Інна Паламарчук. Зимові вірші для дітей

Інна Паламарчук

БІЛОЧКА І ЗИМА

Виглянула білочка з дупла,
А у лісі — зимонька-зима!
Розпустила віти до землі,
Замки збудувала крижані.

Білочка гукнула: — Хто така?
А вона сказала: — Я — зима!
— То заходь до хати на млинці!
Гості будуть — лиси і зайці.

Зима хусточку наділа із сніжка,
Срібні дзвони почепила  на коня,
Облетіла вмить угіддя всі,
— Дякую вам, звірі лісові!

Морозець танцює гопака,
Іскри розсипає з чобітка.
Зорі місяць розгойдав в руці
І насипав щастя в гаманці.

* * *

ЗАВІРЮХА

Зачинила зима завірюху,
Не пускає на вулицю гратись,
Заплела їй косички над вухом
І клубочки дала розмотати.

Срібна ниточка інеєм сяє,
Виплітає квіткові узори,
Поки мама зима десь гуляє,
Доня зорям зв'язала підкови.

Начепила деревам гірлянди,
А будинкам сережки наділа,
З кучугур наробила сметанки
І котам сніговим подзвонила.

Повернулася зимонька пізно,
Відчинила заметену хату,
А бешкетниця з вихором, з свистом
Полетіла Маланку справляти.

* * *

МАЛАНКА

Загупало  під вікнами:
— Добрий вечір в хату!
Чи можна вам, господарі, уже щедрувати?
Принесли ми щастя і сміху торбинку,
А коли не пустите, заберемо свинку.

Туп-туп — тупцюємо, Малюнку святкуємо,
Василя діждалися, до вас всі зібралися.
Ми гості хороші, приготуйте гроші,
Ковбаси, сметанки, а попу пів склянки.

Хай вас рік багатий буде частувати
Хлібом і пашницею, ярою пшеницею,
Дітками, мов квітками, медом і горіхами,
Щоб усім на втіху!

Хай зоря ясненька зцілює серденько,
Щоб співали, танцювали, до ста літ здоров'я мали,
Швидше стіл готуйте, ватагу частуйте,
Бо наша коза вже без повідка,
Як скоче у хату, буде танцювати.

Щедрівочка щедрувала, щастя дарувала.

* * *

СНІГ

Увечері прийшов дрібненький сніг,
На землю ліг, сховався у альтанку,
Укрився листям сонних вже доріг
І глибоко зітхнув, заснув до ранку.

І раптом крики, голоси дитячі
Збудили соню — стрепенувся сніг,
Погрався у сніжки  — він не ледачий!
І радісно лунав дитячий сміх.

Весь день сніжок чекав на дітлахів,
Кружляв довкіл і заглядав у шпарку,
Насипав гори білосніжних грив,
Щоб діти міцно спали до світанку.

* * *

ЗАПРОШЕННЯ

Зимно пташці без тепла, бо зима,
Сніг будинок замітає, мов мітла,
Подивилась сіра пташечка в вікно,
А із нього хтось махає: о-го-го!

Сірий котик лапу вверх  підняв:
— Залітай,  я  каву вже зготував.
Крендельки, цукерочки на столі,
Будемо з тобою  королі!

Почастуємось гарненько перед сном
І подивимось на зиму за вікном.
— Тільки вибачай, я уві сні,
Муркочу до ранку, до зорі.

— Не хвилюйся, друже, я сама
Сонечко зустріну із вікна.

* * *

КАЛАЧІ

В мене тістечко зійшло, ой, зійшло,
Місяць дивиться в вікно, що ж було?
Наліпились  калачі, мов сичі,
І змастились у яйці, як млинці!
В печі жарко, аж пашить дух вогню,
Калачі наділи шубу вогняну,
Зарум'янились усі, мов дівчата,
І побігли якнайшвидше до хати.
Повсідались, мов царі, на столі:
Пригощайтесь, наші гості дорогі!

* * *

ЗАЙЧИК

Сніг стежки  засипав зранку,
Кожушки надів дубам,
Сукні білі  сплів ялинкам,
Шапки срібні всім роздав.

Сонце зайчиками скаче,
Грає самоцвітом гай,
Тільки сірий зайчик плаче:
Шубки білої не мав.

Вітер хмари наганяє,
Морозець тріщить гіллям,
А зима в красі кружляє-
У торбинці різний крам.

Зорі з місяцем танцюють,
Ллється пісня: дзінь-дзінь-дзінь,
Зайчик вийшов погуляти,
Шубка біла, біла тінь.

* * *

ЧЕКАЮТЬ...

Які красиві сонні дерева,
які мережані в них гілки,
ніби художник не аквареллю,
а чорною тушшю малює думки.

Стоять собі тихо і непохитно,
ледь виводять музику сну,
І співають пісню блакитну,
і чекають на ранню весну. 

* * *

ЛІС

Ліс не спить — весну чекає,
Прибирає, підмітає,
Робирає кучугури —
Льодяні виносить мури.
Чеше коси верболозам,
Прикрашає віття соснам,
Із стежок змітає листя,
Роздає птахам намисто.
Ліс — господар, все він знає:
Де зозулька спочиває,
Звідки дятел прилетів,
Як і хто гніздо змостив,
Розстелив зелені шати —
Хай весна буде крилата.