"Настала холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно пищать, бо нічого їсти. Зробили третьокласники годівницю. Щодня приносять корм — смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам — шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала. Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випала черга Сергійкові. Він із вечора приготував шматочок сальця, загорнув його в сіточку. У маленький мішечок насипав гарбузового насіння..." (Василь Сухомлинський)
"З хвилюванням чекав я на малюків. О 8 годині ранку прийшло 29 вихованців. Не прийшла Саша (мабуть, мамі погано). Не було Володі, очевидно, проспав, а матері не захотілося будити хлопчика. Майже всі діти святково вдягнені, в новеньких черевичках. Це мене занепокоїло: сільські діти з давніх-давен звикли в жаркі дні ходити босоніж, це прекрасне фізичне загартування, кращий засіб запобігання простудним захворюванням Чому ж батьки намагаються захистити дитячі ніжки від землі, вранішньої роси й гарячої, розпеченої сонцем землі? Все це вони роблять з добрих намірів, а виходить погано: з кожним роком усе більше сільських дітей взимку хворіють на грип, ангіну, коклюш. А треба так виховувати дітей, щоб вони не боялися ні спеки, ні холоду..." (Василь Сухомлинський)
"Тихим сонячним ранком в останній день серпня 1952 року на зелену галявину перед шкільним будинком прийшли всі школярі, вчителі, батьки. Цей урочистий день, що передує початку навчального року, вже давно став у нас традиційним святом школи і книжки. Особливо хвилюючим було свято цього ранку. Як землепроходець, що вирушає в далекі, невідомі землі, дивиться в очі своїх супутників і товаришів, так і я вдивлявся в очі моїх малюків. Ось вони стоять — 16 хлопчиків і 15 дівчаток. Разом з дітьми прийшли батьки, багато хто з бабусь І дідусів. Ось матері Колі і Толі. На плече Галі поклала руку мачуха, і дівчинка не насупилася, як це було рік тому. Всі поздоровляють нас, бажають доброї путі. Десятикласники підходять до малюків, вручають кожному пам’ятний дарунок — книжку а написом; «Доброї путі тобі, маленький друже. Бережи цю книжку. Нехай вона все життя нагадує тобі про свято школи, про день, коли ти став учнем. Нехай завжди зберігається в бібліотеці твоєї сім'ї». Минули роки, мої вихованці стали дорослими людьми, і кожний з них береже цю книжку як святиню, як безцінну пам'ять про золоте дитинство..." (Василь Сухомлинський)
"Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали струнку Ялинку. Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали. Бігають діти навколо Ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям. А Ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі. Заплакала з туги Ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала з гілки на підлогу. Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: "Ялинка плаче..."" (Василь Сухомлинський)
"Розкажу про те, як малюки вчилися читати й писати. Все те, про що йтиме мова, не розглядайте, дорогий читачу, як новий метод навчання грамоти. Я не замислювався над науковим обгрунтуванням нашої творчості,— а це саме творчість дітей, виховна робота, що допомагає навчанню,— далекий від думки, що вона може якоюсь мірою замінити методи навчання грамоти, перевірені десятиліттями. Це творчість, що народилася серед полів і лугів, у затінку дібров і під палючим степовим вітром, на зорі літнього дня і в зимові присмерки..." (Василь Сухомлинський)
"Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі. Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала: - Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі. Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець..." (Василь Сухомлинський)
"Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", - думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів..." (Василь Сухомлинський)
Міжнародний день сімей, який відзначається 15 травня, можна назвати самим сімейним святом нашого часу. Головна мета свята — зміцнити зв'язки в родинах і звернути увагу влади та всього суспільства на ті проблеми, з якими традиційно стикаються сім'ї в кожній країні.
Ситнікова Яна Миколаївна - Заслужений тренер України, тренер-викладач з плавання дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів ”Інваспорт”.
"Аби швидше почути дзвоник" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"А вона усміхається" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"А де ж подівся той хлопчик?" - з добірки "Важлива звістка"
"Акація і Бджола" - зі "Куди поспішали мурашки"
"А пісня жива" - з добірки "А пісня жива"
"А пісня жива" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"А серце тобі нічого не наказало?" - зі збірки "Бути людиною"
"А серце тобі нічого не наказало?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"А хто ж вам казку розповідає, бабусю?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"А хто ж вам казку розповідає, бабусю?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
Арт-студія «Ліхтарик» – це творча студія в самому серці Києва. Розмістившись на печерських пагорбах, майстри мистецтва надихаються красою київської давнини та дарують це натхнення усім відвідувачам студії. Вони прагнуть інтегрувати традиційні ремесла в бурхливе життя мегаполісу, знайомлячи своїх гостей з гончарством, петриківкою та мозаїкою. На майстер-класах з живопису гості знайомляться з різноманітними техніками - від традиційного олійного живопису, акварелі та пастелі до сучасного напряму кавового живопису.
"Після теплого літечка, коли всі звірі починають готуватися до зими, Гусак-Розумак вирушив у дорогу в пошуках їжі. Пам’ятає, що коли він був ще маленьким, дідусь розповідав йому про пшеничне поле. Туди всі гусенятка бігали збирати колосочки. Ішов він, ішов, аж чує – хтось плаче. Зупинився Гусак і бачить: двоє мишенят сидять у траві і сльози витирають. "Чому ви плачете?" – запитав Гусак. "Як же нам не плакати, – відповіли мишенята, – колись нам було весело, ми бавилися і були щасливі. А тепер щастя покинуло нас: мама занедужала, а ми хочемо їсти й не знаємо, що робити. Ти не можеш нам щастя повернути?"..." (Ася Дєточкіна)
"Бабусин борщ" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабусин борщ" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Бабусині руки" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабуся і Петрик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабуся і Петрик" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Бабуся Мотря й Андрійко" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бабуся Мотря й Андрійко" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Байдужий пеньок" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Батьків олівець" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Бджілка і гарбузова квітка" - з добірки "Важлива звістка"
"Безрідний дятел" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Безсмертна мати" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Безсмертник" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Без хустини тобі некрасиво" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Біда заставляє вчитись" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Біла пір'їнка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Білі полотна" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Білка і Добра Людина" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Білка і Добра Людина" - зі збірки "Бути людиною"
"Блакитні журавлі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бо за морем - чужина" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бо за морем - чужина" - зі збірки "Материне поле"
"Бо сонце - єдине" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Боязкий Льоня" - з добірки "Важлива звістка"
"Бо я - людина" - зі збірки "Бути людиною"
"Бо я - людина" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Бо я - людина" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Борисова шпаківня" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Борщ із свіжою скибкою хліба" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Брудне слово" - з добірки "Важлива звістка"
"Будеш із гнізда випадати?" - зі збірки "Бути людиною"
"Будеш із гнізда випадати?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках - глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.
"Здається, байка просто бреше,
А справді ясну правду чеше.
Нікого в світі не мине.
Читайте, згадуйте мене."(Леонід Глібов)
"Важлива звістка" - з добірки "Важлива звістка"
"Важлива звістка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Важко бути людиною" - зі збірки "Бути людиною"
"Важко бути людиною" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Важко бути людиною" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"В гостях у дядька Матвія" - з добірки "Важлива звістка"
"Велика склянка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Велике відро" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Велике й мале" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Верба - мов дівчина золотокоса" - з добірки "А пісня жива"
"Верба над ставком" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Верба над ставком" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Веселка" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Веселка в камінчикові" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Весело метеликові пливти" - з добірки "Важлива звістка"
"Вечірні сутінки" - з добірки "Важлива звістка"
"Вивільга" - з добірки "Важлива звістка"
"Висока гора до неба" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Висока гора до неба" - зі збірки "Материне поле"
"Відлітають журавлі" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Від верби до тополі, від тополі до верби" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Відломлена гілка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Відломлена гілка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Візьми ще одну квітку" - з добірки "Важлива звістка"
"Візьми ще одну гілку" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Віл і Садівник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Віл і Садівник" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Він зненавидів красу" - зі збірки "Бути людиною"
"Він зненавидів красу" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Він прийде" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Він став трудівником" - з добірки "Важлива звістка"
"Він тільки живий красивий" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Вічний блукалець" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Внучка старої вишні" - з добірки "А пісня жива"
"Вогнегривий коник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Вогнегривий коник" - зі збірки «Куди поспішали мурашки»
"Вогник у вікні" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Вогник у вікні" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Вороненя і соловей" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Впізнав свого чортика" - з добірки "Важлива звістка"
"Вранці на пасіці" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"... Прийшла зима, випав перший сніг. Наче світ перетворився. На гірці біля ставу все загуло, забриніло дитячим сміхом і вигуками. Катались ми до ночі. Вичовгали гірку, аж почорніла вона. А випробувати санки ми прийшли разом з батьком. Батько сів посередині. Спереду сіли Орися і Тоня, а я і Петро з Олексою сіли ззаду. І ми всією валкою ринулись з гори по першому снігу. Батько охкав і сміявся, а ми з радості верещали, хто як міг. А в кінці гірки батько підвернув ногою, і всі ми попадали в сніг. Обтріпувались і сміялись..." (Василь Грінчак)
"Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками. Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався. От зупинився біля однієї липи. Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка... Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний сонячний день... Хлопчик переступив гілочку й побіг далі. Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його повиростали..." (Василь Сухомлинський)
"У одного батька троє синів - маленьких хлоп'ят. Ввечері батько питає хлопчиків:
— Розкажіть, як ви сьогодні прожили день...."(Василь Сухомлинський)
"Є в сухому степу колодязь. Біля колодязя - хатка. В ній живуть дідусь із внуком. Біля колодязя на довгій вірьовці відро. Ідуть подорожні, заїзджають до колодязя, п'ють воду, дякують дідусеві. Стерлась вірьовка, перервалась, упало відро в глибокий колодязь. Немає в дідуся другого відра. Нічим води витягти, щоб попити. День не п' ють води дідусь із онуком, два дні не п' ють. Мучаться від спраги...." (Василь Сухомлинський)
