чому ведмедик зажуривсь", "Як лиска голосок собі кувала", "Дві сопілки", "Розмова з кленом", "Клубочки", "Джмелик учиться читати", "Хто зіроньку дістане", "Малюнок", "Жук-рогач", "Цапки", "Черевики", "Майстер", "Весела криниця", "Новосілля у Лиса", "Сніданок", "Уперше", "Дід Туман", "Йде осінь", "Обнова", "Вітряк", "Я проводжала літечко", "Заметіль", "Ковзанка", "Новорічна пісенька вовка".

 

"Щоб я погодилася з’їсти суп, коли була малою, мама мусила розповідати казку. Найулюбленішою була «Принцеса на горошині». Щоразу рідним доводилося вигадувати нове й нове продовження цієї казки й навіть малювати ілюстрації. Гадаю, я натренувала у своїй родині добрих казкарів. Не менш цікаво було ночувати в бабці. Перед сном вона на моє прохання неодмінно розповідала казку. Але швидко починала дрімати й крізь сон мурмотіла якісь нісенітниці. Врешті спала тільки бабця, а я тишком-нишком сміялася з «півнів у підштанках і ящиків, які встали й кудись побігли». (Валентина Вздульська)

 

Ліричні мініатюри (віршики-верлібри) Михайла Григоріва: "Малюнок", "Сумний віршик", "Зайчик і квітка", "Осінь у Карпатах", "У садку", "Росинки", "Майстриня", "Дорога".

"Прийшла лиска —
Руда кіска
У село до коваля
І тихенько промовля:
—    Чи могли б ви,
А чи ні
При ковадлі, при вогні
Голос викувать мені?.." 

(Валентина Каменчук)

"Ішов Дениско з дідусем повз крамницю. А там у вітрині стільки іграшок, що просто очі розбігаються!
— Дідуню,— став благати Дениско.— Купи мені дудочку. Я про неї все життя мрію.
Денисків дідусь — добра душа, внукові не відмовить. От і купив..."

(Анатолій Григорук)

Мультфільм "Збережемо нашу планету разом!" був створений разом з дітьми та для дітей для того, щоб донести інформацію про глобальне потепління і проблеми забруднення навколишнього середовища. Діти підготували весь необхідний матеріал, а студія "PrimusAnimation" зібрала його та відтворила у такому коротенькому, але цікавому, анімаційному фільмі. Режисер мультика - Сергій Точин, художник-постановник - Сергій Руденко, аніматор - Сергій Могильний, продюсер - Андрій Малюхович.

 

Дитячі вірші про мову, які написала відома українська поетеса Валентина Каменчук: "Мову рідну, слово рідне", "Чому ведмедик зажуривсь".

Добрий янгол із казки Валентини Вздульської «Горобине Різдво» зі збірки "Казки Різдвяного ангела" недвозначно нагадує, як важливо за приготуваннями до святкування Різдва не забути про суть свята. Вражає здатність маленьких пташок до  неймовірноїсамопожертви в ім'я великих світлих звершень...

 

 

 

 

 

"Від Пляшевої до Берестечка й Острова - широке поле. Влітку 1651 року тут лютувала битва, що вписала героїчну й трагічну сторінку в історію нашого народу. І хоча тоді доля відвернулася від України, та військо під проводом Богдана Хмельницького вкрило себе невмирущою славою..." (Євген Шморгун)

Хто такий Хлюсь? Це чоловічок, який мешкає у річці, але до Оляни потрапляє з автомату, який продає газовану воду. Хлюсь – майже хлюп, тому зрозуміло, чому у нього таке ім’я. Але Хлюсь «на завданні», у нього є важлива місія – знайти саме цю дівчинку і вмовити врятувати річку Стугну, яка тече в бабусиному селі. Олянка обрана, і ось як це пояснюється: «– Це Стугна вибрала саме тебе, Олянко. Вона дала тобі дивовижну силу. Бо ти й справді любила Річку. Любила просто за те, що вона Річка. Бачиш, більшість людей любить тільки те, що корисне. Або смачне. Рибу люблять – смажену, раків – варених. А Річку – за те, що з неї беруть воду і виливають у неї отруту». Хоча щодо «обраності» виникають питання, бо дівчинка не здобула чарівну силу, а магією її наділили ще у дитинстві. Краще б це було сказане трохи інакше, бо ж не кожна дитина зможе приміряти таку «обраність» на себе. За допомогою Хлюся Оляна вночі летить у мильній бульбашці до Ріки, але на заваді їй стає ворог. Хоча, як на мене, Подвійний-Оселедець викликає подив і сміх, а не страх. Хоча намагання затягти дівчинку у комп’ютерну гру, а тоді запрограмувати її поведінку і відібрати волю заслуговують на увагу і роздуми про шкідливість віртуального світу. Але чому ворог приймає подобу саме оселедця, чесно кажучи, мені досі незрозуміло, бо протиставлення води і розсолу якесь непереконливе. За свою допомогу і врятовану Річку Оляна отримала від Стугни чарівну намистинку, і тому, можливо, пригоди дівчинки матимуть продовження...

Звичайно, у кожної людини є таємниці. Яся теж мала секрет і знала, що ніколи й нікому про нього не розповість. Бо все одно їй ніхто не повірить. І справді, хіба можна уявити, що одного ранку дівчинка раптом знайшла під кущем бузку маленького слоника? І не подумайте, що цей слоник був іграшковий. Ні! Ясин слоник був живий-живісінький. І все у нього було, як у справжнього слона: вуха, схожі на лопухи, довгий хобот і тоненький хвіст. От тільки у Ґудзика (згодом виявилося, що звуть слоника саме так) все було малесеньке, і сам він спокійно вміщався у кишені Ясиної курточки. Але найголовнішим було те, що Ґудзик умів вигадувати найцікавіші у світі пригоди. Якщо ви разом із дівчинкою Ясею хочете долучитися до пригод неймовірно веселого й винахідливого слона Ґудзика — прочитайте цю книжку. (Леся Воронина)

13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати — особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди…
Повість відомої письменниці Ірен Роздобудько розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті.

 

"Пан та собака", "Солопій та Хівря, або горох при дорозі", "Тюхтій та Чванько" - віршовані казки Петра Гулака-Артемовського.

Вірші для малят відомої сучасної поетеси Валентини Каменчук: «Мову рідну, слово рідне...», "Чому ведмедик зажуривсь", "Як лиска голосок собі кувала", "Дві сопілки", "Розмова з кленом", "Клубочки", "Джмелик учиться читати", "Хто зіроньку дістане", "Малюнок", "Жук-рогач", "Цапки", "Черевики", "Майстер", "Весела криниця", "Новосілля у Лиса", "Сніданок", "Уперше", "Дід Туман", "йде осінь", "Обнова", "Вітряк", "Я проводжала літечко", "Заметіль", "Ковзанка", "Новорічна пісенька вовка", "Їздив заєць до млина", "Ішов Сонко стежинкою...", "Хочу підрости", "Веселий пароплав", "Голкастий піджак", "Екскурсія", "Юна травичка", "Тигрик і я", "Я вже не маленька", "Світличка", "Осінній шум", "Вересень", "Коники гривасті", "Зайчикові вуха".​

 

"Я люблю, щоб життя було різнобарвним: ненудним, наповненим. Але все ж часом визирнеш у вікно — і бачиш сірість. Або й так: зазирнеш у своє внутрішнє «вікно», а там теж бракує кольорів. Тоді я уявляю, що маю багато відер з різними фарбами. Там — барви несподіваних відкриттів, карколомних подорожей, дивовижних знайомств... Уявляю, що беру пензлики й розмальовую ними все навколо. Потім — ще цікавіше. «Малюю» словами, будую ними точнісінько те, що нафантазувала. І ще й запрошую туди друзів.  Ходімо читати?"  (Тетяна Щербаченко)

Читайте оповідання Тетяни Стус: "Смугастик", "Як пасує краватка, або Чому не всі поросята брудні", "Таємна змова, або не слід балакати з незнайомцями".

"Нічого не бракувало малому Миколі – ні одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, мама померла рано, за нею тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Жили вони в глиняних хатках, спати вкладалися без вечері. Миколай їх жалів, але не знав, як їм допомогти..." (з легенди)