Ірина Гарванко. Добірка дитячих поезій з книги "Сім ожин"

  Ірина Гарванко

ПРИЙШЛА ВЕСНА

Якось ранком із дупла
Лиш народжені, з тепла
Повиходили більчата.
Очі з подивом світились
І на хвильку зупинились,
Що за дивина!

У струмку вода жива:
Прозора, чиста, лісова –
Така, як музика!
Листя у траві кружляло
І губилось, і зникало…
Прийшла весна!

На пелюстках – роса ранкова
Смачна і загадкова.
Хрустіли гілочки. Почулось?
Мале більчатко посміхнулось,
От, що, скажіть, за дивина!

І враз насунулась гроза,
З дощем і вітром, весняна –
Така як музика.
І сонце визирне з-за хмари,
Сонне… Розбуджене, примарне...
Прийшла весна!

Пісня лунає шумна
Пташина, весела, сумна –
Така доречна.
Більчатко на ноги зіпнулось,
До промінця золотого тягнулось.
Що за дивина!

* * *

ХТО ПРОКЛАДАЄ У ЛІСІ СТЕЖКИ?

Хто прокладає у лісі стежки?
Їх тисячі можна у хащах знайти
Короткі і довгі, прямі і хвилясті
З камінням й  болотом,
І навіть сріблясті.

Хто прокладає у лісі стежки?
Звірі лякливі чи їх дітлахи
Маленькі й великі, тихі й гучні
З хвостом, і – без нього:
Страшні і смішні.

Хто прокладає у лісі стежки?
Лісовики! За спиною - мішки
Горіхів і ягід, грибів і насіння…
Сушене й свіже…
Таке божевілля.

Хто прокладає у лісі стежки?
Зимою, коли випадають сніги
Легкі і морозні, білі й холодні
З візерунками долі,
Сучасні і модні…
 
Хто прокладає у лісі стежки?
Діти зі школи біжать залюбки!
Милі і любі, чемні й слухняні,
В штанах і спідницях –
Такі незрівнянні.

* * * 

ДЯТЕЛ

Дятла в лісі я зустріла
Ого-го отетеріла
Ох, який красивий
Тільки – галасливий.

Дятле, друже, розкажи
Ранок як проводиш ти?
П’єш ти каву, може, чай?
Чим снідаєш зазвичай?

А чи робиш ти зарядку?
Бач,для мене це загадка!
А сніданок весь з’їси –
Де візьмеш ти хліб і сир?

Прибираєш, чи читаєш
може хустку вишиваєш?
Ах, ні – довгенькими днями
У піжмурки із комарами!

А обід, а як вечеря?
В гості ходиш до ведмедя?
Напевне, швидше до сороки,
Із нею ж і нема мороки!

Питання ставила й стрибала –
Добряче дятла здивувала.
Аж поки він не стукнув: годі
Усе по-іншому в природі.

Не п’ю ні кави, ані чаю
Газети також не читаю.
Заняття маю я корисне –
Моє ріднезне й повне змісту!

Зі сходом сонця вилітаю
Комах шкідливих я шукаю
Весь день працюю і стараюсь –
Дерева в лісі захищаю.

* * *

СІМ ОЖИН

Читав єнот газету
Усівшись на пеньку.
Про те, що в лісі дивного
Відбулось за добу.

Замітка там про вовчика,
Написана була.
Але здалось єноту
Якась вона чудна.

Що, вовчик,сірий братик,
Засаджує грядки,
Вирощує морквину,
капусту і гриби.

Ведмедя теж згадали,
В газеті „Сім ожин”.
Ото вже ми діждали
Неслуханих новин!

Не хоче іти спати
Лякливе ведмежа,
Боїться, що в берлозі
Домівка черв’яка.

А їжачок не миється,
З минулої весни,
І ходить весь в болоті –
Із ніг до голови.

А там,де спорт новини,
Сенсація гучна –
Перемогло мишатко
В двобої кабана!

І згадка про лисицю,
Малесенька була.
Що вчить руда сестриця
Маленьке бобреня.

Газету дочитавши
Задумався  єнот.
Хвилинку лиш вагався –
Й побіг собі шукать пригод.