"Котилася тарілочка" – ілюстрована збірка віршів Леоніда Глібова

 

 

 

Леонід Глібов

КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА

(збірка віршів та загадок)

 

Завантажити текст віршів Леоніда Глібова зі збірки "Котилася тарілочка" (txt.zip)

 

 

Леонід Глібов

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ

 

 

У степу, в траві пахучій,
Коник, вдатний молодець,
І веселий, і співучий,
І проворний стрибунець,
Чи в пшениченьку, чи в жито, 
Досхочу розкошував 
І цілісінькеє літо,
Не вгаваючи, співав;
Розгулявся на всі боки,
Все байдуже, все дарма...

Коли гульк — аж в степ широкий 
Суне злючая зима.
Коник плаче, серце мліє; 
Кинувсь він до Мурав’я: 
«Дядьку, он зима біліє! 
От тепер же згину я!
Чуєш — в лісі ворон кряче, 
Вітри буйнії гудуть?
Порятуй, порадь, земляче,
Як се лихо перебуть!»

«Опізнився, небораче,— 
Одказав земляк йому,—
Хто кохав життя ледаче, 
Непереливки тому».

«Як же в світі не радіти?
Все кругом тебе цвіте,—
Каже коник,— пташки, квіти, 
Любе літечко на те;
Скочиш на траву шовкову — 
Все співав би та співав...»

На таку веселу мову 
Муравей йому сказав:
«Проспівав ти літо боже,— 
Вдача вже твоя така,—
А тепер танцюй, небоже,
На морозі гопака!»

 

 

* * *

 

 

 

 

ВЕСНЯНКА

«Весна прийшла!
Тепло знайшла!» — 
Кричать дівчатка й хлопчики. 
«Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!» — 
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок —
У хаті буть не хочеться. 
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лискочеться.

Все ожило,
Все розцвіло.
І рій дітей привітненьких 
На той горбок 
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Бринить дідок,
Як той мачок
Крапчастий і повнесенький; 
Кричать, гудуть,
Далеко чуть
Таночок голоснесенький:

«Весну шануй,
Не спи, воркуй,
Наш голуб зозулястенький! 
Не в’янь, рости, 
Красуйся ти,
Королику квітчастенький!»

«Цвірінь! Цвірінь! 
Журбу покинь!» — 
Підспівують горобчики;
І я зрадів,
Помолодів,
Як ті дівчатка й хлопчики.

 

 

* * *

 

 

 

БАЧИТЬ — НЕ БАЧИТЬ

Бачить — не бачить. 
Чути — не чує, 
Мовчки говорить, 
Дуже мудрує. 

Часом захоче — 
Правди навчає;
 Іноді бреше,
Всіх звеселяє.

Люба розмова,— 
Будемо, діти,
З нею довіку 
Жити-дружити.

Хто ж то такая 
В світі щаслива, 
Мудра, правдива 
І жартовлива?

Як не вгадали, 
Стану в пригоді:
Річ коротенька — 
Книжка, та й годі.

 

 

* * *

 

 

 

КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА

Котилася тарілочка 
По крутій горі, 
Забавляла любих діток 
У моїм дворі.

Нам тієї тарілочки
Чому не любить — 
Хорошая, золотая
І як жар горить. 

Прийшла баба — сама чорна 
І чорний жупан,— 
Заховала тарілочку 
У синій туман. 

Постихали співи й жарти 
У дворі моїм;
Золотої тарілочки
Стало жаль усім.

Зачинився я у хаті,
У віконці став 
І про тую тарілочку 
Співати почав:

«Туманочку, туманочку!
Поклонись зорі,
Покоти нам тарілочку 
По нашій горі...»

Де не взявся із-за лісу 
Невідомий птах, 
Довгохвостий, гостроносий, 
На восьми ногах.

 

 

Я — на піч та у куточку 
Зігнувсь, притаївсь 
І, щоб птах той не надибав, 
Ряденцем укривсь. 

Навіжений птах літає,
Не найде ніде 
І тонесенько виводить:
«А де дідок, де?» 

Закричав горлатий півень 
І прогнав мій страх,
Я зрадів — і не побачив,
Де той дівся птах.

Золотую тарілочку
Всі знають давно:
То на небі сонце ясне,
На весь світ одно.

Чорна баба — нічка темна: 
Із давніх-давен 
Покриває все на світі,
Як погасне день. 

Заховався, шуткуючи, 
Дідусь-господар,
Щоб не зразу догадались, 
Що той птах — комар.

 

За матеріалами: Леонід Глібов. «Котилася тарілочка». Вірші і загадки. Художник Галина Сокиринська. Київ, «Веселка», 1981, 16 с.

 

 

Більше творів Леоніда Глібова на нашому сайті: