"Жила в одному лісі вредна Лисичка. Ні з ким не дружила. З усіх кепкувала, обманювала, дражнила. Та найбільше дошкуляла Зайчику. Підстерігала, піймати грозилася. Та от, сталася халепа. Застудилася Лисичка. Лежить вдома, кашляє. — Хоч відпочинемо від неї, — радіють усі. Усі, окрім Зайчика. Шкода йому Руденьку. Спік він капустяного пирога, поклав до кошика та й пострибав до Мишки. — Дай, будь ласка, лікувальних трав для Лисички, які ти влітку збирала, — попросив він. — Для лисички? — здивувалася Мишка. — Так. Хворіє вона, допомогти треба!.." (Ольга Зубер)
"Жив-був Зайчик. А що він, ого-го як, полюбляв капусту, його називали Капустяним Зайчиком. А дехто, навіть, — капустянкою. Та Вуханчик не ображався. Хай. Не до того йому. А ось, чи є де в світі капустяний ліс, було цікаво. Щоб замість шишок на ялинках капуста росла. І на дубах. Замість жолудів. І під кожним пеньочком, замість грибів. І вздовж лісового струмочка. Бо, з того яка користь? А з капусти — ще й яка! А ще мріяв Зайчик, як побудує капустяну хатинку, змайструє капустяне ліжечко й вкриється запашним листком. І спатиме солодко. І насняться йому, малому, капустяні сни. От, одного разу, швендяв він поміж хатами. Та й забіг на город до Бабусі..." (Ольга Зубер)
"Місяць сидів на хмаринці й гриз бублика. Та ось, шматочок відламався й поцілив прямісінько у кота, що спав на даху. — Шшшшшш! — вигнувся дугою Кіт. — Ой! — злякався Місяць й сховав бублика в кишеню. — Втік з дому, щоб поспати… а ти…. — Вибач, Мурчику! А чого вдома не спиш? — Манюня не дає… — А хто це? — спитав Місяць й знову дістав бублика. — Дівчинка..., яка живе зі мною он у тій кімнаті, — махнув хвостом Кіт. — З того часу, як вона навчилася читати, то тільки тим і займається, що читає казки. В мене вже голова йде обертом від тих принцес і принців! Та якби ще тільки це…" (Ольга Зубер)
"Зоряними очима дивилося Небо на Землю. Великими, розумними очима дивилася Ясочка на зоряний небосхил. − Зорі! Які ж ви красиві! Мабуть, немає в світі нічого красивішого, ніж вишите зірковим візерунком небо! – захоплено шепотіла вона. У верхівках дерев сонний вітер наспівував колискову. Неподалік спала річка, перекочуючи своїм диханням ледь помітні хвильки. Насолоджуючись покровом ночі, носились веселі кажани. Ясочка не спала. Навіть і не думала спати. Не зводячи очей, вона дивилась на яскраву блимаючи зірку, що виглядала з-за густого листя старого дуба. І в її очах була радість і захоплення, біль і смуток. Радість – від зіркового неба. Смуток – від залізної огорожі, яка відділяла її від зоряного обрію. Ясочці тут було тісно і незручно. Вона вже виросла і хотіла на волю. Часто вона закривала очі і уявляла собі, що мчить по безмежному полю, відчуваючи запах свіжого вітру, а згори її шлях освітлює всіяний зорями велетенський, безмежний небосхил..." (Ольга Зубер)
"Колись давно було на світі Мишаче Королівство. Жили в ньому Король з Королевою та їхня донька — Принцеса-мишка. Одного разу знайшла вона крихточку шоколаду. І, спробувавши його, тихенько запищала від щастя. І в ту ж мить, вирішила, що відтепер буде їсти зернята лише в шоколаді. Почувши таку новину, Король з Королевою аж за голови взялися. Принцеса ж оббігала всі придворні комори, а бажаних смаколиків так і не знайшла. Пшеничних, вівсяних, ячмінних зернят було, хоч купайся в них. І жодного шоколадного! Ох і розсердилася ж Принцеса! Вона зафирчала на Короля з Королевою, й в розпачі вибігла з палацу..." (Ольга Зубер)
"Осінь прийшла, не питаючись. Без запрошення, мов незвана гостя. Лісова миша Люська сиділа на купі хмизу й спостерігала за жовтавим листям, що кружляло в неї над головою, вкриваючи лісову стежку. — Ех! — сумно зітхнула вона, дивлячись довкола. — Оце ще мені ця осінь! Як гарно було влітку: сонечко, зелена травичка. Гуляй, не хочу. А тепер і податися нікуди. Одні калюжі та сухе листя. Та це ще що! Скоро й зима прийде. А Борсук-віщун, лісовий синоптик, передбачив, що зима буде дуже й дуже холодною… Хоча… Якщо згадати, то минулого року він казав те ж саме, а особливого холоду й не було. Тож, може й цього разу минеться… Та все одно, падаюче листя псувало Люсьці настрій, і в неї починалася, як ото кажуть люди, депресія. Про це вона читала в газеті, яку їй приніс дятел Дмитро із села, що поруч з лісом. Люська знала, що люди вміють виготовляти такі газети. Тільки от як вони це робили, вона не могла зрозуміти. У цей час єдине, що її тішило — це ліс..." (Ольга Зубер)
"У невеликому селі, на пташиному дворі, в затишному курнику жив-був Півник. Кожного ранку він голосно кукурікаючи, сповіщав про схід Сонечка. Це було його роботою, і Півник завжди старанно її виконував. – Ку-ку-рікуууу! Сонечко сходить! Ку-ку-ріку! Прокидайтеся! Ку-ку-ріку! Час ставати до роботи! Мешканці великого двору були за це Півнику дуже вдячні. І всі його страшенно поважали, але дружити з Півником було просто неможливо, адже він вважав, що Сонечко сходить лише завдяки його кукуріканню. Через це співун постійно пихатився і весь час гордовито крокував двором сюди-туди, туди-сюди. Інші мешканці двору теж старанно виконували свою роботу, але ніхто з них не був таким зарозумілим, як Півник. Всі між собою спілкувалися і поважали один одного. Не спілкувався ні з ким лише Півник. Ну і ще гордовитий Індик. Корівка і Кізонька давали молоко, Курка й Гуска несли яєчка, Баранець дарував вовну, Собака стеріг двір, а Котик ловив мишей..." (Ольга Лапушена)
"...Пильно слухала Катруся
І горнулась до бабусі.
Пам'ятай і ти, дитино,
Головне в житті ‒ родина!"(Ольга Науменко)
"Андрійко і Ніна, школярі-першокласники, поверталися з школи. На шляху був ярок. Припекло сонце, розтанув сніг, ярком потекла вода. Шумить бурхливий потік. Стоять перед потоком Андрійко і Ніна. Андрійко швидко перебрів через потік, став на протилежному березі. Подивився хлопчик на Ніну, й соромно йому стало...." (Василь Сухомлинський)
"Вузенькою стежкою ішли два подорожні. По один бік - хлюпотіли хвилі синього моря, по другий - стояли сиві гори. Ішли подорожні вже давно. Вони шукали Красу. Один із них - Людина з Гарячим Серцем, другий - Людина з Холодним Серцем. Людина з Гарячим Серцем глянула на море - і очі її стали захоплені й ласкаві..." (Василь Сухомлинський)
"Жила собі дівчинка на ім’я Уля. Жила вона в малесенькому селищі. Коли там починається весна, там дуже дзвінко дзюрчить вода в річці, солов’ї співають, а трава росте, як на малюнках художників. Та одного разу Уля побачила біля свого дому хлопчика, який сумував…" (Вікторія Лабунець)
"Павук і мереживо" - з добірки "Зламана яблунька"
"Палець у чорнилі" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пекар і кравець" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пекучий сонячний зайчик" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Пелюстка і квітка" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Перед справедливим суддею" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Перед Справедливим Суддею" - зі збірки "Материне поле"
"Перепел і Кулик" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Перестелимо постіль дідусеві" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Перестелимо постіль дідусеві" - зі "Куди поспішали мурашки"
"Перший день"- зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Перший льодок" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Перший страх курчатка" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Петрик забув вдома зошит" - з добірки "Зламана яблунька"
"Петрик і Павлик" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Петрик і Павлик" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Петрик, Собака й Кошеня" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Петро і Марійка" - з добірки "А пісня жива"
"Петро і Марійка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пихата жаба" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Пихата літера" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пихатий півень" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Півень і сонце" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Півень проса накосив" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Підлога буде чиста... А душа?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Після уроків" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пісню нікому не вбити" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пісня Великого Сірого Каменя" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"По волосинці" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Подарунок бабусі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Позбирай її сльози" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Поздоровляємо" - з добірки "Зламана яблунька"
"Поздоровляємо" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Поздоровляємо" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Покинуте кошеня" - з добірки "А пісня жива"
"Покинуте кошеня" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Покинуте кошеня" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Поле і луки" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Поле і Луки" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"По одному ковтку - найслабкішим" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"По одному ковтку - найслабкішим" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Поросяткові захотілося бути зеленим" - з добірки "Зламана яблунька"
"Похорон бабусі Марії" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Права і ліва рука" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Права й ліва рука" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Бути людиною"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Правда буває гірша за неправду" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Прекрасна пісня жайворонка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Прийшла мама" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Прийшла мама" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Прийшли провідати хвору" - з добірки "Зламана яблунька"
"Причина, явище, наслідок" - з добірки "А пісня жива"
"Пробачте, тату" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пробачте, діти... я запізнився..."
"Прогаяний день" - зі збірки "Материне поле"
"Прогулянка по лісу" - з добірки "А пісня жива"
"Пролісок і жайворонок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Протоптали стежку" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Пшеничний колосок"
"Про що думала Марійка" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Пташеня випало із гнізда" - з добірки "Зламана яблунька"
"Пташина комора" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пурпурова квітка" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Пшеничний жайворонок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Пшеничний колосок" - зі збірки "Пшеничний колосок"
„Пальчикові" ігри - вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. „Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Тексти пальчикових ігор.
Вірші "Ладки-ладки" (пальчикова гра), "Сидить мишка на печі", "Папуго-папужко", "Кошеня", "Я умиваюся", "Я їм", "Я причесуюся", "Я у мами один", "Мама свою донечку в любистку купала", "Добрий ранок".
Переважна більшість ідей Івана Огієнка з питань виховання дітей переплітається із запитами і завданнями педагогіки сьогодення. Засоби, запропоновані видатним українським мислителем Іваном Огієнком для виховання національної самосвідомості дітей – рідна мова, природа рідного краю, історія, звичаї, обряди, народний календар, мистецтво, українська народна пісня, фольклор, побут та ін., – мають місце і в сучасних концепціях. На часі проблеми реалізації національної системи виховання в практиці роботи дошкільних закладів та шкіл.
"Пісню про вчительку" (Музика - Платона Майбороди, слова Андрія Малишка) виконують учасники дитячого музикального театру "Єралашка". Пісню "Перша вчителька" на слова Тамари Коломієць виконують вихованці гуртка "Паросток" (Керівник Хацко Т. І.).
"Поганому виду нема стиду
У Сірка очей позичив, та й байдуже!
Не будь тією людиною, що догори щетиною!"
(З народної мудрості)
"Ранковий вітерець" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Ремісник і Різець - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Вовк багато чого зробив у своєму житті: ловив всіляких тварин та їв їх. Не нехтував і людьми. Він багато накоїв... І всі боялися його. Але настає час, коли молодість покидає тебе. Зуби випадають, погляд затуманюється, ноги ніби тремтять. Не можеш їсти абищо. А в лісі, дорогі мої, не так, як між людьми, немає кому допомогти тобі на старість, у нужді. І в ті часи, коли настає старість, ніяке м’ясо вже не добре для ослаблених зубів, окрім м’яса зайця. От вовк, такий же зарозумілий, яким ми його знаємо, пішов до царя лісу, до ведмедя. Ведмідь був теж старий. І йому б не завадило м’якенького м’яса..." (Александру Мітру)
