Вірші про кохання та про любов від відомої української поетеси Ганни Черінь: "Цвітуть сади на Україні", "Запас", "Різдвяний спогад", "Зустріч", "Трамвайний роман", "Місяць", "Весняна пісня", "Любов", "Подружжя", "Дівчині", "Мадонна", "Ідеал", "Братові", "Рілля", "Моїй суперниці", "Любов і зрада", "Розмова", "Впав мені на серце сніг", "Весілля", "Люби мене", "Різдвіяний дар, "Тобі", "Вишита сорочка", "Березень", "Мій сад", "Осіння ідилія", "Той самий погляд", "Я і Ти", "Як не мерзнути на морозі".
"Хто прокладає у лісі стежки?
Їх тисячі можна у хащах знайти
Короткі і довгі, прямі і хвилясті
З камінням й болотом,
І навіть сріблясті.
Хто прокладає у лісі стежки?
Звірі лякливі чи їх дітлахи
Маленькі й великі, тихі й гучні
З хвостом, і – без нього:
Страшні і смішні..." (Ірина Гарванко)
Ірина Гарванко - українська поетеса, яка наразі мешкає у Люксембурзі, а останні 13 років жила у Копенгагені (Данія). У 2006 році Ірина Гарванко закінчила Львівський державний університет фізичної культури, а у 2015 році - магістратуру в Педагогічному університеті в м. Копенгаген. Вчитель молодших класів. Має двійко діток: синочка Якова та донечку Ніну. Наразі пані Ірина готує до друку збірку віршів «Сім ожин».
"Уранці, як сонце загляне в вікно
І друзі чекають, – вже час! Біжимо!
На поле, до лісу, в зелені луги...
Сміємось, стрибаємо, як скакуни.
Разом босоніж по ранковій траві,
Та ігри веселі весь день у дворі.
Які там обіди, для чого сніданки?
Одне у думках: все гуляння й співанки."(Ірина Гарванко)
Поезії Ірини Жиленко: "Жар-птиця", "ПІдкова", "Гном у буфеті", "Сніг", "Лист до Діда Мороза", "Кіт-Воркіт", "Давайте дружити", "Ягуари", "Нічна казочка".
"Україно, Україно!
Моє серце на світанку
Із тобою, земле мила,
Ти даруєш мені крила!
Ти – мов пісня журавлина,
Що летить за обрій синій
І краса, і сила твоя
Хай зростають знову й знову..."(Ірина Мацкова)
"Жив собі Сніговичок,
Скільки років мав? Мовчок...
Сніговик був непростий,
Сніговик був чарівний.В лісі він хатинку мав,
Де сніжинки малював
Всіх їх сріблом посипав
І ялинки прикрашав..."(Ірина Мацкова)
"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"(Ірина Мацкова)
У добірці представлені твори Ірини Мойсей, головної редакторки літературного журналу Союзу Українців Румунії "Наш голос": «Не цурайся свого роду», «Найкраща мама» (за В. Сухомлинським), «Куди поділось літо», «Oсінній сад, «Де знайти весну?», «Хто ж насправді винуватий?», «Лісова пригода Таркана» та «Пригоди Марусі в дідуся й бабусі».
"Стогне Дніпр
Змиває кручі
І ковтає
Сльози
З Бучі
Тяжеліють
Кров‘ю
Хмари
Тягнуть
Потяги
Криваві
Вітер
Їх несе
Солоний
На ворожії
Кордони..."(Ірина Потапенко)
"Під містечком Берестечком змовкли вже литаври,
Поламались гострі списи, кулі одсвистали.Налетіло гайвороння та й заголосило:
«Скільки тої молодої перебито сили!Справа - триста, зліва - триста, попереду — триста.
Скільки того молодого впало товариства!»..."(Йосип Струцюк)
"Там, де сосни та ялинки у лісочку стали вряд,
скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят.
Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг!
— У свою хатинку в гості я сьогодні кличу всіх!
У моїй малій хатинці, на ялинці між гілок,
наготовлено гостинців для звіриних для діток!.."(Наталя Забіла)
"Заєць-батько у крамниці
Піввідра купив пшениці,
Сів з пшеницею на віз
І на млин її завіз..."
(Михайло Стельмах)
Одного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.
"Сон літає по оселях, втома плечі огортає,
І вже хтось біля екрану, мене дуже виглядає!
Ви листи мені писали, про хвальків вам розказать,
тож умощуйтесь зручненько, буду казку починать!
Всі хвальки — то дивні люди, ніс задертий догори!
Є вони, і більш нікого, що ти їм не говори!
Не любив хвальків ніколи, не люблю і по цей час,
що ж, про півника миколку казочка сьогодні в нас!.."(Дідусь Сашко)
"До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить,
у ворота стукотить..."(Наталя Забіла)
"Кожен день — життя і смерть,
кожен день — на волосині...
Ну, допоки буде так,
що країна вся в руїнах?.."(Карина Гусельникова)
"Мій тато не повернеться додому...
Він — ангел, і тепер — на небесах...
Я вдячний Богу за такого тата!
Як жаль, що він тепер лиш у думках.
Ніколи не візьме мене на руки
І пісню він уже не заспіва.
Я вдячний долі за такого тата!
Як жаль, що він тепер лиш спогляда..."(Карина Гусельникова)
"Закохана жінка гуляє у парку,
а поруч — онуки і дітвора...
Закоханій жінці — знов 18...
Як швидко пройшли безтурботні літа..."(Карина Гусельникова)
