Публікації за тегом: Діти

"Добрий, щедрий Миколаю!
Не за себе я благаю,
А за тих дітей маленьких,
У яких немає неньки,
У яких загинув тато;
Дай гостинців їм багато,
Якнайкращих дай охоче;
Бо засмучені в них очі,
Невеселі добрі личка,
Хоч вони і невеличкі."

(Ганна Максимович)

 

"В однім прекраснім краї
ліси й гаї розкішні,
там ріки і озера
прозорі й чисті-чисті!
І птахам там привільно,
й звірятам любо жить..."

(Галина Римар)

"Мороз у лісі -
аж скрипить!
Зимова ніч,
холодна ніч.
Та світло
в гномиковій хатці.
Чом гномик
досі ще не спить?
Пече бісквіти
гноменяткам!"

(Галина Римар)

"Ранок умостився на волошку
І в рожеве небо поглядав,
Прокидається Земля потрошку,
Сонцепромінь зазира у став.
Вербонька дивилась у озерце:
Довгокоса, човники-листки...
Сонечко торкнулось її серця —
Стала птахам кубельця плести.
До лелек лелека прилетіла,
Їм малечі стільки принесла!.."

(Марія Дем'янюк)

"Сяйвом світ умився — Христос Народився!
Радісно співаймо — Його величаймо!
Дай нам, Боже, сили, щоб лани родили,
Добробут, хлібину в кожну родину,
Діточок багато господарю в хату.
І мирного неба просимо у тебе!"

(Марія Дем'янюк)

 

«А минулого року Святий Миколай поклав мені під подушечку різочку. Так-так — різочку!, — пригадував Михайлик. — І коли раненько, щойно розплющивши очі, я зазирнув під подушечку, то ой як розчарувався. Почав згадувати, коли це я був неслухом. І згадав, як літечком відламав гілку зі смородинового куща, щоб зробити пахучий прутик. І як бігав з ним аж допоки дідусь не покликав мене й не почав говорити про те, що деревця та кущі відчувають біль так само як і люди. Мені було дуже соромно, але ж я нічого не міг заподіяти: як то кажуть — відламану гілку до дерева не прилаштуєш. Довго я засмучено розглядав таки не дуже приємний дарунок від Миколая, аж допоки в кімнату не зайшов дідусь. «Оце то подарунок, — сказав він, — мабуть, щось накоїв. Нумо разом пригадаємо»..." (Марія Дем'янюк)

 

«Казка про» — соціальний проєкт порталу Rap.ua. Його мета — звернути увагу молоді на актуальні проблеми сучасного суспільства. «Казка про» — короткометражний фільм, в якому звучать пісні Alina Pash х Zbaraski (тема — занепад культури), Fo Sho (тема — толерантність), НКНКТ х Alex Pervukhin (ТИСК) (тема — відсутність активної позиції), Freel'а (тема — інформаційні фейки) і Otoy (тема — жорстокість). Кожен з артистів вибрав хвилюючу його тему і розкрив її у власному стилі і зі своїм баченням, після чого кожна з пісень отримала анімований відеоряд. Всі п'ять мультфільмів стали частиною короткометражної стрічки, в якій дівчинка (символ молодого покоління) спостерігає за ситуацією в світі, помилками своїх попередників та вирішує змінити ситуацію на краще.

 

"Добро крокувало стежкою в саду. Попереду побачило їжака з рум’яними яблуками на спині. Раптом одне скотилося на землю. Маленьке чудо намагалося знову нанизати яблучко на голочки, але це йому не вдавалося. Добро зупинилося та допомогло їжачку, бо знало: смачні яблука він несе для малечі, яка з нетерпінням чекає на нього..." (Людмила Кибалка)

"Рип-рип-рип - рипить сніжок
Тихо під ногами.
Це іде до діточок 
Миколай з дарами.
Він заходить в кожен дім
І лишає нишком
Біля ліжечка усім
Ласощі чи книжку."

(Ольга Науменко)

 

"Ось і випав перший сніг!
Гриць по саночки побіг,
А Марійка кошенятко 
Погукала: "Йди до хатки!"
Та воно лише нявчало...
Що котячою казало?"

(Юлія Забіяка)

 

 

 

"Є у нашій Україні
дуже дружная сім'я:
мама дбає-доглядає
тридцятьох і трьох малят!
Має клопотів доволі!
Її можна зрозуміть —
кожну крихітку-дитину
треба доброму навчить!"

(Галина Римар)

"У неділю із батьками 
Між базарними рядами
Неквапливо я блукала,
Цікавеньке щось шукала.
Раптом бачу трохи збоку
Одну яточку високу,
А що в ній, не видно геть,
Бо дітей набилось вщерть."

(Ольга Науменко)

 

"Багато іграшок, мабуть,
Зібрав Дідусь малятам!
Він скоро вирушає в путь
На Новорічне свято.
Щоб вранці кожен з малюків
Під ялинковим віттям
Знайшов би те, чого хотів
Сильніш за все на світі!"
(Олег Гончаров)

"Новий рік не за горами, можливо комусь з керівників театральних груп, або ж класних керівників шкіл захочеться побачити на сцені нові п'єси, нових героїв. Тож, будь ласка, заходьте, знайомтесь, думайте, ставте, або ж просто гуртом читайте та дискутуйте..."

(Олег Гончаров)

"Є на Черкащині село Моринці. Воно, можна сказати, нічим особливим не примітне: таких мальовничих сіл у нас не сотні — тисячі. Тим часом про нього знають не тільки повсюди в Україні, а й далеко, далеко за її межами. Адже в Моринцях народився наш великий поет і художник Тарас Шевченко. Тарасові батьки були безправні кріпаки. Вони жили у великій нужді, тяжко працювали на жорстокого ненаситного пана. І хатина їхня була тісна, підсліпувата, кособока, під обшарпаною вітрами солом'яною стріхою. Але це рідне обійстя лишилось для Шевченка найдорожчим місцем на землі. Бо тут він з'явився на білий світ, тут маленьким немовлятком спав у лозяній колисочці, тут зіп'явсь на ніжки і вперше вимовив наймиліше слово «мама»... Тарасикові ще не виповнилось і двох рочків, як батьки переїхали до сусіднього села — Керелівки. І вже в Керелівці хлопчик прожив майже чотирнадцять літ. На все життя зберіг Шевченко найтеплішу пам'ять про рідні батьківські пороги..." (Анатолій Григорук)

"Ти, мабуть, не раз чув такі вислови, як "українська мова", "українська пісня", "український одяг", "українські страви"... Усе це створено тільки нами, українцями. Це, власне, те що відрізняє нас від інших народів на землі. Давня українська хата теж, можна сказати, помешкання особливе. Де було багато лісу, її будували з дерева. В інших краях — із глини. А дах покривали або тоненькими дощечками — дранкою чи ґонтом, або ж ушивали соломою. Глиняні хати і ззовні, і зсередини білили. А багато хто, шануючи красу, ще й розписував барвистими квітами. Долівку теж робили глиняною. І в літню пору вистеляли пахучим зіллям. Вікна в українській хаті були невеличкі, найчастіше — в одну шибку. Заможніші люди склили їх гутним* склом. А бідніші запинали бичачим міхуром, крізь який денне світло ледь-ледь пробивалося..." (Анатолій Григорук)

"Під самісінький Новий рік у господі в Діда Мороза об'явилися миші. "От лихо! — занепокоївся Дід Мороз. — Це ж вони до крихточки з'їдять наготовлені для дітей гостинці!" Узяв Дід Мороз лантуха з подарунками і, охкаючи від натуги та крекчучи, примостив його на футлярі великого, мало не під стелю, годинника. Цілу ніч годинник сердито ворушив стрілками, махав погрозливо маятником і тримав напоготові проти крадіїв дві важкенні гирі. «Тік-так! Тік-так! Бом-бом-бом! Хто підступиться до мене, той поплатиться хвостом. Бом!» — басовито застерігав він..." (Анатолій Григорук)

 

"Щодня по обіді Павлусь вибігав за ворота, щоб не проґавити поштаря діда Нестора. Забачивши його, Павлусь ще здалека гукав: "Здрастуйте! А мені лист є?" Дід Нестор неквапом прилаштовував на носі старі, зв’язані ниточкою окуляри. А тоді лівою рукою, бо праву йому ще у війну побило, починав перебирати пошту. Довгенько перебирав. А сам поверх окулярів лукаво поглядав на Павлуся. "Тимошик я! – нетерпеливо нагадував Павлусь. – Хіба ви забули?" "Тимошикові цього разу є," – нарешті казав поштар і, бувало, простягав зразу аж два конверти. Павлусь хапав їх. Роздивлявся марки. Ще й нюхав. І пахли йому ті листи далекою заморською країною. Навіть самим татом пахли. Тата вже давненько як дома нема. Він поїхав на заробітки. Павлусь за ним дуже скучає. І як одержить листа, то вже так радіє, що аж підстрибує. Спершу тато часто писав. А це щось від нього – ані вісточки. Дарма Павлусь вибігає за ворота стрічати поштаря. Дід Нестор тільки рукою махне. «Потерпи ще трохи, пишуть тобі», – скаже підбадьорливо. І йде далі..." (Анатолій Григорук)

«Музею паперу» Зміївської паперової фабрики продовжує партнерство з Всеукраїнською віртуальною школою «Ранок». На платформі онлайн школи розміщуватиметься цикл пізнавальних лекцій та майстер-класів для школярів, які організовують фахівці «Музею паперу». Події розраховані на учнів 6-9 класів та транслюватимуть для всіх школярів України абсолютно безкоштовно. Програма розділена на 4 змістові блоки: історія паперу, технології виготовлення, екотехнології та особливості виготовлення книги. Лекції та майстер-класи покликані допомогти дітям більше дізнатися про цікавий та складний процес виготовлення паперової продукції, розвинути екологічне та дбайливе ставлення до паперу, розповісти про сортування та про стиль життя в стилі «еко».
 

 

"Визолотило сонце лани. Скрізь розпросторився густий гарячий дух стиглої пашні. Денисків тато і днює й ночує в полі. Він у комбайнерів за бригадира, і роботи в нього у жнив’яний час — непочатий край. Дениско так, бува, скучить за татом, що більше й витерпіти несила. Тож відпроситься в домашніх, осідлає замість коня довгу лозину — й біжка на лан. Перетне ріденький лісок, за ним ярок та смугу колючої стерні, і вже ось він, у кабіні татового комбайна, що пливе по безмежному жовтому морю. "Це добре, що ти підсобити прийшов, — пригладжує Денискові непокірного чубчика тато. — Тут, брат, поспішати треба, бо не той урожай, що в полі, а той, що в коморі. Як думаєш, упораємо за сьогодні цей лан?.." (Анатолій Григорук)